1 Питання: Основні історичні етапи розвитку конституції (18-21 ст.)

1. Конституційний процес в Україні: історичний екскурс Стаття 161 чинної Конституції України проголошує День прийняття Конституції України держаним святом. Так чи інакше, історія конституційного процесу в Україні має глибоке коріння і розпочинається ще з Київської Русі. Адже в знаменитій «Руській Правді»  (кодифікований збірник стародавнього руського права, сукупність законів і правил поведінки та незамінне джерело для дослідження середньовічної історії права та суспільних відносин) вбачають прототип сучасної Конституції України.

Не можна не згадати героїчних козацьких часів. Демократичний принцип, як необхідна умова утвердження демократичного ладу з його основними критеріями свободи, рівності, братерства, справедливості та власності з більшою чи меншою силою, однак проявляється в усіх вузлових етапах української історії. Демократія як універсальна цінність та неодмінний ідеал вперше в історії України знаходить своє юридичне закріплення в «Угоді й Конституції прав і свобод Війська Запорізького» укладеній 16 квітня 1710 року між гетьманом Пилипом Орликом і козацькою старшиною та запорожцями.  «Угода й Конституція» (часом звучить як «Пакти й Конституція прав і вольностей Війська Запорозького») мала за основну мету запобігання остаточному зруйнуванню основних прав та свобод козаків. Згідно з конституцією передбачалася виборність вищої влади в Україні.  Створювався так званий козацький парламент – Генеральна рада, який би обмежував гетьманські права за посередництвом генеральської старшини, яка мала брати  участь в управлінні. Своєрідний механізм стримування і противаг було закладено в основних пунктах Конституції. Вносилося застереження щодо висловлення критики на адресу гетьмана та уряду. Подібна справа мала розглядатися військовим чи генеральним судом. На самого ж гетьмана накладалися зобов’язання перед козаками і селянами, яких він мав обороняти перед утисками старшини.

+ «Пакти й Конституція» П. Орлика так і не були реалізовані на практиці, однак в історії залишили слід як перша європейська Конституція демократичного суспільства.  Цей документ юридично затверджує постанови на яких ґрунтується державно-політичний устрій України.

+ Далі, просуваючись історичною перспективою, наближаємось до конституційних процесів вже ХХ ст., а саме  до Конституції УНР. Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР) – Основний Закон УНР прийнятий Центральною Радою 29 квітня 1918 року одночасно з  обранням Михайла Грушевського Президентом України. Конституція УНР складається з 83 статей, об’єднаних у 8 розділів: Властиво, що структура Конституції УНР 1918 p. вповні відповідала конституційним стандартам, які сьогодні визнаються міжнародною юридичною спільнотою. В документі проголошувався державний суверенітет України, незалежність, самостійність, територіальна цілісність, національно-персональна автономія. Широкі права надавалися місцевому самоврядуванню. Чільне місце в Конституції займав другий розділ, що стосувався прав громадян України: заборона  подвійного громадянства, врівноваження прав та обов'язків жінок і чоловіків. В Конституції проголошувався розподіл влади.».  Як і попередня, Конституція УНР 1918 року не набула чинності, адже відомий історичний факт, що через пару годин після її прийняття Центральна Рада перестала існувати. Разом із цим було завершено черговий етап розвитку конституційного процесу в Україні. + Варто побіжно згадати й інші конституції вже Радянської України. Конституція УРСР 1919 року – одна з українських конституцій, що була затверджена на Всеукраїнському з’їзді Рад 10 березня 1919 року та в остаточній редакції прийнята через чотири дні 14 березня Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом –  повторення Конституції Російської Федерації 1918 року. УСРР визначалася загальними положенням Конституції як диктатура пролетаріату та найбіднішого селянства (експлуатованих) над поміщиками та капіталістами – буржуазією (експлуататорами). Влада трудящих мала здійснюватися за допомогою робітничих Рад, селян та депутатів-червоноармійців. В Конституції заявлялося також  «про свою повну солідарність з існуючими радянськими республіками і про своє рішення вступити з ними у найтісніше політичне об'єднання для спільної боротьби за торжество світової комуністичної революції».  + У зв’язку із створенням у 1922 році СРСР і прийняттям у 1924 році відповідної Конституції до Основного Закону УСРР 1919 року було внесено зміни, загалом  пов'язані із розподілом компетенції. Конституція Української РСР 1929 р. оформилася відповідно до змін в державній розбудові, в політико-економічній  сфері  УРСР, які відбулися в період з 1919 по 1929 рр. Конституція 1929 р., разом з усіма раніше прийнятими радянськими конституціями, створена в однакових історичних умовах:  переходу від капіталізму до соціалізму. ЇЇ основний зміст так само становить диктатура пролетаріату і визнання республіки Рад як державну форму цієї диктатури. З відповідними змінами Конституція діяла до 1978 року. Її основні положення закріплювали державний та суспільний устрій, вищі державні органи, організацію прокуратури та судових органів, основні права та обов’язки громадян. 

+ І, нарешті, остання з конституцій, що діяла до прийняття нині чинної Конституції України 1996 року – Конституція УРСР 1978 року, ухвалена на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР 20 квітня 1978 р. «За Конституцією Українська РСР формально визнавалася суверенною радянською соціалістичною державою (ст. 68), але об’єднаною у єдину союзну багатонаціональну державу. Зазначалось також, що Українська РСР зберігає за собою право вільного виходу з СРСР (с. 69), але не було передбачено механізму такого виходу, що також свідчило про формальний характер проголошеного суверенітету… Конституція закріплювала керівну роль КПРС у житті суспільства і держави (ст. 6), не передбачала багатопартійності і політичного плюралізму». Конституція  УРСР 1978 року відповідала політико-економічному розвиткові республіки.