Модульна контрольна робота

Напрям підготовки 0303 Журналістика

Спеціальність 6.030301 Журналістика

Дисципліна Проблематика ЗМІ

ВАРІАНТ №21

Тестова частина

1. Театральні критики на шпальтах газет тлумачать теа́тр (від грец. θέατρον — місце видовища) як вид сценічного мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують:

   1. актори перед слухачами,

   2. сценаристи перед глядачами,

   3. актори перед глядачами.

2. Театральні критики на шпальтах газет тлумачать теа́тр (від грец. θέατρον — місце видовища) як

   1. установу, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів і приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави;

   2. установу, що не здійснює сценічні вистави певним колективом артистів і приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави;

   3. установу, що здійснює сценічні вистави певним колективом режисерів і сценаристів і приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави.

3. У мас-медіа театр як мистецтво називають:

   1. театральним мистецтвом,

   2. театральним оркестром,

   3. вербальним мистецтвом.

4. Журналісти науку, що вивчає теорію та практику театрального мистецтва, називають:

   1. мистецтвознавством,

   2. театрознавством,

   3. куклознавством.

5. Законодавство України визначає театр як:

   1. «заклад культури (підприємство, установа чи організація) або соціальну групу, діяльність якої спрямована на створення, публічне виконання та публічний показ творів театрального мистецтва»;

   2. «заклад культури (підприємство, установа чи організація) або колектив, діяльність якого спрямована на створення, публічне виконання та публічний показ творів театрального мистецтва»;

   3. «заклад культури (підприємство, установа чи організація) або колектив, діяльність якого спрямована на створення, непублічне виконання та непублічний показ творів театрального мистецтва».

6. Інформування громадськості про церковно-релігійні події як загальнодержавного характеру, що мають значення для всього суспільства, так і стосуються життєдіяльності певної релігійної громади, окремої релігійної організації – це завдання:

   1. релігійної журналістики,

   2. держави,

   3. церкви.

7. Висвітлювати діяльність церковно-релігійних організацій, давати достатній обсяг інформації, щоб читачі могли скласти уявлення про принципи та особливості функціонування тих чи інших релігійних структур – це мета:

   1. церкви,

   2. церковних організацій,

   3. журналістів, що висвітлюють релігійну проблематику.

8. Роз'яснювати читачам у максимально доступній формі особливості релігійних доктрин і вчень, їхні переваги та недоліки, еволюцію, місце в історії держави, значення для народу, що дозволить сформувати у читацької аудиторії уявлення про релігійну панораму в країні – це напрям діяльності:

   1. християнської журналістики,

   2. ісламської журналістики,

   3. буддистської журналістики,

   4. журналістики, яка висвітлює проблеми релігії.

9. Розповідати про церковні традиції, релігійні вірування українського народу з метою повернення нації до духовних джерел, передання історичного досвіду у вирішенні суспільно-політичних, культурних і моральних проблем – це те, що повинно стати основою діяльності:

   1. світських журналістів,

   2. релігійних журналістів,

   3. журналістів, які висвітлюють проблематику релігії.

10. Засоби масової інформації у своїх матеріалах на церковно-релігійну тематику мають розкривати позитивні ідеали минулого й сьогодення, боротися з поширенням зла, гріха та розпусти і в такий спосіб піклуватися про:

    1. власний моральний стан,

    2. моральний стан особи й суспільства,

    3. моральний стан служителів церкви.

11. Як показало дослідження провідних українських видань, в Україні є три форми висвітлення релігійної проблематики (знайдіть помилку):

    1. перша –у світських засобах масової інформації друкуються матеріали про релігійно-церковне життя,

    2. друга форма – регулярні релігійні сторінки у періодиці,

    3. третя форма – нерегулярні публікації в інтернеті,

    4. четверта форма у вигляді спеціалізованого додатка.

12. Як показало дослідження провідних українських видань, з названих трьох форм в Україні повноцінно функціонує лише перша – час від часу у світських засобах масової інформації друкуються матеріали про релігійно-церковне життя. Друга форма – регулярні релігійні сторінки у періодиці – трапляється вкрай рідко. Третя форма (оберіть один з поданих далі пунктів, який за змістом міг би бути записаним замість лінії) ________________________ майже не поширена.

    1. у вигляді спеціалізованого додатка,

    2. у формі окремої сторінки,

    3. у формі постеру на релігійну тематику.

13. Матеріали на релігійну тематику в друкованих ЗМІ становлять досить:

    1. вузький жанровий діапазон,

    2. широкий жанровий діапазон.

14. Хоча у всеукраїнських газетах та журналах серед публікацій на релігійну тематику можна знайти репортажі та есе, огляди та коментарі, проте переважна більшість матеріалів подана у вигляді: коротких інформаційних повідомлень, заміток, які можуть бути як регулярними, так і нерегулярними (поодинокими); аналітичних статей (як правило, це прерогатива тижневиків); інтерв'ю (трапляються вкрай рідко) та:

    1. малюнків (де зображено храми із зазначенням назви та місця розташування; будь-які коментарі чи додаткова інформація відсутні);

    2. мультиплікації (у кадрах зображено храми із зазначенням назви та місця розташування; будь-які коментарі чи додаткова інформація відсутні);

    3. фотофактів (на знімках зображено храми із зазначенням назви та місця розташування; будь-які коментарі чи додаткова інформація відсутні).

15. У публікаціях про релігійне життя України можна виділити два типи матеріалів. Перший – матеріали інформаційно-довідкового характеру, другий:

    1. нариси про релігійні події, присвячені внутрішньоцерковному життю, діяльності окремих релігійних організацій та діячів;

    2. огляди релігійних подій, аналітика, присвячена внутрішньоцерковному життю, діяльності окремих релігійних організацій та діячів;

    3. замітки про релігійні події, присвячені внутрішньоцерковному життю, діяльності окремих релігійних організацій та діячів.

16. Висвітлення в мас-медіа святкування 70-річчя предстоятеля Української православної церкви Блаженнішого Митрополита Володимира слід віднести до:

    1. події загальноцерковного масштабу, які мають важливе значення для суспільства і держави;

    2. події столичного масштабу, які мають важливе значення для суспільства і держави;

    3. події обласного масштабу, які мають важливе значення для суспільства і держави.

17. Висвітлення в мас-медіа відкриття та освячення храму при Острозькій академії за участю перших осіб державної влади Рівненської області та керівництва цього навчального закладу – це:

    1. події загальноцерковного масштабу, які мають важливе значення для суспільства і держави;

    2. події столичного масштабу, які мають важливе значення для суспільства і держави;

    3. суспільно-політичні заходи чи акції милосердя, які церкви та релігійні організації проводять спільно з громадськими та державними установами.

18. Матеріал про конференцію "На захист ненародженого життя", у якій, зокрема, брали участь і представники церков чи статті про вшанування жертв голодомору в Україні, у межах якого взяли участь голови всіх Українських церков та багатьох релігійних організацій – це публікації про:

    1. загальнодержавні та суспільно важливі події, участь у яких взяли й представники релігійних організацій;

    2. суспільно-політичні заходи чи акції милосердя, які церкви та релігійні організації проводять спільно з громадськими та державними установами;

    3. події загальноцерковного масштабу, які мають важливе значення для суспільства і держави.

19. Матеріал про відвідування Головою Верховної Ради України Рівненщини, де на фото спікер був зображений разом із настоятелькою Корецького монастиря – це матеріал про:

    1. загальнодержавні та суспільно важливі події, участь у яких взяли й представники релігійних організацій;

    2. церковних діячів чи релігійні організації згадується не у зв'язку з їхньою безпосередньою діяльністю, а стосовно державних, громадських і культурних діячів та організацій, які в цьому випадку є головними дійовими особами;

    3. суспільно-політичні заходи чи акції милосердя, які церкви та релігійні організації проводять спільно з громадськими та державними установами.

20. Нині релігійна проблематика на сторінках провідних українських друкованих засобів масової інформації відображена:

    1. непрофесійно,

    2. професійно,

    3. так собі.

21. Кінокритики, які дописують на сторінках друкованих ЗМІ, вважають, що твори кіномистецтва створюються за допомогою:

    1. кінотехніки,

    2. кінокритиків,

    3. кіноманів.

22. На думку журналістів, які висвітлюють проблеми кіно, вивченням кінематографа займається наука:

    1. кінознавство,

    2. кінотеатрознавство,

    3. кінотеатромузикознавство.

23. Кінокритики вважають, що у багатьох країнах кіноіндустрія є значущою галуззю:

    1. економіки,

    2. мистецтва,

    3. освіти.

24. Журналісти-критики кіно, вважають, що виробництво кінофільмів зосереджене на:

    1. студіях звукозапису,

    2. кіностудіях,

    3. сценічних підмостках.

25. Фахівці кіно, які іноді висвітлюють проблеми кінематографу, вважають, що перша гнучка світлочутлива негорюча плівка була винайдена російським фотографом:

    1. І. Ст. Станіславьским (1878—1881),

    2. І. Ст. Болдиревим (1878—1881),

    3. І. Ст. Богдановичем (1878—1881).

26. Фахівці кіно, які іноді висвітлюють проблеми кінематографу, вважають, що перші апарати хронофотографической зйомки були сконструйовані в:

    1. 70-х роках XIX століття,

    2. 80-х роках XIX століття,

    3. 90-х роках XIX століття.

27. Журналісти-кінокритики до нових кінематографічних шкіл відносять ті, що існують у країнах, у яких кіно:

    1. не існувало або не було розвинене до останнього часу,

    2. існувало або було розвинене до останнього часу,

    3. не існувало або було розвинене до останнього часу.

28. Як впевнені журналісти, один з об'єктивних показників успіху кінофільму – це:

    1. нагороди на кінофестивалях,

    2. касовий збір прокату,

    3. пам’ять серед людей.

29. Кінокритики-журналісти вважають, коли глядачі голосують покупкою квитків для перегляду кінофільму – це безумовна оцінка:

    1. якості фільму,

    2. фінансового успіху,

    3. вдалої гри акторів,

    4. все разом, про що йшлося у пп 1)-3).

30. За зізнаннями кінокритиків-журналістів, оцінки фільмів на кінофестивалях:

    1. суто об’єктивні,

    2. суто суб'єктивні.

Теоретична частина

1. Журналісти про недофінансування наукової галузі, про проблеми у стосунках науки і влади, науки і держави.

Затверджено на засіданні кафедри теорії та історії журналістики

Протокол №6 від 28 січня2010 р.

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ