Особливо небезпечні інфекції
Чума – гостре інфекційне захворювання, яке має дуже тяжкий перебіг за типом геморагічної септицемії.
Туляремія – гостра, природно-вогнищева інфекційна хвороба, характеризується гарячкою і ураженням шкіри, легенів, лімфатичних вузлів, слизових оболонок, органів черевної порожнини. Збудник – Francisella tularensis.
Бруцельоз – інфекційна хвороба, що характеризується тривалою гарячкою, ураженням опорно-рухової нервової, серцево-судинної та сечостатевої систем організму.
Сибірка – гостра зоонозна інфекційна хвороба, яка характеризується сильною інтоксикацією, ураженням шкіри, легенів, кишкового тракту, сепсисом.
Холера – гостра, карантинна, особливо небезпечна інфекційна хвороба, зфекально-оральним механізмом передачі, характеризується рясним проносом, блюванням, сильною інтоксикацією та зневодненням організму.
Особливості взяття матеріалу при особливо небезпечних інфекціях
Повітряно-краплинні інфекції
Дифтерія – гостра, інфекційна хвороба, яка характеризується фібринозним запаленням зіва та сильною інтоксикацією організму.
Коклюш – гостра, переважно дитяча інфекційна хвороба, яка викликається Bordetella pertussis , характеризується повітряно-краплинним механізмом передачі, катаральним запаленням дихальних шляхів і нападами спазматичного кашлю з репризами.
Туберкульоз – первинно-хронічна інфекційна хвороба людей і тварин, яку викликають патогенні мікобактерії. Залежно від локалізації уражень виділяють туберкульоз легень, шкіри, лімфатичних вузлів, мозкових оболонок, кісток і суглобів, органів сечостатевої системи і черевної порожнини.
Взяття досліджуваного матеріалу за підозри на коклюш
Слиз із задньої стінки глотки беруть стерильним ватним тампоном бажано під час нападу кашлю з обов’язковим використанням шпателя. При негайному посіві використовують сухий тампон. Якщо це неможливо – тампон попередньо змочують ізотонічним розчином, оскільки вата пригнічує ріст Bordetella pertussis. Взятий матеріал потрібно доставити до лабораторії протягом 2-4 годин, оберігати його від переохолодження.
Мокротиння від хворого можна взяти за допомогою «кашльових пластинок». Для цього під час кашлю відкривають чашку Петрі з поживним середовищем і тримають її на відстані 4-8 см. перед ротом і носом хворого протягом 6-8 кашльових поштовхів. Для дослідження також можна брати мокротиння або слиз, відсмоктуючи його шприцом з гумовою трубкою з надгортанної зони.
Для пригнічення росту Гр + мікрофлори дихальних шляхів до середовищ рекомендують додавати пеніцилін. Для збільшення частоти виділення збудника посіви проводять одночасно на 2 чашки (одна без пеніциліну).
Взяття матеріалу у разі обстеження на дифтерію
Для взяття матеріалу використовують сухі і зволожені тампони. Зволожені тампони застосовують у разі транспортування матеріалу на великі відстані.
Із ротоглотки матеріал беруть натще або не раніше ніж через 2 год після споживання їжі. В усіх випадках матеріал відбирають до початку антибіотикотерапії або не раніше ніж через 3 доби після відміни лікування, щоб уникнути бактеріостатичної дії антибактеріальних препаратів на збудника.
Після смерті хворого відбирають матеріал з мигдаликів, гортані і носа.
У направленні обов’язково зазначають дату і час відбору матеріалу, прізвище лікаря і номер телефону, за яким можна сповістити попередній результат дослідження; у пункті "на які інфекції провести дослідження" зазначають "на дифтерію" або на БЛ (бактерія Леффлера).
Пробірки від однієї особи скріплюють разом гумовим кільцем і складають у бікс, дно і стінки якого застелені бавовняною серветкою. Кінцями цієї серветки накривають пробірки, закривають бікс.
Направлення вміщують у поліетиленовий пакет або папку і доставляють окремо від пробірок з тампонами.
Не допускається поміщати направлення у бікс з патологічним матеріалом!
Тампони мають бути доставлені до лабораторії не пізніше З год після взяття матеріалу.
Якщо посів матеріалу проводять біля ліжка хворого, чашки Петрі з посівами доставляють до лабораторії негайно або ставлять у термостат за 37 °С і доставляють до лабораторії не пізніше ніж через 20—23 год. В осінньо-зимовий період на дно бікса або сумки, в яких транспортують чашки чи тампони, кладуть грілку з водою, нагрітою до 40 °С.
На чашках Петрі крім усіх необхідних позначень (назва середовища, номер аналізу, дата посіву, назва посіяного матеріалу) має бути зазначена дата виготовлення середовища.