7.3. Міжнародна інвестиційна позиція

Для оцінки взаємовідносин країни у світовій економіці щодо інвестиційних процесів використовується міжнародна інвестиційна позиція (international investment position, IIP), яка є статистичним звітом, які показує обсяги зовнішніх фінансових активів і зобов`язань економіки на певний момент.

Чиста міжнародна інвестиційна позиція (Net IIP) (запас зовнішніх активів за вирахуванням запасу зовнішніх зобов`язань) показує різницю між тим, чим країна володіє, і тим, що вона винна. Чиста міжнародна інвестиційна позиція разом із запасом нефінансових активів складають чисте національне багатство певної країни.

Розрахунок міжнародної інвестиційної позиції певної країни здійснюється на основі «Керівництва по платіжному балансі та міжнародній інвестиційній позиції» (6-та редакція МВФ, 2009 р.) (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Міжнародна інвестиційна позиція. Основні компоненти

А. Активи	В. Зобов`язання
1. Прямі інвестиції закордон	1. Прямі інвестиції у внутрішню економіку
1.1. Акціонерний капітал і реінвестовані доходи.	1.1. Акціонерний капітал і реінвестовані доходи.
1.1.1. Вимоги до зарубіжних філій.	1.1.1. Вимоги до прямих інвесторів.
1.1.2. Зобов`язання перед зарубіжними філіями.	1.1.2. Зобов`язання перед прямими інвесторами.
1.2. Інший капітал	1.2. Інший капітал
1.2.1. Вимоги до зарубіжних філій.	1.2.1. Вимоги до прямих інвесторів.
1.2.2. Зобов`язання перед зарубіжними філіями.	1.2.2. Зобов`язання перед прямими інвесторами.
2. Портфельні інвестиції	2. Портфельні інвестиції
2.1. Цінні папери, що забезпечують участь в капіталі	2.1. Цінні папери, що забезпечують участь в капіталі
2.2. Боргові цінні папери	2.2. Боргові цінні папери
2.2.1. Облігації та інші боргові цінні папери	2.2.1. Облігації та інші боргові цінні папери
2.2.2. Інструменти грошового ринку	2.2.2. Інструменти грошового ринку
3. Похідні фінансові інструменти та опціони на акції працівників	3. Похідні фінансові інструменти
4. Інші інвестиції	4. Інші інвестиції
4.1. Комерційні кредити	4.1. Комерційні кредити
4.2. Кредити та позики	4.2. Кредити та позики
4.3. Готівкова валюта та депозити	4.3. Готівкова валюта та депозити
4.4. Інші активи	4.4. Інші зобов`язання
5. Резервні активи
5.1. Монетарне золото
5.2. СДР (спеціальні права запозичення)
5.3. Резервна позиція в МВФ
5.4. Іноземна валюта
5.4.1. Готівкова валюта та депозити
5.4.2. Цінні папери
5.4.3. Похідні фінансові інструменти (чисті)
5.5. Інші вимоги

Прямі іноземні інвестиції, як елемент міжнародної інвестиційної позиції, є ключовим елементом у розвитку економічної глобалізації, забезпечуючи формування прямих, стабільних та довгострокових зв`язків між країнами. В умовах сприятливої економічної політики іноземні прямі інвестиції можуть стати рушійною силою розвитку місцевих компаній, вони також дозволяють посилити конкурентні переваги як країни-імпортера (реципієнта) інвестицій, так і експортера капіталу.

Згідно «Еталонного визначення ОЕСР для іноземних прямих інвестицій» (2008 р.) іноземні прямі інвестиції (foreign direct investment, FDI) є видом міжнародних інвестицій, що здійснені резидентом в одній країні (прямим інвестором) з ціллю реалізації своєї довгострокової зацікавленості в підприємстві (підприємстві – реципієнті прямих інвестицій), яке є резидентом країни, відмінної від країни місцезнаходження прямого інвестора.

Мотивацією прямого інвестора виступає встановлення довгострокових відносин з підприємством – реципієнтом прямих інвестицій таким чином, щоб прямий інвестор міг здійснювати суттєвий вплив на управління цим підприємством.

Довгострокова зацікавленість (або стійкий інтерес) проявляється тоді, коли прямий інвестор володіє, не менше 10% голосуючих акцій (або еквівалентом, який дає право на аналогічну частку при голосуванні) на підприємстві – реципієнті прямих інвестицій.

Фірма є прямим інвестором щодо підприємств – реципієнтів (підприємств прямого інвестування), які можуть бути:

1) дочірніми компаніями, в яких інвестор володіє більше ніж 50% голосуючих акцій (або еквівалентом, який дає право на аналогічну частку при голосуванні), і над якими прямий інвестор може здійснювати контроль;

2) асоційованими компаніями, в яких інвестор володіє від 10% до 50% голосів, і по відношенню до яких прямий інвестор може мати значний ступінь впливу, але не контроль;

3) дочірня компанія дочірньої компанії прямого інвестора;

4) дочірня компанія асоційованої компанії прямого інвестора;

5) асоційована компанія дочірньої компанії прямого інвестора.

Перші два види компаній відображають безпосередні відносини прямого інвестування, а з третього по п`ятий – опосередковані відносини прямого інвестування.

Усі підприємства, яка знаходяться у відносинах прямого інвестування один з одним є афілійованими підприємствами (на рис. 7.2. сірим кольором виділені підприємства прямого інвестування прямого інвестора А, які всі між собою є афілійованими).

Афілійовані підприємства, які знаходяться під контролем або впливом одного безпосереднього або опосередкованого інвестора, але не мають ніякого контролю або впливу один на одного є сестринськими підприємствами.

Рис. 7.2. Приклади визначення відносин прямого інвестування

У сфері прямого інвестування можуть бути також зворотні інвестиції, коли підприємство прямого інвестування надає кошти в кредит або купує інструменти участі в капіталі свого безпосереднього або опосередкованого інвестора, при умові, що воно не володіє інструментами участі в капіталі, які забезпечують 10% або більше голосів в цьому інвесторі.

Регулярний аналіз тенденцій в розвитку прямих інвестицій є невід`ємною частиною макроекономічного аналізу та дослідження міжнародної фінансової сфери. За даними МВФ збільшення прямих іноземних інвестицій на 1% призводить до збільшення ВВП на 0,4%.

Портфельні інвестиції охоплюють вкладення у фінансові інструменти у формі цінних паперів, що забезпечують участь в капіталі (наприклад, акції, інвестиційні сертифікати), та боргові цінні папери, які обертаються (або можуть обертатися) на організованих ринках, і при цьому власники цих інструментів, в значній мірі керуються міркуваннями диверсифікації портфелів.

Похідні фінансові інструменти включаються в міжнародну інвестиційну позицію, якщо їх вартість може бути оцінена окремо від активів, що лежать в основі похідних інструментів. Згідно «Керівництва по платіжному балансі та міжнародній інвестиційній позиції» (6-та редакція МВФ, 2009 р.) виділяється дві категорії похідних фінансових інструментів:

- контракти форвардного типу включають ф`ючерси (форвардні контракти, які об`єктом купівлі-продажу на біржах) та свопи (контрагенти здійснюють обмін потоками грошових коштів на основі цін базових активів у відповідності з наперед обумовленими умовами);

- опціони (в тому числі варранти).

Резервні активи – це зовнішні активи, які знаходяться під реальним контролем органів грошово-кредитного регулювання і в будь-який момент можуть бути використані ці органами для цілей платіжного балансу або інших цілей.

Міжнародна інвестиційна позиція є елементом платіжного балансу (рис. 7.3).

Рис. 7.3. Взаємозв`язок міжнародної інвестиційної позиції та