Тема. 2. Теоретичні основи побудови електронного підручника.

План

1. Електронний підручник як частина дидактичної системи навчання.

2. Методологічні основи побудови електронного підручника.

3. Психолого-педагогічні засади конструювання й використання електронного підручника.

4. Лінгводидактичні принципи добору й структурування навчального матеріалу в електронному підручнику.

5. Специфічні принципи комп’ютерної лінгводидактики.

Література

1. Окулов С.М. Когнитивная информатика // Информатика и образование. – 2003. – №12. – С. 108.

2. Новиков С.В. Принципы разработки интернет-учебников // Информатика и образование. – 2001. – №10. – С. 61-66.

3. Образцов П. И. Психолого-педагогические аспекты разработки и применения в вузе информационных технологий обучения. – Орловский государственный технический университет. - Орел, 2000. - 145 с. - Библиогр. 87 назв.

4. Андриевская В.В. Некоторые предпосылки психологического обеспечения диалога при решении учебных задач // Психологические проблемы создания и использования ЭВМ. - М., 1985. - С. 13-19.

5. Атанов Г.А.Возрождение дидактики – залог развития высшей школы. – Донецк: ДОУ, 2003.

6. Уваров А.Ю. Электронные учебники: теория и практика. – М., 1999.

7. Виштак Д.В. Дидактические основы разработки педагогического сценария мультимедийного учебного пособия по информатике // Информатика и образование. – 2004. – №7.

8. Егорова Ю.Н. Мультимедиа технология как средство повышения эффективности в школе // Информатика и образование. – 2004. – №7.

9. Жулкевська В. ДО проблеми дистанційного навчання у вищих закладах освіти // Рідна школа. – 2001. – №5. – С.30-32.

10. Использование электронных образовательных ресурсов в учебном процессе // Информатика и образование. – 2003. - №8. – С.70-74.

11. Красновский Г.Э Мультимедийные программные продукты по английскому языку // Информатика и образование. – 2003. - №3. – С.67-69.

12. Карамышева Т.В. Изучение иностранных языков с помощью компьютера в вопросах и ответах. – Санкт-Петербург, 2001.

1.Електронний підручник як частина дидактичної системи навчання.

Електронний підручник розглядається як частина дидактичної системи, яка складається з таких компонентів: 1) суб’єкти освітнього процесу – педагог (організатор освітнього середовища, консультант, контролер), учень (конструктор власних знань); 2) освітня інформація; 3) педагогічні технології (технології навчання); 4) інформаційні технології.

Освітня інформація – це ті знання, які необхідно передати учневі для того, щоб він кваліфіковано виконувати ту чи іншу діяльність

Педагогічна технологія становить системну цілісність методів і засобів, спрямованих на гарантоване досягнення дидактичних цілей, розвиток особистості учня, інтелектуальних здібностей.

Під інформаційною технологією розуміється система загально дидактичних, психологічних, дидактичних, частково методичних процедур взаємодії педагога й учнів з урахуванням технічних і людських ресурсів, спрямовану на проектування й реалізацію змісту, методів, форм та інформаційних засобів навчання, адекватних цілям освіти, особливостям майбутньої діяльності.

Електронний підручник становить собою сукупність освітньої інформації й інформаційних технологій, виступаючи при цьому одним із засобів організації взаємодії між суб’єктами освітнього процесу (педагог – учень) на основі освітніх технологій.

Таким чином, створення електронного підручник становить собою складне педагогічне завдання. Розв’язати його можна за умов додержання таких вимог:

• побудова навчального курсу як сукупності розділів (тем);

• модульність і вільний доступ до фрагментів змісту;

• включення в модуль системи навчальних дій;

• використання різних видів інформації;

• адаптація змісту навчального матеріалу відповідно до особливостей учнів.

Структура модуля електронного підручника відповідно до вимог має складатися з таких блоків:

• блока інформації, який містить нові знання, представлені у вигляді гіпертекстів;

• блока операцій, де пропонуються відповідні дії, що сприяють засвоєнню інформації на відповідному рівні;

• вхідного і вихідного контрольного блоку, який дозволяє встановити зворотний зв’язок.

2. Методологічні основи побудови електронного підручника.

За методологічні орієнтири у створенні електронного підручника з лінгводидактики було взято такі: цілісний підхід, який має забезпечити педагогічну систему як цілісність, що відображує внутрішню єдність (системність, структурність, стійкість, виокремленість, самостійність, специфічні якості); системно-особистісний, діяльнісний, комунікативно-діяльнісний і технологічний підходи до процесу розробки курсу в цілому й окремих його компонентів.

Технологічний підхід має на меті конструювання навчального процесу з урахуванням соціального замовлення, освітніх орієнтирів, мети і змісту навчання. Відповідно до технологічного підходу виділяються такі етапи в конструюванні електронного підручника: формулювання цілей з орієнтацією на досягнення кінцевого результату і їх максимальне уточнення; підготовка навчального матеріалу й організація всього ходу навчання відповідно до навчальних цілей; оцінка поточних результатів, корекція навчання; підсумкове оцінювання результатів (П.І.Образцов).

Оскільки форма навчання із застосуванням комп’ютера відрізняється від традиційної організації навчального процесу, вона має й таку специфічну дидактичну концепцію, в основі якої лежать наступні основні положення: 1) процес опанування курсом будується в основному на самостійній пізнавальній діяльності студента; 2) пізнавальна діяльність студента повинна носити активний характер; 3) навчання має бути особистісно-орієнтованим.

Серед функцій застосування електронного підручника у процесі засвоєння знань з методики викладання української мови визначимо інформаційну, систематизуючи, трансформуючу, розвивальну, культурологічну, комунікативну, організаційно-стимулюючу, тренувальну, контрольно-корекційну, керуючу. Адже комп’ютер – це засіб комунікації, партнер у спілкуванні викладача зі студентом, студента зі студентом; джерело здобуття знань, засвоєння умінь і навичок; контролер дій студента; засіб активізації самостійної пізнавальної діяльності студента; засіб індивідуалізації навчання, посилення мотивації навчальної діяльності.