Платіжного балансу
В Україні чисту міжнародну інвестиційну позицію розраховує Національний банк України.
7.4. Суб`єкти міжнародної інвестиційної діяльності
Багатогранність розвитку міжнародної інвестиційної сфери в період глобалізації економічних відносин зумовлює функціонування економічних агентів з різними цілями та необхідність врегулювання їх діяльності з метою уникнення глобальних дисбалансів та нестабільності інвестиційних ринків. Головні учасники міжнародного ринку інвестицій представлені транснаціональними компаніями, міжнародними фінансовими інститутами, міжнародними організаціями, інфраструктурними установами міжнародного рівня тощо.
Рис. 7.3. Склад основних учасників міжнародного інвестиційного середовища
Міжнародні організації створені на міждержавному рівні з метою регулювання міжнародних процесів (у тому числі інвестиційних), розробки рекомендаційних та консультативних документів щодо міжнародної діяльності, надання допомоги для розвитку інвестиційних механізмів, подолання фінансових дисбалансів тощо. Цей тип учасників інвестиційної діяльності поділяється на:
1) міжнародні економічні організації (ОЕСР, IOSCO, спеціалізовані підрозділи ООН та інші);
2) міжнародні фінансово-кредитні установи (МВФ, група Світового банку)
Міжнародний валютний фонд (International Monetary Fund, IMF) засновано у 1944 р. Основними напрямами діяльності МВФ у сфері інвестицій надання кредитів для врегулювання структури платіжного балансу, в тому числі міжнародної інвестиційної позиції, розробка рекомендацій щодо функціонування міжнародного фінансового ринку як складової частини світового інвестиційного ринку.
Група Світового банку (рис. 7.4.) – це сукупність організацій, основною метою діяльності яких є надання фінансової та технічної допомоги країнам, що розвиваються.
Рис. 7.4. Структура Групи Світового банку
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР, англ. International Bank for Reconstruction and Development, IBRD) створено у 1945 р. Цілями діяльності МБРР в інвестиційній сфері є сприяння приватним іноземним інвестиціям, підтримка рівноваги платіжних балансів (в т.ч. міжнародної інвестиційної позиції), надання кредитів та технічної допомоги для інвестиційного розвитку країн, розбудови інвестиційної інфраструктури тощо. Кредити надаються лише під урядові гарантії.
Міжнародна асоціація розвитку (МАР, англ. International Development Association, IDA) створено у 1960 р. для надання позики найбіднішим країнам. Критерієм «бідності» є рівень ВНП на душу населення (GNP per capita), що не перевищує $1165 (на 2011р.).
Приблизно 20 % фінансування МАР надається у формі грантів, а решта – у формі безвідсоткових кредитів (на 20-40 років з 10-річним пільговим періодом до початку платежів з погашення основної суми)
Міжнародна фінансова корпорація (МФК, англ. International Financial Corporation, IFC) заснована у 1956 р. Ідея створення міжнародної установи з метою здійснення інвестицій в приватний сектор була сформульована 1950 р. так званим Комітетом Рокфеллера (Консультативна рада США з питань міжнародного розвитку). Завдання МФК полягає в сприянні економічному розвиткові шляхом надання підтримки виключно приватному секторові. МФК здійснює надання позик, інвестування у формі пайової участі в капіталі, пропонує продукти з управління ризиками, а також надає консультаційні послуги. МФК як правило обмежує свою участь в кожному конкретному проекті 25% його вартості, проте допомагає знайти інвесторів. Кредити надаються без вимоги наявності урядових гарантій.
Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ, англ. Multilateral Investment Guarantee Agency, MIGA) створено у 1988 р. Основна мета БАГІ – стимулювання прямих іноземних інвестицій у країни, що розвиваються, шляхом усунення перешкод некомерційного характеру. Агентство виконує дві основні функції: 1) надання іноземним інвесторам страхових гарантій проти некомерційних ризиків у країнах, які одержують інвестиції; 2) надання дорадчих та інформаційних послуг країнам-членам щодо поліпшення інвестиційного клімату, необхідного для залучення прямих іноземних інвестицій.
БАГІ здійснює захист іноземних інвесторів від збитків таких типів: 1) переказ валюти (втрати, пов`язані з неконвертованістю валюти або неможливістю репатріації капіталу); 2) експропріація інвестицій (націоналізація, конфіскація інвестицій); 3) війна та громадянська непокора; 4) розрив контракту (у разі неможливості отримання компенсації через арбітраж). Строк гарантій – 15-20 років по прямих інвестиціях, по позиках – понад три роки. Основна вимога надання гарантій: інвестор повинен бути резидентом країни-члена БАГІ; інвестиція ж може призначатися для будь-якої країни, навіть такої, що не входить до БАГІ.
Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС, англ. International Centre for Settlement of Investment Disputes, ICSID) створено у 1996 р. у межах Конвенції з урегулювання інвестиційних суперечок. МЦВІС сприяє залученню іноземних інвестицій, забезпечуючи міжнародні механізми врегулювання інвестиційних суперечок в арбітражному порядку. Центр також надає консультації з питань законодавства про іноземні інвестиції.
Україна приєдналась до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства з гарантування інвестицій згідно з Законом України від 03.06.92 №2402-ХІІ.
Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР, англ. The Organization for Economic Co-operation and development, OECD) заснована в 1961 р. Її членами є 34 розвинуті країни світу. ОЕСР не надає фінансування, а здійснює розробку аналітичних та рекомендаційних документів з соціально-економічних питань, в тому числі в інвестиційній сфері.
В межах ООН створені спеціальні підрозділи, діяльність яких пов`язана з дослідженням міжнародних інвестиційних процесів:
- Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД, англ. United Nations Conference on Trade and Development,UNCTAD) заснована в 1964 р. в якості органу Генеральної асамблеї ООН. Дана організація розробляє рекомендації щодо розвитку міжнародних інвестиційних операцій (наприклад, у 2012 р. опубліковано «Рамкові основи інвестиційної політики з метою стійкого розвитку»), щорічно публікує світовий інвестиційний звіт (World investment report), досліджує та розробляє рекомендації щодо діяльності транснаціональних корпорацій (зокрема видає журнал «Транснаціональні корпорації»).
- Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку, (ЮНІДО, англ. - United Nations Industrial Development Organization, UNIDO) – спеціальна установа ООН, створена у 1967 р. рішенням Генеральної Асамблеї ООН як центральний координуючий орган у сфері допомоги промисловому розвитку країн, що розвиваються. ЮНІДО сприяє налагодженню і зміцненню контактів між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, заохочує діяльність, яка сприяє залученню інвестицій, підтримуючи процес передачі технології країнам, що розвиваються, і обміну технологіями. В рамках ЮНІДО створено Банк промислової і технологічної інформації по проектах, який може надавати необхідну країнам інформацію на їхній запит. Найбільш відомим документом ЮНІДО, що використовується в інвестиційній практиці, є рекомендації щодо техніко-економічного обґрунтування інвестиційних проектів.
Міжнародна організація комісій з цінних паперів (International Organization of Securities Commissions, IOSCO) виконує певні функції наднаціонального органу регулювання фондового ринку. Україна є членом IOSCO з 18.09.1996 р. Головними завданнями IOSCO є: 1) розробка стандартів регулювання діяльності на фондових ринках; 2) обмін інформацією для прискорення розвитку національних ринків; 3) розробка стандартів нагляду за міжнародними операціями з цінними паперами. В 1998 р. IOSCO розробила і затвердила 30 принципів регулювання ринку цінних паперів, які базуються на трьох основних засадах регулювання фондового ринку: 1) захист інвесторів; 2) забезпечення функціонування справедливого, ефективного та прозорого ринку; 3) зменшення ризику.
Серед міжнародних організацій регіонального рівня у сфері інвестицій активно функціонують Європейський банк реконструкції та розвитку і Група Європейського інвестиційного банку.
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) – міжнародний фінансово-кредитний інститут, який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні господарські зв'язки. Створений в 1991 році (штаб-квартира – в Лондоні).
ЄБРР працює лише на комерційних засадах. На відміну від МВФ, надає тільки цільові кредити під конкретні проекти приватним і державним структурам на потреби розвитку економіки. 60% позичкових засобів спрямовуються у приватний і 40% – у державний сектор.
Основними напрямами діяльності ЄБРР є: надання прямих кредитів та участь у спільному фінансуванні з місцевими банками та інвестиційними фірмами; інвестування в акціонерний капітал підприємств приватного і державного сектора; гарантоване розміщення цінних паперів, випущених приватними та державними підприємствами; полегшення доступу підприємствам до внутрішніх і зовнішніх ринків капіталу шляхом надання гарантій та фінансових консультацій; надання або участь у позиках та надання технічного сприяння для реконструкції й розвитку інфраструктури.
Група Європейського інвестиційного банку включає Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) та Європейський інвестиційний фонд (ЄІФ).
ЄІБ створено відповідно до договору про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) від 25.03.1957 року, підписаного у Римі країнами-засновниками ЄЕС. На сьогодні акціонерами ЄІБ є 27 країн-членів Європейського союзу. ЄІБ є фінансово-кредитною установою Європейського Союзу. Згідно із Статутом, ЄІБ є юридичною особою, його завдання полягає в наданні кредитів для реалізації інвестиційних проектів, залучаючи необхідні фінансові ресурси на ринку капіталу та використовуючи власні ресурси. Для проектів за межами ЄС Банк потребує державні гарантії (або гарантії провідних банків для підприємств-позичальників). При цьому обов’язковим є погодження проектів з країною-реципієнтом позики. ЄІБ не працює як самостійна установа, а надає кредити Україні тільки за умови використання інших джерел фінансування, як правило це фінансові ресурси ЄБРР; здійснює фінансування лише 50% загальної вартості проектів. Відповідно до політики ЄІБ Банк не фінансує будь-які проекти (в тому числі в приватному секторі), проти яких заперечує держава, на території якої пропонується їх реалізація.
ЄІФ створений в 1994 р. для фінансування інвестицій в інновації малих та середніх підприємств, тобто здійснюються інвестиції у венчурні фонди та мезонінні фонди, а також інвестиційна діяльність пов`язана з трансфертом технологій та бізнес-інкубаторами. ЄІФ управляє Європейським фондом ангелів (European Angels Fund, EAF), який тісно співпрацює з бізнес-ангелами для фінансування інновацій. Фонд самостійно не здійснює фінансування, а за посередництва банків, фондів прямих інвестицій та інших фінансових установ.
Основними донорами прямих іноземних інвестицій, які забезпечують розвиток економік країн світу є транснаціональні компанії. Наприклад, в 2011 р. зарубіжні філії ТНК забезпечили зайнятість близько 69 млн. чол., які генерували обсяг продажу в розмірі 28 трлн. дол. США і додану вартість у розмірі 7 трлн. дол. США.
За визначенням ЮНКТАД, транснаціональні корпорації (ТНК) – це підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів, при цьому ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати цього статусу.
ТНК створює систему міжнародного виробництва, розподілену між кількома країнами, але контрольовану з одного центру – материнської компанії.
За існуючою методологією ЮНКТАД, до ТНК належать ті міжнародні фірми, показники діяльності яких задовольняють наступним 2 критеріям:
1) наявність материнської компанії і підрозділів за кордоном не менше ніж у 2 країнах світу. Закордонні підрозділи можуть засновуватися компанією на основі прямих іноземних інвестицій через створення виробничих потужностей або через злиття та поглинання інших підприємств;
2) контроль активів закордонних підрозділів – передбачає, що частка акціонерного капіталу в дочірньому підприємстві, що належить материнській компанії в іншій країні, становить 10% або більше. У деяких країнах цей поріг може бути вищим, наприклад, у Великобританії частка іноземного капіталу має становити 20% і більше.
Закордонні підрозділи ТНК є підприємствами прямого інвестування (див. § 7.3).
Найбільш повно характеристику особливостей ТНК відображає еклектична парадигма (OLI модель) Дж. Даннінга. Вона об`єднає окремі елементи різних теоретичних підходів до дослідження ТНК.
Для того, щоб національна фірма перетворилася на ТНК вона повинна мати:
O (ownership) – переваги власності. Невидимі активи (особливі фірмові активи) визначають конкурентні переваги ТНК, які можуть бути зумовлені двома факторами: 1) власністю на вже створені унікальні чи особливі активи (наприклад, нова технологія); 2) власністю на сукупні додаткові невидимі активи (загальні організаційні здатності фірми, підприємницький досвід, інтелектуальний капітал, репутація фірми, довгострокові ділові зв`язки);
L (location) – переваги розміщення. Ці переваги з`являються внаслідок таких факторів, як розмір ринку, забезпеченість факторами виробництва і міжкраїнні відмінності в цінах на них, витрати зв`язку та транспорту;
I (internalisation) – переваги інтерналізації є транснаціональними вигодами, що випливають із загального керівництва мережею цих активів, розміщених у різних країнах.
Найбільш активними інвесторами на міжнародному фінансовому ринку серед парабанківських установ є інститути спільного інвестування. Поряд з традиційними інвестиційними компаніями (див. тему 2) значного розвитку у світовій практиці набув такий тип інвестиційних установ як хедж-фонди.
Хедж-фонд – це інвестиційний пул, який активно управляється, не обмежений нормативним регулюванням або підпорядкований слабкому регулюванню, недоступний для широкого кола осіб і управляється професійним керуючим з ціллю отримання доходу, відмінний унікальною структурою винагороди за управління активами, а також наявністю власного вкладу керуючого в капітал фонду. Перший хедж-фонд було створено в 1949 р. у Нью-Йорку Альфредом Уінслоу Джонсом. Його стратегія призвела до зростання початкових інвестицій на 670% в період з 1955 до 1965 р.
Дані фонди вважаються найбільш спекулятивними інвесторами на міжнародному інвестиційному ринку (значну частку операцій здійснюють з деривативами).
Для забезпечення ефективності портфельних інвестицій на міжнародному ринку створена відповідна інфраструктура – фондові біржі та депозитарії.
Найбільшими депозитаріями світу є Clearstream (створений в 2000 році шляхом об’єднання Cedel International (створено 1970 р.) і Deutche Boerse Clearing) та Euroclear (створена в 1968 р. американським банком Morgan Guaranty Trust Company, пізніше включено до її складу депозитарії Нідерландів, Франції, у 2001 р. – включено до його складу CREST з Великобританії).
Найбільшими фондовими біржами світу за капіталізацією за І півріччя 2012 р. є (за даними World Federation of Exchanges):
Таблиця 7.5
NYSE Euronext – холдингова компанія, створена шляхом об’єднання NYSE Group, Inc. и Euronext N.V. і почала торгівлю 4 квітня 2007 року в Парижі та Нью-Йорку.
Група компаній Euronext була створена 22.09.2000 р. в результаті злиття Амстердамської, Брюсельської і Парижської фондових бірж. У грудні 2001 року Euronext стала власником Лондонської міжнародної біржі фінансових ф’ючерсів та опціонів (LIFFE). З 2003 року усі деривативи, які торгуються на всіх дочірніх біржах, торгуються в системі LIFFECONNECT. У 2002 році до групи приєдналась Португальська фондова біржа (зараз - Euronext Lisbon).
NASDAQ (створена в 1982 році) купила свого конкурента – шведську біржу OMX 25 травня 2007 року.