3.Характеристика основних теорій психічного розвитку, формування особистості у підлітковому віці

Анатомо-фізіологічна перебудова в підлітковому віці дала підстави певним чином вважати специфічні особливості підліткового віку та наявність криз в ньому універсальними і обов’язковими для всіх підлітків, оскільки такі особливості і кризові явища, на думку даних вчених, обумовлюються біологічним фактором. Таку позицію обгрунтували представники біогенетичного універсалізму Фройд і Холл.

Представники іншого напряму доводили, що протікання підліткового віку, психічний розвиток і формування особистості підлітків обумовлюються соціальними обставинами їхнього життя. До цього напрямку належать такі теорії: теорія Виготського «Про неспівпадання трьох точок дозрівання (статевого, загальноорганічного та соціального), як основну суперечливість підліткового віку.

Погляди американських етнографів, які вивчали примітивні цивілізації – Мід, Бенедикт.

Мід, вивчаючи протікання підліткового віку в дівчат остова Самоа довела, що підлітковий вік в примітивних суспільствах протікає безкризово, є найбільш сприятливим періодом життя дівчат у порівнянні з дитинством і дорослістю.

Інші вчені довели, що тривалість підліткового віку в цих суспільствах суттєво відрізняється, проходить безкризово і передбачає перехід від дитинства до дорослості.

Бенедикт виділила два типи переходу від дитинства до дорослості:

1. неперервний тип, який характерний для примітивних суспільств, де суттєві вимоги і норми життя дітей і дорослих не дуже відрізняються, тому підліток без конфліктів і значних труднощів переходить від дитинства до дорослості;

2. з наявністю перерви, розриву між тими вимогами, яким слідує дитина і тими вимогами і нормами, які необхідні для виконання ролі дорослого. Цей тип переходу характерний для високоцивілізованих суспільств, де вимоги до дітей суттєво відрізняються від вимог до дорослих. Другий тип переходу супроводжується кризами і конфліктами і має своєрідний результат – реальну готовність до виконання ролі дорослого при досягненні фізичної зрілості. Отже, дослідженнями американських антропологів було доведено, що соціальними обставинами життя визначаються:

   • тривалість підліткового віку;

   • наявність і відсутність кризових явищ і труднощів у цьому віці;

   • характер переходу від дитинства до дорослості.

Американський вчений К. Левін займався вивченням другого типу переходу від дитинства до дорослості. Він вважав, що цивілізованих суспільствах спостерігається роздільність групи дітей і групи дорослих і підліток прагне змінити належність до групи. Він хоче відійти від групи дітей і включитись в групу дорослих. Проте дорослі поки що його не приймають і підліток виявляється в положенні між групами. Наявність кризових явищ і труднощів у цьому віці, ступінь їх складності залежать від тривалості перебування підлітка у положення між групами.

Виготський запропонував якісно новий підхід до вивчення кризових вікових періодів. Він вважав, що у підлітковому віці потрібно виділити центральне новоутворення в свідомості підлітка і вивчити соціальну ситуацію його розвитку.

Таким чином, соціальними обставинами життя визначаються тривалість та характер протікання підліткового віку.