Модульна контрольна робота

Напрям підготовки 0303 Журналістика

Спеціальність 6.030301 Журналістика

Дисципліна Проблематика ЗМІ

ВАРІАНТ №24

Тестова частина

1. Журналіст, який працює над проблематикою театру, враховує те, що простором у виставі називають:

   1. розробку сценічного майданчику, принцип її використання, мізансцени, декорації, рух тощо;

   2. розробку знімального майданчику, принцип її використання, мізансцени, декорації, рух тощо;

   3. розробку сценічного майданчику, принцип згортання, мізансцени, декорації, рух тощо.

2. Кожний театральний критик, який дописує рецензії в ЗМІ, знає, що зоровий образ спектаклю створюється художником-декоратором засобами живопису, театральної конструкції, костюмів, висвітлення:

   1. театральної механіки,

   2. театральної техніки,

   3. комп’ютерної техніки.

3. Журналістам, працюючим над висвітленням проблем сценічного відтворення образу, відомо, що декорація може нести як образотворчі, так і:

   1. заразні функції,

   2. образні функції,

   3. виразні функції.

4. У мас-медіа знають, що головним носієм театральної дії є:

1. актор,

2. режисер,

3. сценарист.

5. Театрознавцю-журналісту не слід пояснювати, що акторський образ створюється на основі п'єси і її тлумачення режисером:

   1. постановником спектаклю,

   2. продюсером спектаклю,

   3. акторами спектаклю.

6. Газета "Голос України", висвітлюючи релігійну проблематик, зазвичай обмежується лише:

   1. аналітичними матеріалами,

   2. фотофактом на останніх сторінках,

   3. інтерв’ю.

7. Щоденні газети "Урядовий кур'єр" та "Голос України", висвітлюючи проблематику релігії, дають інформацію про релігію:

   1. майже щономера,

   2. майже щомісяцю,

   3. майже щороку.

8. В окремих виданнях є релігійні оглядачі. Наприклад, у газеті "День" – це:

   1. Клара Ґудзик,

   2. Карл Гудзон,

   3. Катерина Гульчик.

9. В окремих виданнях є релігійні оглядачі. Наприклад, у газеті "Дзеркало тижня" – це:

   1. Катерина Шоркіна,

   2. Катерина Щоткіна,

   3. Катерина Чонкіна.

10. Серед журналістів, які висвітлюють проблематику релігії, людей без професійної журналістської або теологічної освіти, як правило, конфесійно заангажованих:

    1. більшість,

    2. меншість,

    3. десь половина на половину.

11. Коли журналісти дають відповідну оцінку діяльності окремих релігійних організацій та їхніх керівників:

    1. не проявляються симпатії окремих журналістів до певної конфесії;

    2. проявляються симпатії окремих журналістів до певної конфесії;

    3. проявляються симпатії всіх журналістів до певної конфесії.

12. Окремі ЗМІ, як зазначає Ігор Скленар, за допомогою своїх працівників у нетолерантний спосіб переконують свою аудиторію:

    1. у перевазі тієї чи іншої політики,

    2. у перевазі тієї чи іншої конфесії,

    3. у недоліках тієї чи іншої конфесії.

13. Нині тема "Релігія та мас-медіа" є надзвичайно:

    1. великою та глибокою,

    2. мізерною та неглибокою,

    3. не знаю.

14. "Відділення церкви від держави" – це:

    1. партикуляризм,

    2. секуляризм,

    3. сенсуалізм.

15. Журналісти вважають, що нині церква:

    1. втратила свою провідну роль,

    2. набуває провідної ролі,

    3. має провідну роль.

16. За даними Девіда Боша, відомий теолог сказав, що нині ми маємо читати Біблію та газету:

    1. одночасно,

    2. нарізне,

    3. почергово.

17. Процес приватизації засобів масової інформації пропонує специфічну модель комунікації, яка, без сумніву:

    1. торкатиметься релігійних виявів,

    2. не торкатиметься релігійних виявів,

    3. як забажає суспільство.

18. В громадському обслуговуванні головний критерій - це наявність суспільства та його інститутів, повага до:

    1. релігійних протиріч та протистоянь,

    2. релігійних та культурних традицій,

    3. релігійних війн та нетолерантності.

19. Фахівці масової комунікації вважають, що релігія та емоційність:

    1. дуже тісно пов'язані,

    2. не дуже тісно пов'язані,

    3. не пов'язані.

20. Ставлення людей релігії до засобів масової інформації сильно коливається: від некритичного сприйняття до повного заперечення існування мас-медіа:

    1. у житті людини,

    2. у житті суспільства,

    3. у діяльності релігійної організації.

21. Азбучною істиною для журналіста, який висвітлює проблематику театру, є те, що актор залишається самостійним художником, здатним лише йому одному доступними засобами відтворити на сцені живий людський образ, передати складність і багатство:

    1. людської фізіології,

    2. людської психології,

    3. нелюдської психології.

22. Тільки неук-журналіст не знає, що характерною особливістю театрального мистецтва є його:

    1. неповторність у часі,

    2. непотворність у часі,

    3. повторність у часі.

23. Телевізійні журналісти знають, що адекватний відеозапис театрального спектаклю в принципі:

    1. неможливий,

    2. можливий,

    3. не знаю.

24. Телевізійним журналістам слід врахувати, що при крупних планах зйомки нюанси загального сценічного життя залишаються:

    1. за кадром,

    2. у кадрі,

    3. оригінальними.

25. Історики театру, які виступають на телебаченні, стверджують, що виникнення театру на всіх континентах відбувалося однаково – у зв'язку з первісними:

    1. віртуальними похованнями,

    2. ритуальними дійствами,

    3. реальними весіллями.

26. Журналісти, які пишуть про театр, знають, що для традиційного театру Сходу властива:

    1. урядова ритуальність,

    2. обрядова віртуальність,

    3. обрядова ритуальність.

27. Журналіст-театрознавець впевнений у тому, що заняття театром на Сході завжди були:

    1. нешановною й неповажною справою,

    2. шановною й неповажною справою,

    3. шановною й поважною справою.

28. Критику відомо, що сакральність театральної дії на Сході допомагала зберігати його близькість до:

    1. світських раутів,

    2. релігійних ритуалів,

    3. військових обрядів.

29. Театрознавець-журналіст пам’ятає про те, що багато в чому релігійність театру Сходу визначалася його розвитком під егідою й у рамках:

    1. буддизму,

    2. християнства,

    3. ісламізмі.

30. Журналіст, який висвітлює історію театру, знає, що театр Кабукі й театр ляльок Дзерурі бере свій початок у:

    1. Японії,

    2. Китаї,

    3. Монголії.

Теоретична частина

1. Аналіз публікацій про проблеми новітніх технологій і ресурсозберігаючих технологій в енергетиці, промисловості і агропромисловому комплексі.

Затверджено на засіданні кафедри теорії та історії журналістики

Протокол №6 від 28 січня2010 р.

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ