3. Характерні особливості учбової діяльності молодших школярів

1. Учіння є провідною діяльністю у молодшому шкільному віці, оскільки воно сприяє виникненню таких позитивних змін у психічному розвитку і розвитку особистості дитини:

• засвоєнню навичок читання, письма, лічби і т.д.;

• оволодінню певними знаннями з різних галузей науки, що виступають необхідним мінімумом для систематичного засвоєння основних наук у середніх класах;

• формуванню повноцінних мотивів учіння, насамперед, пізнавального інтересу;

• розвитку довільного характеру пізнавальних процесів, здатності до самостійної, творчої, пізнавальної діяльності;

• розвитку вольових якостей характеру, а також вмінню дитини керувати своїми емоціями і почуттями.

2. Приходячи до школи, дитина здебільшого характеризується наявністю утилітарних (особистісно-прагматичних) мотивів учіння. В процесі шкільного навчання вчитель повинен розвивати у молодших школярів пізнавальні та соціальні мотиви учіння.

Пізнавальні мотиви – це мотиви, які безпосередньо пов’язані зі змістом і структурою учбової діяльності. Це інтерес до знанб, прагнення ними оволодівати. Найбільш дійовим мотивом даної групи є пізнавальний інтерес.

Соціальні – пов’язані з усвідомленням дитиною соціального значення учіння.

Утилітарні (особистісно-прагматичні) – це мотиви забезпечення власних інтересів за рахунок учіння (мотиви престижу, уникнення неприємностей, захоплення у класі першого місця з метою тиску на інших дітей тощо).

Шляхи і засоби формування пізнавального інтересу молодших школярів:

1. Новизна матеріалу, що вивчається, із усвідомленням змісту і практичної значущості учбового матеріалу;

2. Активізація пізнавальної діяльності дітей за рахунок використання оптимально складних пізнавальних завдань, за рахунок створення проблемних ситуацій, використання елементів діалогового навчання, творчих завдань.

3. Індивідуалізація та диференціація навчання.

4. Психологічно-обгрунтована оцінка знань учнів.

5. Формування зацікавленості дітей із змістом учіння шляхом використання творів літератури, мистецтва, ТЗН, наочності, створення ігрових моментів та організація ігрових уроків.

Етапи формування інтересу до учіння (динаміка):

І. Виникає інтерес до школи як до нової ситуації, бажання йти до школи, позитивне сприймання факту вступу в школу. Велике значення має поведінка батьків, вихователя в дитсадку. Шкідлива попередня підготовка до школи (за 1-2 місяці до школи), бо пропадає новизна.

ІІ. Виникає інтерес до шкільного життя та атрибутики (зовнішні ознаки приналежності до школярів), що дуже важливо.

ІІІ. Вчитель повинен сформувати інтерес до результату праці, тобто бажання те, що робить учень зробити якомога краще. Цьому сприяє похвала вчителя, виставки кращих робіт. Пізніше оцінка у вигляді балу, починаючи з високої окремим учням.

ІV. Формування інтересу до змісту учіння (предмету, теми, конкретного завдання). Особливо важливе використання таких засобів, прийомів (це ж і прийоми, засоби активізації, оптимізації учбової діяльності):

• розкриття учням та усвідомлення ними практичної, життєвої, значимості матеріалу;

• новизна виучуваного матеріалу, несподіваність;

• доступність та відповідність матеріалу вікові;

• використання наочності, ТЗН;

• ігрові ситуації, завдання;

• використання різноманітних видів, методів навчання (від пояснення до проблемного та діалогового навчання);

• використання творів мистецтва;

• індивідуальний підхід та диференціація навчання.

V. Перехід до інтересу до самого процесу учіння, набування знань, виконання завдань