6. Продуктивна діяльність, праця і навчання у дошкільному віці

Продуктивна діяльність – це малювання, ліплення, конструювання. Така діяльність сприяє розвитку психічних пізнавальних процесів, їх довільному характеру. Особливо продуктивна діяльність позитивно впливає на розвиток сприймання, образної пам’яті, наочно-образного мислення і творчої уяви. Створює сприятливі умови для виявлення і розвитку творчих здібностей дитини.

В продуктивній діяльності розвивається кисть руки, її дрібні м’язи, що готує руку дитини до письма, координує діяльність руки.

Сприяє формуванню умінь і навичок. В цій діяльності виховуються естетичні смаки, деякі морально-вольові якості (охайність, посидючість, старанність).

В продуктивній діяльності є елементи учбової діяльності: мотив (хочу зробити гару аплікацію), мета (що саме зробити), є діяльність і дії (виготовлення малюнку), є самооцінка, самоконтроль (задоволення від поробки).

Різниця у продуктивній діяльності молодшого дошкільника і старшого дошкільника в тому, що у віці 3-4 роки дитина виконує діяльність заради процесу, у віці 6 років – з метою (намалювати те, що вона хоче). Важливо, щоб перед дітьми стояла мета (виконати аплікацію, бо вихователь оцінить, покаже батькам). Важливо, щоб дітки виготовляли поробки для подарунку батькам, які мають їх зберігати. Оцінювати результати продуктивної діяльності треба оптимістично, бо втратиться бажання).

Учбова діяльність створює сприятливі умови для розвитку довільного характеру психічних пізнавальних процесів. Забезпечує оволодіння дитиною початковими учбовими вміннями і навичками. Учіння сприяє також формуванню пізнавальних інтересів дитини. Учіння у поєднанні з ігровою діяльністю створює найбільш сприятливі умови для розвитку психологічної готовності дитини до шкільного навчання.

Праця також сприяє розвитку психічних пізнавальних процесів і формуванню позитивних якостей особистості. Виконання дошкільником обов’язків по самообслуговуванню (застелити постіль, прибрати іграшки) сприяє формуванню у дитини здатності до цілеспрямованих вольових зусиль, вміння управляти своєю поведінкою. Це позитивно впливає на розвиток мотиваційної та емоційно-вольової сфери особистості. Повинен бути елемент праці для інших (допомогти молодшим вдягнутися). В процесі такої елементарної трудової діяльності у дитини розвиваються позитивні моральні якості, зокрема, колективізм, вимогливість до себе та до інших, наполегливість, а також здатність до співробітництва.

7. Психологічна готовність дитини до навчання в школі

Для того, щоб дитина не відчувала серйозних труднощів в учбовій діяльності, у неї ще до початку шкільного навчання повинна бути сформована і фізична, і психологічна готовність до учіння.

Фізична готовність до навчання – це рівень фізичного розвитку дитини, який дозволяє їй без перевантаження виконувати учбову діяльність.

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання – це рівень психічного розвитку цієї дитини, який забезпечує їй можливість відносно безболісного входження у шкільне життя. Виділяють такі компоненти психологічної готовності до навчання у школі:

• Мотиваційний компонент – позитивне ставлення до школи і учіння, здатність прийняти нову соціальну позицію – положення школяра. Більшість дітей прагнуть бути школярами, проте часто їх приваблює зовнішня сторона – хочеться мати портфель, отримувати оцінки і т.п. По-справжньому готовим до положення школяра є така дитина, яку школа приваблює не зовнішніми аксесуарами, а можливістю отримувати нові знання, тобто дитина з достатньо розвинутими пізнавальними інтересами.

• Вольову готовність - вміння довільно управляти своєю поведінкою, тобто підпорядковувати ситуативні бажання більш значимим, спрямованим на вирішення навчальних завдань.

• Розумову (інтелектуальну) готовність - достатній рівень знань і навичок, певний рівень розвитку пізнавальних процесів. Інтелектуальна готовність включає такі аспекти:

• планомірне диференційоване сприймання;

• аналітичне мислення;

• теоретичне ставлення до матеріалу, який вивчається;

• оволодіння дитиною логічними операціями (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування, конкретизація, класифікація);

• здатність дитини до розуміння символів;

• елементи смислового запам’ятовування.

• Моральну готовність – сформованість якостей, що забезпечують встановлення взаємовідносин з дорослими, ровесниками, входження в життя класного колективу, виконання спільної діяльності. Взаємостосунки між школярами будуються на іншій основі, ніж у дитячому садку, - положення дитини визначається іншими критеріями, насамперед її успіхами в навчанні. Для того, щоб в цих умовах зуміти ввійти в колектив, дитині необхідно володіти достатньо гнучкими способами встановлення взаємостосунків з іншими дітьми, розвинутим почуттям товариськості.

Перелічені компоненти психологічної готовності дитини до навчання у школі при нормальному рівневі їх розвитку забезпечують повноцінне прийняття дитиною нової соціальної ролі - ролі учня.