4. Розвиток особистості дошкільника: самосвідомості, емоційно-вольової та розумової сфер

Формування дитячої особистості тісно пов'язано з формуванням емоційно-вольової сфери, з формуванням сфери інтересів і мотивів поведінки і самосвідомістю. А це, в свою чергу, визначається соціальним оточенням і насамперед реалізацією типових для даного ступеня розвитку відносин дитини з дорослим.

Вже на самому початку дошкільного віку між дитиною і дорослим виникають принципово нові взаємовідносини. Дитина починає відокремлювати себе від дорослого, починає виділяти свою діяльність і діяльність дорослого як дещо різне. Дитина виділяє дорослого як зразок для наслідування, вона намагається діяти “як дорослий”. Орієнтування своєї поведінки за зразком дорослого формує довільність вчинків, так як постійно відбувається зіткнення як мінімум два бажання: діяти безпосередньо, як вийде, і діяти за зразком, відповідно до вимог дорослих. В дошкільному віці виникає новий тип поведінки, який називається особистісною поведінкою.

Формування особистості пов'язано з появою і розвитком підпорядкування мотивів. Діяльність дошкільника починає визначатися не окремими, не пов'язаними один з одним мотивами, які змінюються, підкріплюють один одного або вступають між собою в конфлікт, а їх ієрархічною системою, де поступово основні і стійкі прагнення провідне значення і підкорюють собі ситуаційні прагнення. Мотиви поділяються на дві великі групи: особистісні та суспільно-значимі. Переважають особистісні мотиви. Вони яскраво проявляються в спілкування з дорослими. Дитина намагається отримати емоційну оцінку дорослого – схвалення, похвалу, ласку, тому часто приписує собі позитивні якості. Особистісні мотиви проявляються в різноманітних видах діяльності і спрямовані на предмети діяльності. Наприклад, в ігровій діяльності дитина намагається забезпечити себе іграшками та атрибутами, не аналізуючи чи знадобляться в процесі гри дані предмети.

У дошкільному віці дитина починає керуватися в своїй поведінці моральними нормами. У неї формуються моральні уявлення та оцінки. Почуття самолюбства, гордощів, власної гідності, сорому, які формуються у дитини, стають мотиваційними компонентами всіх моральних якостей її особистості.

У дошкільному віці з'являється певне відношення до себе та своїх можливостей. П'ятирічні діти, як правило, їх переоцінюють. У віці семи років діти в більшості випадків оцінюють себе вірно. Свої можливості дошкільники оцінюють по практичному їх здійсненню. Самооцінка старших дошкільників стає досить стійкою.

Дошкільний вік є важливим для початку формування вольових якостей дитини. Хоча особливістю дошкільника є його імпульсивність, тобто здатність діяти під впливом випадкових спонукань, не думаючи про наслідки.

Розвиток самосвідомості відбувається у напрямку збагачення знань про власне “Я”, розвитку здатності порівнювати себе з іншими та усвідомлювати свої дії і певні властивості.

5. Гра як провідна діяльність у дошкільному віці

У дошкільному віці гра є провідною діяльністю, оскільки вона викликає суттєві позитивні якісні зміни у психічному розвитку дитини. У цьому віці діти мають величезний інтерес до діяльності і взаємин дорослих. Реалізувати своє прагнення, залучитися до життя дорослих у спільній трудовій діяльності діти ще не здатні через особливості свого віку. Тому вони реалізують це прагнення шляхом ігрової діяльності. Зміст певних ігор дозволяє дитині ознайомитися із взаєминами і діяльністю дорослих, а реальні взаємостосунки дітей в процесі гри виступають для них школою соціального досвіду, де дитина оволодіває на практиці різними видами взаємин. В процесі гри у дітей не лише розвиваються колективістські якості характеру, але й інтенсивно формується самосвідомість дитини.

Ігрова діяльність сприяє через свій символічний характер розвитку наочно-образного та логічно-понятійного мислення, а також довільної уваги, пам’яті, формуванню мовлення. В процесі ігрової діяльності дитина вчиться підкорювати свої дії вимогам дисципліни, а це сприяє розвитку вольової і мотиваційної сфери.

Ігрова діяльність у дошкільному віці проходить декілька етапів розвитку:

1. У молодших дошкільників ігрові дії представлені у вигляді відтворення дитиною реальних дій дорослих з матеріальними предметами. На цьому етапі діти ще не здатні усвідомити можливість заміни одних предметів іншими, а тому надають перевагу реальним предметам. На цьому етапі дитина ще не здатна до спільної ігрової діяльності. Це означає, що якщо діти і знаходяться поряд, проте кожний грає індивідуально, а не разом.

2. Середній дошкільник здатний під керівництвом дорослих і за їх допомогою усвідомити символічний характер гри, можливість заміни одних предметів іншими. На цьому етапі дитина грає певні соціальні ролі і вже виникають дитячі “граючі колективи”.

3. Старші дошкільники здатні до розвинутих сюжетно-рольових ігор з досить складними правилами. Дотримання правил є основним напрямком докладання зусиль старшого дошкільника.