Тема 4: Розвиток особистості дитини у дошкільному віці

1. Анатомо-фізіологічні особливості дошкільника.

2. Соціальна ситуація розвитку.

3. Особливості психічного розвитку дошкільника.

4. Розвиток особистості дошкільника.

5. Гра як провідна діяльність у дошкільному віці.

6. Продуктивна діяльність, праця і навчання у дошкільному віці.

7. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання.

1. Анатомо-фізіологічні особливості дошкільника

У дошкільному віці не лише продовжується загальний ріст тіла, але й відбувається функціональний розвиток різних тканин і органів. Досить суттєво збільшується вага мозку. Продовжують інтенсивно розвиватися системи дихання та кровообігу. Значно швидше утворюються умовні рефлекси і інтенсивно розвивається II сигнальна система. Посилюється регуляторний вплив кори великих півкуль на підкіркові центри.

Такий фізичний розвиток дошкільника створює умови для розвитку самостійності дітей, для оволодіння дітьми новими формами суспільного досвіду в процесі навчання і виховання.

2. Соціальна ситуація розвитку

У дошкільному віці виникає нова соціальна ситуація розвитку. Позиція, яку займає дошкільник серед оточуючих людей, суттєво відрізняється віж позиції, яку займає дитини у ранньому дитинстві. Насамперед, у дошкільника виникає коло елементарних обов’язків. Суттєво змінюються зв’язки дитини з дорослими: спільна діяльність з дорослим замінюється самостійним виконанням вказівок дорослого. У цьому віці виникають 2 форми спілкування дитини з дорослим:

1. пізнавальне спілкування - це вид співробітництва дитини з дорослим, при якому дитина ставить дорослому безліч питань щодо навколишньої дійсності і вимагає від дорослого серйозного ставлення до відповідей на ці питання і ставлення дорослого до дитини як до партнера.

2. Особистісне спілкування полягає у спільному обговоренні дитини з дорослим вчинків інших людей і вчинків самої дитини з позицій моральних норм. Такий вид спілкування потребує більш високого рівня розвитку інтелекту ніж це характерно для дошкільника. Тому дитина ставить себе у позицію учня і визнає за дорослим функцію керівника, вчителя, наставника. Особистісне спілкування створює найбільш сприятливі умови для підготовки дитини до учбової діяльності. За рахунок цього у дошкільному віці вперше виникає можливість досить систематизованого навчання дітей за певними програмами у дошкільних закладах.

У цьому віці вперше виникає усвідомлена потреба дитини у спілкуванні з ровесниками, спостерігається формування дитячих товариств. В процесі спілкування з ровесниками дошкільник оволодіває досвідом керівництва іншими та досвідом підкорення вимогам групи (дошкільник вчиться узгоджувати свої дії з діями інших дітей, підкорятися вимогам і правилам інших).

Внутрішня позиція дошкільника щодо інших людей характеризується значним усвідомлення себе, значним інтересом до діяльності і взаємин дорослих.

3. Психічний розвиток дошкільника

У дошкільному віці під впливом навчання та виховання відбувається інтенсивний розвиток всіх пізнавальних процесів. Це відноситься і до сенсорного розвитку.

Сенсорний розвиток – це вдосконалення відчуттів , сприймання. У дітей знижуються пороги відчуттів. Підвищується гострота зору і кольоровідчування, розвивається фонематичний та звуковисотний слух, значно зростає точність оцінок ваги предметів. У результаті сенсорного розвитку дитина оволодіває перцептивними діями, основна функція яких полягає в обстеженні об'єктів і вичлененні в них найбільш характерних властивостей. Проте ці позитивні зміни не здійснюються самі по собі, а під впливом відповідного навчання.

Розвиток сприймання залежить від засвоєння дитиною системи сенсорних еталонів – це вироблені людством спеціально розчленовані зразки властивостей предметів та об’єктів.

Найбільш доступними для дошкільників сенсорними еталонами є геометричні форми (квадрат, трикутник, коло) та кольори спектра. Сенсорні еталони формуються в діяльності. Ліплення, конструювання, малювання найбільше сприяють прискоренню сенсорного розвитку.

Дошкільне дитинство – вік переважання недовільної уваги і пам'яті. Дитина уважна до того, що являє для неї безпосередній інтерес, збуджує емоції, і запам'ятовує те, що привертає увагу і “запам'ятовується саме”. Значно легше запам'ятовуються наочні образи, ніж словесні міркування. Навіть при запам'ятовуванні тексту більше значення мають ритм і рима , ніж зміст. Проте це не означає, що дошкільник не здатний до довільної уваги та навмисного запам'ятовування. До кінця дошкільного віку формується можливість все більш тривалого довільного управління увагою, починає розвиватися словесна смислова пам'ять, яка до семи років майже зрівнюється з образною. Це пов'язано з загальним ускладненням діяльності дитини, і особливо в умовах систематичного навчання на заняттях. Переломний момент в розвитку пам'яті – виникнення спеціальних мнемічних дій, при яких дитина ставить перед собою ціль запам’ятати і починає застосовувати відповідні способи (н-д, повторює декілька раз слова, щоб їх запам'ятати).

Мислення. В дошкільному віці дитина може вирішувати життєві задачі трьома способами: наочно-дійовим, наочно-образним і шляхом логічного міркування, яке опирається на поняття. В основі розвитку мислення дошкільника лежить формування розумових дій. Вихідний пункт цього формування – реальна дія з матеріальними предметами. Від такої дії дитина переходить до внутрішніх згорнутих дій з реально представленими матеріальними предметами і, нарешті, до дій, що здійснюються цілком у внутрішньому плані свідомості, де реальні предмети замінені уявленнями або поняттями. Так шляхом інтеріоризації зовнішніх дій утворюються наочно-образні і логічно-понятійні форми мислення. Розвиток словесних форм мислення в дошкільному віці пов'язаний зі змінами взаємовідношення мовлення і практичної дії. У молодших дошкільників висловлювання в процесі розв'язування практичної задачі з'являються за відповідними діями, ніби підводять їм підсумок. На наступному етапі мовлення починає випереджати дію, виконувати плануючу функцію. Поступово, по мірі накопичення практичного досвіду, дитина переходить від словесного планування до вирішення конкретних задач цілком у плані словесного міркування. Проте для дошкільника характерне мислення комплексами і “передпоняттями”, в яких об'єднані між собою далеко не завжди суттєвими і навіть далеко не завжди спільними для них особливостями. Розвиток мислення дошкільника відбувається в різних видах діяльності. Особливе значення має гра.

Мовлення. В дошкільному дитинстві в основному завершується довгий і складний процес оволодіння мовою. До 7 років мова стає засобом спілкування і свідомого вивчення, оскільки при підготовці до школи починається навчання читанню і письму.

Розвивається звукова сторона мовлення. Молодші дошкільники починають усвідомлювати особливості своєї вимови. До кінця дошкільного віку завершується процес фонематичного розвитку. Інтенсивно росте словниковий склад мови. В 6 років дитина активно використовує 2500-3000 слів. Розвивається граматичний склад мови. Дітьми засвоюються тонкі закономірності морфологічного порядку (побудова слова та синтаксичного (побудова фрази). У дитини-дошкільника з'являється оригінальне словотворення (К. Чуковський “Від 2 до 5”: “Від м'ятних цукерок у роті сквознячок”, “У лисого голова- босяком”, “Пішли в ліс заблуждатися”, “Чоловік стрекози - стрекозьол”). Формується внутрішнє мовлення, яке стає основою мовленнєвого мислення. В кінці дошкільного віку дитина переходить до контекстного мовлення: вона може переповісти прочитану казку, описати картину, зрозуміло для оточуючих передати своє враження про побачене.

Уява. Починає розвиватись в кінці другого на початку третього року життя. Про наявність образів як результатів уяви можна судити по тому, що діти із задоволенням слухають невеликі розповіді, казки, співпереживають героям. Розвитку уяви дитини сприяють різні види продуктивної діяльності. Розвиток уяви – це результат оволодіння ігровою, художньою та іншими видами діяльності. Особливість образів, які створюють діти, заключається в тому, що вони не можуть існувати самостійно. Їм необхідна зовнішня опора в діяльності. Так, н-д, якщо в грі дитина повинна створити образ людини, то цю роль вона бере на себе і діє в уявній ситуації. Характерним для дошкільника є зростаюча довільність уяви. В ході розвитку вона перетворюється у відносно самостійну психічну діяльність.