Проблеми розвитку психіки і особистості в зарубіжній психології
У зарубіжній психології при розгляді проблеми розвитку психіки та особистості виділяють два основні напрями:
1. біологізаторський (біогенетичний);
2. соціологізаторський (соціогенетичний).
Біологізаторський напрям
1.Генні теорії. Представники цих теорій вважали, що властивості особистості та здібності людини закодовані і запрограмовані у генах. Англійський генетик Ауербах порівнювала психічний розвиток дитини з грою в карти: якщо дитина отримала гарний набір генів, вона досягне значних успіхів при будь-яких умовах, якщо ж вона має поганий набір генів, то при найсприятливіших умовах її успіхи будуть мізерними. Торндайк також вважав, що дитина при гарному наборі генів стане високоінтелектуальною і без особливого навчання, якщо ж її не пощастило з набором генів, вона нічого не візьме і від найкращого навчання.
Бюлер вважав, що спадковістю обумовлюється не лише розумовий, але й моральний розвиток дитини.
2.Теорія рекапітуляції була розроблена на основі біогенетичного закону Геккеля. Сутність цього закону полягала в тому, що онтогенез швидко і скорочено повторює шлях філогенезу.
3.Біхевіористська теорія на чолі з Уотсоном вважали, що розвиток психіки обумовлюється на учінням, при цьому по суті ототожнювали психічний розвиток людини і тварини.
4.Психоаналітична теорія Фрейда (Фройда). Фройд вважав, що психічне життя людини жорстко детерміноване неусвідомлюваними потягами та інстинктами, які мають вроджений характер і не залежать від соціальних впливів.
Всі теорії біологізаторського напряму обґрунтовували провідну роль біологічного фактору у розвитку психіки людини, недооцінюючи чи ігноруючи соціальний фактор.
Соціологізаторський напрям
Ідеї Джона Локка про психіку як чисту дошку, на якій досвід виводить свої письмена.
Теорія Гельвеція про абсолютно однаковий природний потенціал від людей від народження, а індивідуальні відмінності людей у психічному розвитку залежать, насамперед, від виховних впливів.
Неофрейдиститські теорії. Фромм, Салллівен вважали, що психічний розвиток людини жорстко детермінується умовами соціального середовища. При цьому вони розуміли соціальне середовище як незмінне.
Представники соціологізаторського напряму абсолютизували соціальний фактор, насамперед, соціальне середовище і ігнорували біологічні особливості людини.
Представники і біологізаторського і соціологізаторського напрямків не враховували активність людини і односторонньо вирішували проблему факторів психічного розвитку.
Проблема факторів психічного розвитку у вітчизняній психології
У вітчизняній психології під розвитком психіки розуміють закономірні зміни психічних процесів у часі, які відображаються у кількісних, якісних та структурних перетвореннях. На думку вітчизняних вчених, на психічний розвиток впливають і біологічні особливості, і соціальне середовище, у їх взаємозв’язку при вирішальній ролі соціального фактору, насамперед навчання та виховання. Разом з цим ні біологічні особливості, ні соціальний фактор не можуть впливати на психічний розвиток людини поза її активністю.
ФАКТОРИ ( ПЕРЕДУМОВИ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ)
Біологічні передумови Соціальні передумови
природні умови ( клімат, природ. ☺ соц. умови життя
стихії і ін.) а) макросоціум ( культура,
генотип ( спадковість): політ. лад, економ. устрій,
а) особливості будови Н.С. істор. епоха, мистецтво,
б) особливості будови гол. мозку література, ЗМІ)
в) особливості будови органів чуття б) мікросоціум
г) фізичні ознаки притаманні людині: - сім’я,
пряма хода, будова руки, мовленнєвий - референтна група,
аппарат тощо. – школа, клас, та ін.
вродженість
( зміни, що відбуваються у під час
внутрішньутробного розвитку Умови розвитку психіки
ембріону під час його дозріван- а) макросоціум
ня): б) мікросоціум
іонізація повітря ☺Визначальні фактори:
алкоголізація навчання і виховання
н
аркотизація
Ці фактори не
є самодостатніми, оскільки вони залежать
від активної життєвої позиції особистості