Вимоги до психологічно правильної оцінки молодших школярів

• об'єктивна (справедлива) – незалежно від нашого ставлення до учнів;

• конкретна – точно вказувати чи усно, чи позначкою, що добре, що погано у відповіді;

• оптимістична, особливо у ставленні до слабших дітей обов'язково, крім недоліків, вказувати на те, що краще, що вдалося сьогодні краще, ніж вчора;

• індивідуальна – оцінюємо дитину, порівнюючи її результати з попередніми, а не тільки і не стільки з результатами інших дітей;

• усна, особливо в перших класах – оцінка-коментар у вигляді похвали чи засудження, задоволення – незадоволення, щоб діти не звикали працювати заради високої оцінки в балах, вони повинні працювати заради виконання своїх обов'язків, щоб порадувати батьків;

• не зловживати низькими оцінками, до неї звикають, в дитини складається враження, що вона не може зробити, тому не хоче цього робити. Не можна оцінкою за поведінкою замінювати оцінку за успішність.

4. Розвиток психічних пізнавальних процесів у молодшому шкільному віці

Основне новоутворення молодшого шкільного віку – формування довільності психічних пізнавальних процесів.

Сприймання.

Віковою особливістю сприймання молодших школярів є його слабка або мала диференційованість, тобто діти не розрізняють і плутають схожі об’єкти (слова, букви, звуки). Причиною такої слабкої диференційованості сприймання є слабкість поглибленого та організованого аналізу при сприйманні.

Сприймання молодших школярів має місний зв’язок з практичною діяльністю. Дитина на перших етапах шкільного навчання сприймає лише ті об’єкти, з якими безпосередньо діє і які пов’язані з метою та особливостями її практичної діяльності. На цьому етапі головною метою виступає дія, а сприймання є передумовою досягнення цієї мети. В процесі шкільного навчання під впливом вчителя змінюється співвідношення між сприйманням і діяльністю. У 3-4 класах основною метою стає сприймання, а дія виступає передумовою такого сприймання.

Сприймання молодших школярів характеризується емоційністю, тобто, насамперед сприймаються предмети, які викликають безпосередній інтерес та захоплення. Нейтральний матеріал сприймається важче.

Завданням вчителя є розвиток довільності сприймання, перетворення цього сприймання в особливу специфічну діяльність. З цією метою вчитель використовує такі шляхи:

• спеціально організовує сприймання дітьми певних об’єктів, вчить їх виділяти суттєве у тих об’єктах, що сприймаються;

• використання прийому порівняння;

• вчитель вчить учнів робити словесний звіт про те, що вони сприйняли.

Увага.

Віковими особливостями уваги є:

• переважання мимовільної уваги над довільною;

• обсяг уваги молодших школярів менше ніж у дорослої людини;

• розподіл уваги утруднений;

• увага характеризується малою стійкістю;

• переключення уваги молодших школярів розвинене недостатньо.

Шляхи розвитку довільної уваги:

• поєднання вчителем близької мотивації діяльності з більш віддаленою;

• оптимальний темп викладення матеріалу;

• розвиток у школярів вмінь виділяти головне, суттєве у матеріалі.

Пам’ять.

Пам’ять у молодшому шкільному віці розвивається у 2-х основних напрямках:

• відбувається розвиток і збільшення питомої ваги словесно-логічної, смислової пам’яті у порівнянні з образною;

• збільшується здатність дитини управляти своєю пам’яттю та її процесами (запам’ятання, відтворення, зберігання, забування).

У молодшому шкільному віці на перших етапах навчання переважає механічне запам’ятовування над смисловим. Причинами такого переважання є:

• відносно гарний розвиток механічної пам’яті у молодших школярів, тобто діти здатні запам’ятати дослівно даний матеріал, не усвідомлюючи його суті;

• молодші школярі ще не здатні диференціювати мнемічні завдання (який матеріал слід запам’ятати дослівно, який достатньо переказати, а який взагалі не потрібно запам’ятовувати);

• у молодшому шкільному віці ще недостатньо розвинуте мовлення, а тому легше запам’ятати дослівно, ніж передати зміст своїми словами;

• діти ще не володіють прийомами смислового запам’ятання.

Шляхи і засоби розвитку пам’яті:

• навчання дітей вмінню диференціювати мнемічні завдання;

• формування правильних установок на запам’ятання;

• учнів слід вчити прийомам смислового запам’ятання (виділення опорних пунктів тексту, смислове групування, складання логічного плану тексту, використання асоціацій, чергування запам’ятання з частковим відтворенням);

• молодших школярів слід навчати і навичкам пригадування матеріалу.

Мислення.

Мислення молодших школярів під час навчання у молодших класах зазнає дуже значних змін у позитивному плані. У 1-2 класах домінує наочно-образне мислення, у 3-4 класах починає змінюватись співвідношення між наочно-образним і абстрактним на користь останньому.

У цьому віці у дітей формуються предметні поняття і поняття відношень. Предметні поняття – це знання суттєвих ознак і властивостей об’єктів у реальній дійсності. Поняття відношень – це знання істотних зв’язків і відношень між предметами об’єктивного світу.

Предметні поняття формуються у молодших школярів поступово:

• діти виділяють лише функціональні ознаки предметів, тобто ознаки, пов’язані з використанням, призначенням цих предметів;

• дитина виділяє всі ознаки предметів певного класу, не розрізняючи суттєвих і несуттєвих ознак;

• дитина виділяє суттєві і несуттєві ознаки всіх предметів даного класу.

Поняття відношень також у своєму формуванні проходить 3 етапи:

• дитина усвідомлює лише конкретний випадок прояву відповідного відношення (один м’яч більший за іншого);

• дитина усвідомлює суттєві ознаки відношення лише щодо певної групи предметів (тобто виділяє не один, а кілька);

• дитина узагальнює відповідне відношення щодо всіх об’єктів, які знаходяться у такому відношенні між собою.

У молодшому шкільному віці розвиваються такі операції як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування, конкретизація, класифікація.

Шляхи розвитку мислення:

• використання оптимально складних пізнавальних завдань;

• використання елементів проблемного, програмованого та діалогового навчання;

• використання самостійних робіт різних типів;

• застосування творчих завдань.

Уява.

Уява молодших школярів розвивається у 2х напрямках:

• зменшується вплив на уяву безпосередніх вражень, що підвищує творчий характер;

• посилюється реалізм образів відтворюючої і творчої уяви за рахунок розвитку у дитини творчої оцінки оточуючої дійсності та власних особливостей на основі законів логіки.

Шляхи розвитку уяви:

• використання системи творчих завдань (творів, переказів, опис малюнків, закінчення розповідей тощо);

• використання наочності, ТЗН;

• індивідуальний і диференційований підхід.