3. Основні новоутворення у старшому шкільному віці

• формування світогляду і переконань;

• формування професійних інтересів;

• розвиток ідеалів;

• формування самосвідомості і потреби в самовихованні.

Світогляд – це погляд на світ; система уявлень людини про основні принципи та основи буття; це сума і підсумок всіх знань людини; це життєва філософія людини.

З когнітивної (пізнавальної) позиції світогляд характеризується тим, наскільки глибоко і правильно він відображає навколишній світ. За цим критерієм виділяють науковий - релігійний світогляд, матеріалістичний – ідеалістичний світогляд.

Когнітивними (пізнавальними) передумовами формування світогляду є:

• наявність у людини значної суми знань про навколишній світ;

• здатність людини до абстрактного теоретичного мислення, за допомогою якого людина може перетворити суму розрізнених знань у цілісну систему наукових знань.

Світогляд – це не просто система знань, а система переконань, яка відображає ставлення людини до навколишньої дійсності.

З аксіологічної (ціннісної) позиції, світогляд характеризується тим, в якому напрямку він спрямовує діяльність людини. За цим критерієм виділяють оптимістичний – песимістичний, активнотворчий – пасивно споглядальний світогляд.

Формування світогляду є центральним новоутворенням старшого шкільного віку, оскільки саме в цей віковий період складаються когнітивні та особистісні передумови для формування світогляду. У період ранньої юності у юнаків та дівчат спостерігається дуже значне розширення розумового кругозору, формування глибоких теоретичних інтересів, прагнення звести всю різноманітність фактів до незначної кількості регулятивних принципів.

Для старшокласників характерні й особистісні передумови формування світогляду. Насамперед, це потреба у пошуку смислу життя. Як зазначає пол.психолог Обуховський, прагнення усвідомити власне життя не як хаотичний набір випадкових розрізнених подій, а як цілісний процес, який має свою чітку спрямованість, спадкоємність і цілеспрямованість, є однією з основних орієнтувальних потреб будь-якої людини. У юнацькому віці проблема пошуку смислу життя є однією із центральних у зв’язку з життєвим самовизначенням у цьому віці.

У старшому шкільному віці ідеали існують у 2-х формах:

1. значно рідше ніж у підлітків ідеалом для старшокласників виступає певна конкретна особа або реальна, уявна;

2. узагальнені ідеали, у яких втілюються найбільш цінні для старшокласників якості і властивості особистості.

Домінування узагальнених ідеалів у період ранньої юності пов’язане з розвитком здатності старшокласників не лише аналізувати певні прояви життя, але й систематизувати та узагальнювати їх.

Самосвідомість у старшому шкільному віці не тільки розвивається, а й набуває якісно своєрідних особливостей, які проявляються у прагненні усвідомлювати власні морально психологічні властивості з позицій конкретних життєвих цілей та прагнень. В цьому і полягає основна відмінність розвитку самосвідомості у старшому шкільному віці у порівнянні з підлітковим періодом. Проте розвиток самосвідомості і в підлітковому, і в старшому шкільному віці не означає заглиблення у себе при відриві від реальної поведінки та діяльності.

З одного боку, старшокласники здатні до глибокого аналізу своєї поведінки та властивостей власної особистості. При самооцінці орієнтуються не на думку про них оточуючих, а прагнуть самостійно оцінювати власну особистість. Проте набагато важче самостійно оцінювати прояви особистості, ніж усвідомлювати оцінки власної особистості іншими людьми. Це є причиною того, що старшокласники менш об’єктивно оцінюють себе ніж підлітки. Підлітки, особливо молодші, оцінюють себе, спираючись на думку про власну особистість з боку інших людей, а тому самооцінка підлітків у порівнянні з самооцінкою старшокласників є більш об’єктивною.

Старшокласники краще за підлітків здатні усвідомити не лише прості якості особистості, а й складні якості, які відображають різноманітні відносини особистості (почуття власної гідності, почуття обов’язку). Старшокласники здатні вже усвідомити тонкі нюанси певних властивостей особистості. Вони здатні до усвідомлення своєї цілісної особистості, тоді як підлітки усвідомлюють лише окремі вчинки або окремі риси особистості.

Потреба у самовихованні стає більш усвідомленою і глибокою. Старшокласники прагнуть у самовихованні формувати цілісну особистість, тоді як підлітки метою виховання ставили розвиток лише окремих позитивних якостей.