5.Розвиток особистості молодших школярів

У молодшому шкільному віці інтенсивно розвиваються емоційно-вольова, моральна, мотиваційна сфери, а також самосвідомість дитини.

З молодшого віку у молодших школярів збереглись такі потреби: в рухах, в зовнішніх враженнях, в ігровій діяльності. В процесі навчання вони змінюються за змістом, спрямованістю і рівнем керованості.

За змістом починають домінувати духовні потреби над матеріальними. Починається перехід дітей від прагнення задовольнити власні потреби до прагнення враховувати інтереси і потреби інших людей. Потреби молодших школярів стають більш керованими. На основі потреб формуються певні інтереси, серед яких – при правильній організації навчання – пізнавальний інтерес.

Інтереси молодших школярів відрізняються нестійкістю, легко змінюються, поверховим характером, значним зв’язком з конкретною ситуацією. У молодшому шкільному віці емоційні та вольові якості розвиваються у тісній єдності. Діти ще не здатні управляти своїми емоціями і почуттями. Характерна імпульсивність поведінки – здатність дитини одразу діяти під впливом безпосередніх вражень, не розмірковуючи над наслідками таких дій. Вольові якості лише формуються. У зв’язку з цим є важливою така організація навчання і інших видів діяльності дітей, яка б сприяла розвитку вольових якостей: наполегливості, цілеспрямованості, організованості, стриманості.

У період молодшого шкільного віку інтенсивно розвивається самосвідомість дитини. Виділяють такі групи дітей:

• діти зі стійкою адекватною самооцінкою – характеризуються правильним усвідомленням своїх дій, оптимістичним ставленням до життя, гнучкими безконфліктними взаєминами з однокласниками і вчителями;

• діти зі стійкою завищеною самооцінкою – характеризуються завищеним уявленням про свої можливості і здібності, що є результатом неправильного сімейного і шкільного виховання. Такі діти проявляють зарозумілість, зверхність у стосунках з оточуючими, підвищену до них вимогливість при відсутності вимог до себе. При роботі з такими дітьми з метою корекції самооцінки необхідно постійно об’єктивно оцінювати їх знання та вчинки, залучати до роботи учнівський колектив і проводити необхідну роботу з батьками дитини;

• діти з нестійкою самооцінкою у сторону завищеної або заниженої.

Майже не спостерігається дітей із стійкою заниженою самооцінкою, оскільки це зумовлено віковими особливостями даного віку.

Характер знаходиться на стадії формування, тому за стійкі риси характеру можна помилково прийняти тимчасові психічні стани. У цьому віці у поведінки дитини більш прозоро проявляються типологічні особливості її вищої нервової діяльності. Так, сором’язливість, несміливість є наслідком слабкості нервової системи; неврівноваженість, непосидючість – наслідком слабкості гальмівного процесу. З віком, прояви нервової системи починають перекриватися звичними формами поведінки, тобто “маскуватися”.

Для молодших школярів характерними рисами особистості є допитливість, доброзичливість, імпульсивність, схильність до наслідування, безпосередність. Особливо важливо, щоб зразками виступали люди з позитивними рисами характеру, оскільки дитина у цьому віці копіює всі риси та особливості поведінки людини, яка їй сподобалась. Негативні риси (впертість, схильність до капризування) є наслідком неправильного сімейного виховання, а тому повинні піддаватись відповідній корекції.