2.Роль спілкування з дорослими у розвитку немовляти

Соціальна ситуація сумісного життя дитини з матір'ю призводить до виникнення нового типу діяльності – безпосереднього емоційного спілкування дитини і матері. Специфічна особливість цього типу діяльності заключається в тому, що предметом цієї діяльності є інша людина. Спілкування в цей період повинно носити емоційно-позитивний характер. Тим самим у дитини створюється емоційно-позитивний тонус, що буде слугувати ознакою фізичного і психічного здоров'я.

Отже, провідною діяльністю дитини в немовля чому віці є емоційне спілкування, предметом якого для дитини є доросла людина. У цій діяльності виникають і розвиваються основні психологічні утворення немовляти. Перша потреба, яка формується у дитини, - це потреба в іншій людині. Тільки розвиваючись з дорослою людиною, дитина сама може стати людиною. На розвиток цієї потреби потрібно звернути особливу увагу: з дитиною необхідно розмовляти, посміхатися, розповідати їй казки, не посилаючись на те, що дитина ще не розуміє того, що говорить дорослий.

Перші ознаки спілкування – це увага, інтерес до іншої людини (дитина дивиться, прислухається до голосу); емоційний відгук на появу дорослого; намагання звернути на себе увагу, бажання отримати заохочення, певне ставлення до того, що дитина робить. Дефіцит спілкування в немовля чому віці має негативний вплив на все наступне психічне життя дитини. Події першого року життя сформують у дитини “основу довіри” або недовіри у ставленні до зовнішнього світу (Е. Еріксон).

3.Сенсорний розвиток немовляти, розвиток моторики

Немовлячий період складається з двох півперіодів:

І період – до 5-6 місяців;

ІІ період – від 5-6 місяців до 12 місяців.

Основні віхи фізичного розвитку та середньостатистичні терміни їх виникнення такі:

1 місяць – дитина піднімає підборіддя;

2 місяць – піднімає груди;

3 місяць – тягнеться за предметом, але, як правило, промахується;

4 місяць – сидить з підтримкою;

5-6 місяців – захоплює рукою предмети;

7 місяць – сидить без підтримки;

8 місяць – сідає без сторонньої допомоги;

9 місяць – стоїть з підтримкою, повзає на животі;

10 місяць – повзає, спираючись на руки і коліна, ходить, тримаючись двома руками;

11 місяць – стоїть без підтримки;

12 місяць – ходить, тримаючись однією рукою.

Протягом першого півріччя життя аналізаторні функції швидко вдосконалюються, що свідчить про більш тонке і стійке диференціювання різноманітних сигналів.

Зорове зосередження удосконалюється. Після другого місяця зорове зосередження стає довго тривалішим. Стає можливим слідкування за предметами, що рухаються. В 4 місяці дитина не просто дивиться, а активно реагує на побачене, рухається, супроводжує голосовою реакцією.

Вважають, що немовлята мають цілісну картину світу, а не мозаїчний набір кольорових плям, ліній і розрізнених елементів. Сприймаючи не окремі властивості і якості предметів, а в цілому предмет, вони створюють узагальнені образи їх.

Розвиток слухових відчуттів виявляється у розпізнаванні різного роду сигналів (поступових звуків, шумів, стуків, дзвінків, голосів тварин) і викликають у них виразні емоції. Особливе місце займають у житті дитини звуки мовлення. Вже на 3 місяці дитина розрізняє інтонації, відповідно реагує на них, що дає можливість використовувати їх як засіб заохочення чи стимулювання дій дитини..

Розвиваються голосові реакції дитини. Виникають перші намагання звернути на себе увагу за допомогою голосу, що свідчить про перебудову голосових реакцій в поведінкові акти. Уже з перших місяців життя розвиваються різні типи голосових реакцій: гуління, гудіння, лепетання.

Зоровий і слуховий аналізатори у своєму швидкому розвиткові значно випереджають розвиток руки дитини.

ІІ період пов'язаний з виникненням акту хапання – першої організованої, цілеспрямованої дії, що має надзвичайно важливе значення для психічного розвитку дитини. З ним пов'язане виникнення предметного сприймання. Відбувається диференціація кінестетичних відчуттів у долоні і пальцях, що призводить до розрізнення функцій пальців у акті хапання, зокрема до специфічного для людини протиставлення великого пальця і вказівного. Виникають інші способи хапання, двома-трьома пальцями, зумовлені особливостями предметів, які дитина починає виділяти обмацуванням. Із виникненням обмацування рука дитини починає відігравати надзвичайно важливу роль як органа практичної дії та органа дотику. До кінця немовля чого віку (10-11 до 14 місяців) виникає етап функціональних дій: це більш удосконалена дія нанизування, відкривання, вкладування, але, якщо раніше дитина виконувала дію одним показаним їй способом і на одних і тих же предметах, то тепер вона намагається відтворити дію на всіх можливих об'єктах.