Тема 7. Міжнародні інвестиції

1. Основи функціонування світового ринку інвестицій.

2. Форми та види іноземних інвестицій.

3. Міжнародна інвестиційна позиція.

4. Суб`єкти міжнародної інвестиційної діяльності.

5. Особливості надання міжнародної технічної допомоги.

6. Політика держави по залученню іноземних інвестицій.

7. Вільні економічні зони.

7.1. Основи функціонування світового ринку інвестицій

Сучасний світовий ринок інвестицій формується під впливом таких факторів:

- інтернаціоналізація факторів виробництва (капіталу, робочої сили тощо), в тому числі на основі переходу від міжгалузевого до внутрішньогалузевого міжнародного розподілу праці;

- лібералізація міжнародної торгівлі (з інституційним забезпеченням у вигляді Світової організації торгівлі);

- науково-технічний прогрес, зокрема поширення інформаційних технологій (Інтернет тощо);

- активний розвиток транснаціональних компаній (ТНК) як провідних світових інвесторів;

- міжнародна інтеграція (створення регіональних інтеграційних утворень – ЄС, НАФТА, АСЕАН тощо);

- формування глобальної фінансової інфраструктури (міжнародні біржі, депозитарії тощо);

- акумуляція та перерозподіл фінансових ресурсів у світових фінансових центрах;

- розвиток міжнародних фінансових організацій, регулятивно-консультативних та інших інститутів (Світовий банк, Форум фінансової стабільності, Банк міжнародних розрахунків тощо);

- модернізація валютних систем (введення євро тощо) та ін.

Усі ці фактори є генераторами розвитку глобалізації інвестиційних процесів.

Поняття «глобалізація» вперше запропонував Т. Левітт у 1983 р., маючи під ним на увазі «феномен злиття ринків окремих продуктів, які виготовляються великими багатонаціональними компаніями»

Глобалізацію можна розглядати як розширення, інтенсифікацію та поглиблення світової взаємозалежності, яка проявляється в усіх сферах суспільства.

У міжнародній практиці при оцінці глобалізації значну роль відіграють інвестиційні потоки.

Так, згідно досліджень МВФ рівень глобалізації визначається на основі таких показників:

- обсяг торгівлі товарами та послугами у відсотках до ВВП;

- прямі іноземні інвестиції у відсотках до ВВП;

- обсяг міжнародних зобов`язань (перш за все, банківських кредитів) у відсотках до ВВП;

- кількість хвилин міжнародних телефонних дзвінків на одиницю населення;

- кількість іноземних працівників.

В иди фінансових ресурсів, потоки яких є основними в міжнародній інвестиційній практиці відображено на рис. 7.1.

Рис. 7.2. Структура фінансових ресурсів у

Міжнародній інвестиційній діяльності

Рис. 7.1. Структура фінансових ресурсів у

Міжнародній інвестиційній діяльності

Динаміку участі країни в міжнародних інвестиційних процесах відображено в концепції шляхів (циклу) інвестиційного розвитку (еволюційній моделі прямих інвестицій) Дж. Даннінга та Р. Нарули.

Ця концепція припускає, що у своєму розвитку країни проходять 5 стадій і можуть бути класифіковані відповідно до їх схильності бути експортерами та імпортерами інвестицій.

Перша стадія – переваги розміщення країни є недостатніми, щоб залучити значні обсяги іноземних інвестицій. Ця стадія характеризується намаганням держави поліпшити переваги розміщення країни. Іноземні компанії схильні до експорту та імпорту або співпрацюватимуть із місцевими компаніями на основі контрактних операцій.

Друга стадія – надходження прямих іноземних інвестицій в країну починає зростати, тоді як обсяги вивозу капіталу місцевих компаній за кордон залишаються незмінними. Приплив іноземних інвестицій на цій стадії в основному пов`язаний з використанням місцевих природних ресурсів, дешевої робочої сили, створенням вертикальної інтеграції та зосереджується в працеінтенсивних та низько технологічних галузях. Основною формою присутності іноземних компаній ще є торговельні операції, згодом дедалі більше транснаціональних компаній організовуватимуть у країні виробничі підрозділи.

Третя стадія – характерне поступове зменшення обсягів припливу іноземних інвестицій у традиційних галузях та подальше збільшення вивозу капіталу з країни. Діяльність міжнародних компаній змінюється: з імпортозаміщувальних типів філій – на підприємства, які орієнтуються на збільшення ефективності виробництва. Місцеві фірми (володіють активами схожими з фірмами розвинутих країн) збільшуватимуть вивіз прямих інвестицій за кордон з метою виходу на нові ринки збуту, збільшення експортного потенціалу, придбання стратегічних активів.

Четверта стадія – обсяги та темпи вивозу прямих інвестицій за кордон перевищать або зрівняються з обсягами та темпами припливу в країну іноземних інвестицій. На цій стадії внутрішні фірми можуть не тільки ефективно конкурувати з іноземними компаніями в місцевих секторах, але також виходити на міжнародні ринки. Обсяги експорту прямих інвестицій далі зростатимуть, оскільки місцеві фірми будуть намагатись зберігати свої конкурентні переваги шляхом перенесення діяльності, що стає менш конкурентоспроможною, до офшорних зон країн, що перебувають на нижчій стадії розвитку.

П`ята стадія – характерна для найбільш розвинутих країн. Спостерігаються дві характерні риси: 1) міжнародні корпорації домінують у зовнішньоекономічних транзакціях країни; 2) в міру того, як країни будуть збільшувати свої конкурентні переваги, пов`язані зі створенням та ефективним використанням технологічних та людських активів, їх позиція на міжнародному ринку прямих інвестицій стане більш збалансованою. Обсяги припливу та відпливу капіталу транснаціональних компаній відносно вирівнюються.