Модульна контрольна робота

Напрям підготовки 0303 Журналістика

Спеціальність 6.030301 Журналістика

Дисципліна Проблематика ЗМІ

ВАРІАНТ №23

Тестова частина

1. Кожний журналіст-театрознавець знає, що театр – це:

   1. мистецтво обману,

   2. мистецтво колективне,

   3. вміння індивідуальне.

2. Тетральний критик, виступаючи в ЗМІ, пам’ятає, що спектакль — твір, що володіє художньою єдністю:

   1. дисгармонією всіх елементів,

   2. какафонією всіх елементів,

   3. гармонією всіх елементів.

3. Театральний критик-журналіст враховує те, що в основі спектаклю лежить режисерська інтерпретація:

   1. життя,

   2. п'єси,

   3. тексту.

4. Журналіст, який працює над проблематикою театру, враховує те, що дія спектаклю організована в часі і в:

   1. залі,

   2. просторі,

   3. театрі.

5. Журналіст, який працює над проблематикою театру, враховує те, що часом у виставі вважається:

   1. темп, ритм, наростання і спади емоційної напруги;

   2. темп, ритм, падіння емоційної напруги;

   3. ритм і блюз наростання емоційної напруги.

6. Висвітлення в мас-медіа святкування 70-річчя предстоятеля Української православної церкви Блаженнішого Митрополита Володимира слід віднести до:

   1. події загальноцерковного масштабу, які мають важливе значення для суспільства і держави;

   2. події столичного масштабу, які мають важливе значення для суспільства і держави;

   3. події обласного масштабу, які мають важливе значення для суспільства і держави.

7. Висвітлення в мас-медіа відкриття та освячення храму при Острозькій академії за участю перших осіб державної влади Рівненської області та керівництва цього навчального закладу – це:

   1. події загальноцерковного масштабу, які мають важливе значення для суспільства і держави;

   2. події столичного масштабу, які мають важливе значення для суспільства і держави;

   3. суспільно-політичні заходи чи акції милосердя, які церкви та релігійні організації проводять спільно з громадськими та державними установами.

8. Матеріал про конференцію "На захист ненародженого життя", у якій, зокрема, брали участь і представники церков чи статті про вшанування жертв голодомору в Україні, у межах якого взяли участь голови всіх Українських церков та багатьох релігійних організацій – це публікації про:

   1. загальнодержавні та суспільно важливі події, участь у яких взяли й представники релігійних організацій;

   2. суспільно-політичні заходи чи акції милосердя, які церкви та релігійні організації проводять спільно з громадськими та державними установами;

   3. події загальноцерковного масштабу, які мають важливе значення для суспільства і держави.

9. Матеріал про відвідування Головою Верховної Ради України Рівненщини, де на фото спікер був зображений разом із настоятелькою Корецького монастиря – це матеріал про:

   1. загальнодержавні та суспільно важливі події, участь у яких взяли й представники релігійних організацій;

   2. церковних діячів чи релігійні організації згадується не у зв'язку з їхньою безпосередньою діяльністю, а стосовно державних, громадських і культурних діячів та організацій, які в цьому випадку є головними дійовими особами;

   3. суспільно-політичні заходи чи акції милосердя, які церкви та релігійні організації проводять спільно з громадськими та державними установами.

10. Нині релігійна проблематика на сторінках провідних українських друкованих засобів масової інформації відображена:

    1. непрофесійно,

    2. професійно,

    3. так собі.

11. Львівські дослідники пропонують ввести у програму ВНЗ, де навчаються студенти-правники і студенти-журналісти, обов'язковий курс:

    1. «Захист свободи слова»,

    2. «Захист свободи совісті»,

    3. «Захист свободи совісті в ЗМІ».

12. ЗМІ України повинні «розвернутися» в бік релігійної:

    1. толерантності,

    2. нетерпимості,

    3. байдужості.

13. Нині в Україні підвищення релігійної освіти потребують працівники:

    1. державних органів всіх рівнів,

    2. засобів масової інформації,

    3. пересічні громадяни,

    4. усі згадані.

14. Звичай багатьох наших «нових віруючих» чиновників публічно демонструвати для мас-медіа свою приналежність до тієї чи іншої церкви є:

    1. вельми не толерантним,

    2. вельми толерантним,

    3. загальноприйнятним інструментом набуття пабліситі.

15. Під час обговорення «Моніторингу» Релігійно-інформаційна служба України підняла питання про:

    1. достатню підготовку сучасних журналістів до архіважливої справи – об'єктивного і серйозного подання в ЗМІ релігійного життя країни;

    2. недостатню підготовку сучасних журналістів до неважливої справи – об'єктивного і серйозного подання в ЗМІ релігійного життя країни;

    3. недостатню підготовку сучасних журналістів до архіважливої справи – об'єктивного і серйозного подання в ЗМІ релігійного життя країни.

16. Знайдіть помилку у твердженні: «В окрему групу можна виділити ЗМІ релігійних організацій України:

    1. газети «Парафіяльна газета» (РКЦ),

    2. газети «Арка» (УГКЦ),

    3. журнал «Православний вісник» (УПЦ),

    4. журнал «Кореспондент» (УПЦ, УГКЦ, РКЦ).

17. Дослідник релігійної проблематики в ЗМІ Ігор Скленар вважає, що окремі мас-медіа конкретними матеріалами:

    1. розпалюють нетерпимість,

    2. нав’язують релігійність,

    3. є толерантними.

18. Окремі публікації, за даними Ігоря Скленара, у виданнях УПЦ (МП) демонструють певним чином не таке радикальне ставлення до діяльності:

    1. УПЦ МП,

    2. УПЦ КП,

    3. УГКЦ.

19. На офіційній веб-сторінці прес-служби УПЦ (МП) 2 січня 2007 року було представлено дуже велику за обсягом, 19 стандартних сторінок, публікацію В. Анісімова «Філарет як фальсифікація» (сайт «Україна православна», 1 січня 2007 року, у якій проаналізовано життя та діяльність Предстоятеля УПЦ КП з:

    1. з толерантністю,

    2. з різким осудом,

    3. з політичною пристрастю.

20. Коли журналісти дають відповідну оцінку діяльності окремих релігійних організацій та їхніх керівників здебільшого переважає:

    1. емоційний чинник,

    2. раціональний чинник,

    3. економічний чинник.

21. Історики театру, які виступають на телебаченні в передачах, що присвячені театру, доводять, що тибетський театр називався:

    1. Цам,

    2. Сам,

    3. Вам.

22. Історики театру, які виступають на телебаченні в передачах, що присвячені театру, доводять, що в’єтнамський театр називався:

    1. Вуонг,

    2. Туонґ,

    3. Куонг.

23. На думку журналістів, що вивчають проблематику східних театрів, індонезійського культового театру Ваянґ, або театр тіней, називався:

    1. ваянґ-куліт,

    2. сваянґ-куліт,

    3. ваянґ-купіт.

24. Театри Африки, на думку критиків, які виступають на радіо, характеризувався:

    1. баранними ритмами маримби й тамтамів,

    2. барабанними битвами маримби й тамтамів,

    3. барабанними ритмами маримби й тамтамів.

25. На думку журналістів-театрознавців, в африканських народностей, що сповідують мусульманство, широко розвинений театр:

    1. маріонеток,

    2. сванеток,

    3. маринок.

26. Критики театру стверджують у пресі, що давньогрецький театр з'явився у давньогрецьких містах-державах уже в:

    1. 4 в. до н. е.,

    2. 5 в. до н. е.,

    3. 6 в. до н. е.

27. ЗМІ повідомляють про те, що гостро висміювалися пороки, відбивалася соціальна й політична боротьба в античному суспільстві завдяки комедіям:

    1. Аристофана,

    2. Аристарха,

    3. Аристотеля.

28. Історики культури, висвітлюючи проблеми театру в пресі, стверджують, що комічні сценки з життя нижчих прошарків давньогрецьких міста й села зображував мім, який виник у 5 ст. до н. е. як:

    1. народний театр імпровізації,

    2. державний театр імпровізації,

    3. комерційний театр імпровізації.

29. На думку театральних критиків-журналістів, театральні вистави в давньому Римі замінялися гладіаторськими боями, що проходили в:

    1. Колізеї,

    2. Віфлеємі,

    3. Константинополі.

30. За даними істориків-журналістів, у Давньому Римі актори представляють:

    1. вищі шари суспільства,

    2. середні шари суспільства,

    3. нижчі шари суспільства.

Теоретична частина

1. Жанрові особливості публікацій, що висвітлюють проблеми науки і техніки.

Затверджено на засіданні кафедри теорії та історії журналістики

Протокол №6 від 28 січня2010 р.

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ