Особливості взяття матеріалу для дослідження анаеробів

При ранових анаеробних інфекціях досліджують такий ма­теріал: кірочки, виділення з рани або тканина рубця, тканини, що були видалені під час хірургічного оброблення рани, сто­ронні тіла (кулі, колючки, обривки одягу тощо), кров хворого. У жінок, хворих на правець унаслідок пологів або абортів, на аналіз відбирають виділення з матки, у новонароджених — ви­ділення з пупка. Ґрунт досліджують з метою визначення його забрудненості анаеробами та їх токсинами.

Матеріал із рани відбирають до початку оброблення її анти­септиками й антибіотиками. Виділення з рани і рідину з набря­ку відбирають стерильним ватним тампоном або стерильною піпеткою.

Шматочки тканин беруть за можливості з глибоких ділянок рани, карманів, роздавлених тканин. Одночасно з різних діля­нок рани роблять мазки, які відправляють до лабораторії разом із відібраним матеріалом.

Кров відбирають із вени стерильним шприцом у стерильну пробірку до введення антитоксичної сироватки з метою вияв­лення в ній токсину (слід враховувати, що токсин у крові хво­рого на правець виявляється тільки в продромальний період; в інкубаційний період та період розпалу інфекції токсин у крові не виявляється).

Основними правилами під час взяття і транспортування па­тологічного матеріалу є оберігання відібраного зразка від кон­такту з атмосферним повітрям. Тому матеріал краще відбирати і транспортувати у шприцах, мазки — у спеціальних контейне­рах. Після взяття матеріалу заповнюють направлення. Матері­ал транспортують в анаеробних умовах.

Патогенні спірохети

Сифіліс – хронічна інфекційна венерична хвороба людини, що має циклічний прогресуючий перебіг, уражає шкіру, слизові оболонки, внутрішні органи і нервову систему.

Лептоспіроз — гостра інфекційна хвороба, що викликається збудником з роду лептоспір. Характеризується ураженням капілярів, часто ураження печінки, нирок, м'язів, інтоксикація, супроводжується хвильоподібною лихоманкою.

Бореліоз Лайма (син.: хвороба Лайма, хронічна мігруюча еритема, системний кліщовий бореліоз) – інфекційна природно-осередкова хвороба з трансмісивним механізмом передачі, характеризується стадійністю перебігу, поліморфізмом клінічних проявів (ураження шкіри, серцево-судинної, нервової систем, суглобів) і схильністю до затяжного рецидивуючого перебігу.

Взяття матеріалу при підозрі на сифіліс.

У ранній період хвороби матеріалом для діагностики служить виділення з твердого шанкру, пунктат із лімфатичних вузлів, зішкріб з розеол, сифілід. При вторинному і третинному періодах досліджують сироватку крові і ліквор.

Перед взяттям патологічного матеріалу спочатку сифілітичну виразку протирають ватним тампоном, для видалення сального нальоту і контамінуючої мікрофлори. Потім дно шанкру подразнюють скальпелем чи металевою лопаточкою або енергійно стискають виразку з боків пальцями в гумовій рукавичці до виділення ранового ексудату. При невеликій кількості прозорої рідини її можна внести у краплю 0,85% розчину хлориду натрію. При неможливості взяти матеріал із дна шанкру (рубцювання) проводять пункцію реґіонарних лімфатичних вузлів.

Кров для постановки серологічної реакції береться із ліктьової вени 5-10 мл. , натщесерце або не раніше 6 годин після прийому їжі. Не можна брати кров у хворих з підвищеною температурою, після вживання алкоголю і жирної їжі, у вагітних жінок за 10 днів до пологів і породіль. Добуту з крові сироватку прогрівають при t=56°С протягом 30 хв. Для інактивації власного комплементу.