27. Порядок встановлення та припинення опіки (піклування).

Опіка, піклування встановлюються над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіці підлягає дитина, яка не досягла 14 років, а піклуванню — від 14 до 18 років.

Опіка над малолітніми дітьми встановлюється, якщо батьки:

- померли;

- невідомі;

- визнані в судовому порядку безвісно відсутніми або померлими.

Опіка може бути встановлена і при житті батьків малолітніх дітей у випадках, якщо батьки:

- судом позбавлені бтьківських прав або прийнято рішення про відібрання дитини і передачу її під опіку, незалежно від того позбавлені вони батьківських прав чи ні, оскільки перебування з ними небезпечне для життя дитини;

- визнані у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними (психічно хворі, розумово відсталі або перебувають на приватному стаціонарному лікуванні в лікувально-профілактичному закладі чи на державному утриманні в будинках-інтернатах);

- понад шість місяців не можуть займатися вихованням своїх дітей (засуджені до позбавлення волі на тривалий час, за станом здоров’я та інваліди І-ІІ груп);

- понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги та турботи або підкинули (залишили) дитину і це підтверджено відповідними актами складеними органами внутрішніх справ;

- відмовилися від дітей у встановленому законом порядку;

- виїхали на постійне місце проживання або постійне місце роботи за кордон чи перебувають у довготривалому відрядженні;

- перебувають під слідством.

Опіка також встановлюється над повнолітньою особою, яка визнана у судовому порядку недієздатною через нездатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними внаслідок хронічного стійкого психічного розладу (ст. 39 ЦК України). Піклування встановлюється над неповнолітніми особами віком від 14 до 18 років, які позбавлені батьківського піклування, та повнолітніми фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Законодавець закріпив імперативне правило про встановлення опіки судом у разі визнання особи обмежено дієздатною або недієздатною. Встановлення опіки над підопічним проводитиметься в одному провадженні з визнанням обмежено дієздатним або недієздатним за правилами окремого провадження. Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подана членами її сім’ї, органом опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом.

Іноді виникає необхідність обмежити неповнолітню особу самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або взагалі позбавити її цього права, то заява про це подається до суду батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування. Рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у т.ч. про обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання її недієздатною після набрання ним законної сили надсилається органові опіки та піклування. Таке рішення є підставою для призначення фізичній особі, яка обмежена у цивільній дієздатності, піклувальника, а недієздатній фізичній особі — опікуна (ст. 241 ЦПК України).

Аналогічно відбувається скасування рішень про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення її, а саме — за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім’ї або органу опіки та піклування. Якщо фізична особа, яка за рішенням суду визнана недієздатною, видужала або ж її психічний стан значно поліпшився, то за заявою її опікуна, органу опіки та піклування та на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи суд своїм новим рішенням скасовує рішення про визнання фізичної особи недієздатною та поновлює її цивільну дієздатність. Що ж до встановлення опіки над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою судова процедура встановлення опіки чи піклування можлива лише у випадку, якщо підставою для встановлення опіки чи піклування є справа у провадженні суду, в процесі розгляду якої стало відомо про наявність дитини, яка залишилася без батьківського піклування (це і визнання в судовому порядку безвісно відсутніми чи померлими, позбавлення батьків дитини батьківських прав чи прийняття рішення про відібрання дитини і передачу її під опіку). У таких випадках встановлення опіки чи піклування здійснюється у тому ж провадженні, що й розглядається справа. У всіх інших випадках опіка та піклування встановлюються органами опіки та піклування.

Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦК України.

Встановлення опіки та піклування над малолітніми та неповнолітніми особами має на меті, в першу чергу, забезпечити виховання дітей- сиріт та дітей, що залишилися без батьківського піклування, по-друге, захистити особисті майнові і немайнові права та інтереси цих дітей.

Підставою для припинення опіки є передача малолітньої дитини батькам чи усиновлювачам. Припинення опіки відноситься до компетенції органу, а саме, органу опіки та піклування, який приймає відповідне рішення про припинення опіки або суду.

Природною підставою для припинення опіки є досягнення дитиною 14 років. У цьому випадку опіка автоматично перетворюється у піклування і опікун без додаткового рішення стає піклувальником з відповідними йому правами та обов’язками.

Спеціальною підставою для припинення опіки є також поновлення цивільної дієздатності особи, що була визнана недієздатною.

Додатковими підставами для припинення опіки є смерть опікуна або підопічного. Ці підстави прямо не вказані у цивільному законодавстві, але визначені Правилами опіки та піклування (п. 5.4.).

Піклування припиняється відповідно до підстав визначених у ст. 77 ЦК України, перелік яких є вичерпним та не передбачає згоди на це піклувальника. Зокрема, такими підставами є:

1) досягнення фізичною особою повноліття;

2) реєстрації шлюбу неповнолітньої особи;

3) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

4) поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена.

Смерть підопічного та піклувальника також є підставою для припинення піклування (п. 5.5 Правил опіки та піклування).