Тестова частина

1. Поняття «knowledge society» вживається щодо:

1. суспільства знань,

2. суспільних знань,

3. когнітивного суспільства.

2. У ЗМІ вживається поняття «knowledge society» з метою характеризувати:

1. знання як головний виробничий ресурс;

2. робочу силу, яка володіє професійними знаннями;

3. гроші як результат застосування знань.

3. У мас-медіа повідомляється про те, що щоденно від голоду та хвороб, що безпосередньо пов’язані з ним, у світі помирає:

1. 240 тис. людей,

2. 24 тис. людей,

3. 2,4 тис. людей.

4. Описуючи демографічні проблеми, журналісти повідомляють: більша частина випадків виникнення голоду обумовлена :

1. хронічною залежністю від алкоголю,

2. необхідністю навчатися,

3. хронічним жебрацтвом.

5. В Україні пропагування Олімпійського руху через ЗМІ здійснюється за рахунок висвітлення зустрічей відомих українських спортсменів з:

1. ветеранами Другої світової війни,

2. ветеранами спорту,

3. учнями шкіл, гімназій і ліцеїв.

6. За повідомленнями ЗМІ, олімпійський комітет українців називається:

1. Національний олімпійський комітет України,

2. Національний комітет олімпійців України,

3. Український національний олімпійський комітет.

7. Під час пресс-конференції виступав голова українського олімпійського комітету:

1. Сергій Бабка,

2. Сергій Бубка,

3. Сергій Онопка.

8. Мас-медіа повідомляють про те, що в серпні 2010 року у Сінгапурі реалізується спортивний проект під назвою:

   1. І Юнацькі Олімпійські ігри,

   2. IІ Юнацькі Олімпійські ігри,

   3. ІII Юнацькі Олімпійські ігри.

9. Кожний спортивний журналіст знає, що на сайті www.london2012.org  розташована інформація про:

   1. XXX Універсіаду 2012 року в Лондоні,

   2. XXX Олімпійські ігри 2012 року в Лондоні,

   3. XXX Параолімпійські ігри 2012 року в Лондоні.

10. Журналіст, який пише про спортивну проблематику, може знайти для себе важливу інформацію на сайті  Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту:

    1. www.kmu.gov.ua/spot,

    2. www.kmu.gov.au/sport,

    3. www.kmu.gov.ua/sport.

11. На сайті www.olympic.org кожний спортивний журналіст може знайти інформацію щодо діяльності:

    1. Міжнародного Олімпійського комітету,

    2. Європейські Олімпійські Комітети,

    3. Національний комітет спорту інвалідів України.

12. Спортивний журнал України називається:

    1. «Олімпійська арена»,

    2. «Олімпійська панорама»,

    3. «Олімпійське село».

13. Популярний український спортивний журнал називається:

    1. «Фігурне катання в Україні»,

    2. «Фігурне катання Житомирщини»,

    3. «Фігурне катання Київщини».

14. До спортивної проблематики ЗМІ слід віднести:

    1. пошук і підготовку молодих кадрів для різних видів спорту, тренерів і суддів, менеджерів спортивних організацій;

    2. перепідготовку молодих кадрів для різних видів спорту, тренерів і суддів, менеджерів спортивних організацій;

    3. перкваліфікацію молодих кадрів для різних видів спорту, тренерів і суддів, менеджерів спортивних організацій.

15. До спортивної проблематики ЗМІ слід віднести:

    1. випадки правильного суддівства, невживання допінгу, травматизм;

    2. випадки неправильного суддівства, вживання допінгу, травматизм;

    3. випадки неправильного суддівства, вживання допінгу, відсутності травматизм.

16. До спортивної проблематики ЗМІ слід віднести:

    1. матеріально-технічне й кадрове забезпечення підготовки спортсменів,

    2. матеріально-технічне й кадрове навчання спортсменів,

    3. матеріально-технічне й кадрове убезпечення спортсменів.

17. До спортивної проблематики ЗМІ слід віднести:

    1. неморально-етичні проблеми,

    2. морально-етичні проблеми,

    3. морально-неетичні проблеми.

18. Журналіст під час висвітлення випадку хабарництва футбольного рефері звертається до проблематики:

1. актуальні проблеми сучасного спорту: фізкультура і спорт; спорт масовий і професійний; пошук і підготовка молодих кадрів для різних видів спорту, тренерів і суддів, менеджерів спортивних організацій;

2. випадки неправильного суддівства, вживання допінгу, травматизм;

3. матеріально-технічне й кадрове забезпечення підготовки спортсменів;

4. морально-етичні проблеми.

19. Однією зі спортивних проблем, якій присвячують журналісти увагу, є проблема:

    1. «Євро-2012»,

    2. «Африка-2013»,

    3. «Сочі-2030».

20. За даними спортивних журналістів, Чемпіонат Європи з футболу, який планується провести в Польщі й Україні, відбудеться:

    1. 2021 року,

    2. 2012 року,

    3. 2221 року.

21. У спортивній проблематиці ЗМІ постійно висвітлюється проблема трансферів у футболі, що означає:

    1. залучення до гри трансформерів,

    2. купівля футболістів,

    3. перехід футболістів з одного клуба до іншого.

22. Без вживання спортивної термінології висвітлення журналістами морально-етичної проблематики:

    1. можливе,

    2. не можливе,

    3. не знаю.

23. Продовжіть речення: «Мас-медіа в Україні майже не висвітлюють проблеми матеріально-технічного й кадрового забезпечення: .... »

    1. підготовки спортсменів,

    2. пошуку тренерів,

    3. навчанню суддів.

24. Слід зважати на те, що журналісти, які висвітлюють проблеми спорту в Україні недостатньо приділяють уваги проблемі:

    1. розвитку дитячого спорту,

    2. морально-етичним проблемам в спорті,

    3. неправильному суддівству у футболі.

25. Однією з найбільш актуальних в спортивній журналістиці є проблема:

    1. травматизму спортсменів;

    2. алкоголізму тренерів,

    3. наркоманії серед вболівальників.

26. Однією з найбільш актуальних у спортивній журналістиці є проблема:

    1. бездітності спортсменів,

    2. вживання спортсменами допінгу,

    3. виїзди за кордон членів сімей спортсменів.

27. Однією з найбільш актуальних у спортивній журналістиці є проблема:

    1. трансфери футболістів (підписання футболістами дорогих контрактів на гру в інших – нерідних – клубах);

    2. загравання спортсменів з тренерами інших клубів,

    3. відмивання власниками футбольних клубів грошей, що вкладено в футболістів.

28. Однією з найбільш актуальних у спортивній журналістиці є проблема:

    1. філософського підходу в пропаганді олімпійського спорту в Україні,

    2. педагогічного підходу в пропаганді олімпійського спорту в Україні,

    3. семіотичного підходу в пропаганді олімпійського спорту в Україні.

29. Однією з найбільш актуальних у спортивній журналістиці є проблема:

    1. справедливого суддівства в спорті,

    2. несправедливого суддівства в спорті,

    3. не знаю.

30. Однією з найбільш актуальних у спортивній журналістиці є проблема:

    1. скандалів у спорті,

    2. нестачі мангалів,

    3. весіль у спорті.

31. Серед майже не висвітлених проблем спорту є така:

    1. підготовка професійних кадрів для спорту (тренерів, лікарів, масажерів, продюсерів тощо);

    2. перехід спортсменів з клубу до клубу за великі гроші,

    3. скандали в спорті.

32. Серед майже не висвітлених проблем спорту є така:

    1. вживання спортсменами допінгу;

    2. забезпечення матеріально-технічною базою спортсменів,

    3. педагогічний аспект пропаганди олімпійського спорту в Україні.

33. Серед майже не висвітлених проблем спорту є така:

    1. трансфери футболістів (підписання футболістами дорогих контрактів на гру в інших – нерідних - клубах),

    2. вживання спортсменами допінгу,

    3. обговорення моральності ганебних вчинків відомих спортсменів.

34. У ЗМІ музикою традиційно називають:

    1. мистецтво дезорганізації музичних звуків, передовсім у часовому (ритм), звуковисотному, тембральному та інших відношеннях;

    2. мистецтво організації музичних звуків, передовсім у часовому (ритм), звуковисотному, тембральному та інших відношеннях;

    3. мистецтво організації музичних звуків, передовсім філософському, звуковисотному, тембральному та інших відношеннях.

35. Журналісти, які висвітлюють проблеми культури, впевнені, що:

    1. музичним звуком не може бути практично будь-який звук, який має певні акустичні властивості, що відповідають естетиці відповідної епохи та може бути відтвореним при виконанні музики;

    2. музичним звуком може бути теоретично будь-який звук, який має певні акустичні властивості, що відповідають естетиці відповідної епохи та може бути відтвореним при виконанні музики;

    3. музичним звуком може бути практично будь-який звук, який має певні акустичні властивості, що відповідають естетиці відповідної епохи та може бути відтвореним при виконанні музики.

36. Журналісти, які висвітлюють проблеми культури, впевнені, що з точки зору класифікації мистецтв, музика є:

    1. часовим мистецтвом (музичний твір розгортається та сприймається у часі, так само як і в театрі, літературі, танці);

    2. просторовим мистецтвом (музичний твір розгортається та сприймається у часі, так само як і в театрі, літературі, танці);

    3. зоровим мистецтвом (музичний твір розгортається та сприймається у часі, так само як і в театрі, літературі, танці).

37. Ті журналісти, які аналізують проблеми мистецтва, вважають, що з точки зору класифікації мистецтв, музика є:

    1. виконавським мистецтвом (посередником між творчістю та сприймачем є виконавець, так само як і в танці, театрі);

    2. виконавчим мистецтвом (посередником між творчістю та сприймачем є виконавець, так само як і в танці, театрі);

    3. викривальним мистецтвом (посередником між творчістю та сприймачем є виконавець, так само як і в танці, театрі).

38. У мас-медіа поширена думка про те, що з точки зору класифікації мистецтв, музика є:

    1. зображальним мистецтвом (музичні образи в більшості випадків вільні від конкретного відображення дійсності, так само, як, наприклад, і архітектурні);

    2. незображальним мистецтвом (музичні образи в більшості випадків вільні від конкретного відображення дійсності, так само, як, наприклад, і архітектурні);

    3. незображальним мистецтвом (зображальні образи в більшості випадків вільні від конкретного відображення дійсності, так само, як, наприклад, і архітектурні).

39. На думку журналістів, які висвітлюють проблеми культури, музика може поєднуватись з іншими видами мистецтва, а саме:

    1. зі словом (вокальні та вокально-інструментальні твори, опера та оперета, музична декламація);

    2. з дією (вокальні та вокально-інструментальні твори, опера та оперета, музична декламація);

    3. з образом (вокальні та вокально-інструментальні твори, опера та оперета, музична декламація).

40. На думку журналістів, які висвітлюють проблеми культури, музика може поєднуватись з іншими видами мистецтва, а саме:

    1. травматичною дією (театральні і кіно- твори),

    2. драматичною дією (театральні і кіно- твори),

    3. нелегітимною дією (театральні і кіно- твори).

41. Знайдіть помилку у твердженні: «На думку представників мас-медіа, слід виокремлювати такі соціокультурні функції музики:

1. гедоністична, 

2. експресивна,

3. комунікативна,

4. пізнавальна, 

5. духовно-катарсична, 

6. маніфестаційна,

7. магічно-сугестивна, 

8. суспільно-організаційна функція. 

42. Журналісти вважають, що гедоністична функція музики обумовлюється здатністю музики приносити слухачам:

    1. насолоду,

    2. проблему,

    3. ризик.

43. Журналісти вважають, що експресивна функція музики обумовлюється природною потребою людини в зовнішньому (наприклад, жестикуляційному, мімічному, звуковому) вираженні:

    1. слабких емоцій та почуттів,

    2. несильних емоцій та почуттів,

    3. сильних емоцій та почуттів.

44. Журналісти вважають, що комунікативна функція музики базується на знаковому використанні:

    1. звукових форм,

    2. морфологічних форм,

    3. морфемних форм.

45. У мас-медіа фахівці вважають, що пізнавальна функція музики пов'язана із природним потягом людини до:

    1. ненової інформації, ненового досвіду,

    2. нової інформації, нового досвіду,

    3. старої інформації, нового досвіду.

46. У мас-медіа фахівці вважають, що магічно-сугестивна функція музики обумовлюється здатністю вводити людину в:

    1. певний психічний стан,

    2. наркотичний стан,

    3. кайф.

47. Журналісти, які пишуть про проблеми музики, вважають, що суспільно-організаційна функція музики зумовлена фундаментальною суспільною потребою об'єднання людей у:

    1. часткові соціальні структури,

    2. нецілісні соціальні структури,

    3. цілісні соціальні структури.

48. На думку журналістів, які висвітлюють проблеми музичної культури, найважливішим базовим елементом у музиці, що зв'язує всі параметри музичної тканини – темп, звуковисотність, динаміку, фразування, ритм, тембр тощо – є:

    1. інтонація,

    2. коронація,

    3. артикуляція.

49. За визнанням музичних критиків-журналістів, зміст музики складають:

    1. художньо-інтонаційні образи,

    2. праобрази,

    3. вислови, що ображають слухачів.

50. Журналісти, які висвітлюють музичну проблематику, вважають, що матеріальне втілення змісту музики, способом його існування є:

    1. нотний стан,

    2. музична форма,

    3. фізична форма виконавця.

51. Музична культура рабовласницьких та ранньофеодальних країн стародавнього світу характеризується широкою діяльністю професійних музикантів, що служили в храмах, при дворах знаті, брали участь у:

    1. масових обрядах,

    2. рицарських поєдинках,

    3. гладіаторських боях.

52. Журналісти, які досліджують проблеми історії музики, вважають, що перші музично-естетичні вчення з’явилися в:

    1. Україні,

    2. Китаї,

    3. Парагваї. 

53. За дослідженнями мас-медіа, в епоху середньовіччя в Європі складається музична культура нового типу, яка називається:

    1. феодальна,

    2. середньовічна,

    3. рицарська.

54. На думку журналістів, що вивчають проблеми музики, оскільки панівною в усіх сферах життя в епоху середньовіччя є церква, професійне музичне мистецтво концентрується в:

    1. часовнях та лаврах,

    2. храмах та монастирях,

    3. семінаріях та хресних ходах.

55. За свідченнями журналістів, у Західній Європі формується суворо регламентована система одноголосної духовної музики (т.зв. Григоріанський спів) у:

1. 6-7 ст.,

2. 7-8 ст.,

3. 8-9 ст.

56. Журналісти, що вивчають історію музики, повідомляють про те, що багатоголосся зароджується на початку:

    1. першого тисячоліття,

    2. другого тисячоліття,

    3. третього тисячоліття.

57. За даними журналістів, які висвітлюють проблематику музики, як і Григоріанський спів, знаменний був заснований на:

    1. біатлонічних ладах,

    2. діатонічних ладах,

    3. тріатонічних ладах.

58. Як вважають журналісти-історики музики, в епоху Відродження в Західній та центральній Європі феодальна музична культура починає перетворюватись на:

    1. буржуазну,

    2. рабовласницьку,

    3. куртуазну.

59. За повідомленнями преси, яка пише про проблеми музики, в епоху Відродження у професійній музиці досягає своєї вершини хорове багатоголосся в жанрах:

    1. п’єси,

    2. семи,

    3. меси.

60. Журналісти переконані, що на Русі тенденції Відродження в музичному мистецтві проявляються після звільнення від:

    1. татаро-монгольського іга,

    2. німецько-фашистських загарбників,

    3. фінно-угорських мисливців.

61. За повідомленнями журналістів, які досліджують проблеми культури, процес переходу в Європі від музичної культури феодального типу до буржуазної продовжується впродовж:

    1. 13-15 століття,

    2. 17-18 століття,

    3. 19-20 століття.

62. Мас-медіа України, вивчаючи проблеми культури, впевнені, що оперні театри й філармонічні товариства виникають в епоху:

    1. Середньовіччя,

    2. Відродження,

    3. Просвітництва.

63. Журналістам відомо, що нотний друк з’явився в:

    1. Північні Америці,

    2. Китаї,

    3. Європі.

64. Проблематикою культури опікуються українські мас-медіа, досліджуючи проблеми музики, що стосуються художніх стилів класицизм, бароко, рококо, які виникли в:

    1. 17-18 столітті,

    2. 18-19 століття,

    3. 19-20 столітті.

65. Мас-медіа повідомляють про те, що в 17-18 столітті в Європі виникає новий жанр музики:

    1. опера,

    2. народні пісні,

    3. хороводи.

66. За повідомленнями журналістів, які вивчають проблематику музики, відомо, що опера, ораторія і кантата з’явилися в:

    1. Італії,

    2. Іспанії,

    3. Ірландії.

67. ЗМІ, повідомляючи про проблеми музики, розповсюджують інформацію про те, що клавірна школа верджиналістів виникла в:

    1. Аравії,

    2. Англії,

    3. Австралії.

68. Журналісти, які збирають матеріали про проблеми культури, впевнені, що Й. С. Бах – це:

    1. нідерландський композитор,

    2. німецький живописець,

    3. німецький композитор.

69. На переконання журналістів-дослідників проблем музики, до представників Віденської класичної школи другої половини XVIII ст. належать:

    1. Й. Гайдн, В. Моцарт та Л. ван Бетховен;

    2. Й. Геббельс, А. Гітлер, Й. Штраус,

    3. К. Маркс, Ф. Енгельс, А. Шнітке.

70. Як вважають журналісти-історики музики, симфонізм – це:

    1. спосіб авангардного мислення,

    2. метод музичного мислення,

    3. прийом симфонії.

71. За повідомленнями журналістів, які досліджують проблеми музики, у композиторській творчості 19 століття стверджується:

    1. романтизм,

    2. класицизм,

    3. реалізм.

72. На шпальтах друкованих ЗМІ висвітлюються проблеми характерних ознак різних напрямків розвитку музики. Один із напрямків характеризується загостреною увагою до емоційного світу людини, індивідуалізацією та драматизацією лірики, протиставленням особистості дійсності, ідеалу та реальності, інтересом до національної своєрідності, зверненням до історичних, легендарних та народно-побутових сюжетів, більш вільною трактовкою музичних жанрів та стремлінь до синтезу мистецтв. У музиці такий напрямок називається:

    1. романтизм,

    2. класицизм,

    3. бароко.

73. Журналісти, що вивчають проблематику музики, стверджують, що до польської музичної культури слід відносити творчість:

    1. А. Дворжака,

    2. М. Глінки,

    3. Ф. Шопена.

74. Журналісти, що вивчають проблематику музики, стверджують, що до угорської музичної культури слід відносити творчість:

    1. А. Дворжака,

    2. Ф. Листа,

    3. Ф. Шопена.

75. Журналісти, що вивчають проблематику музики, стверджують, що до норвезької музичної культури слід відносити творчість:

    1. Е. Гріга,

    2. Ф. Листа,

    3. Ф. Шопена.

76. Журналісти, що вивчають проблематику музики, стверджують, що до російської музичної культури слід відносити творчість:

    1. Е. Гріга,

    2. Ф. Листа,

    3. П. Чайковського.

77. Журналісти, що вивчають проблематику музики, стверджують, що до українсьської музичної культури слід відносити творчість:

    1. М. Лисенка,

    2. Ф. Листа,

    3. Ф. Шопена.

78. Журналісти, що вивчають проблематику музики, стверджують, що до чеської музичної культури слід відносити творчість:

    1. Е. Гріга,

    2. А. Дворжака,

    3. Ф. Шопена.

79. ЗМІ, що висвітлюють проблематику музики, стверджують, що з середини 19 століття виникає жанр:

    1. оперети,

    2. опери,

    3. балету.

80. За даними журналістів, які висвітлюють проблематику культури, відомо, що в професійній творчості у 19 столітті виділяється самостійна лінія:

    1. «важкої» музики,

    2. «легкої музики»,

    3. шансонної музики.

81. Журналісти висвітлюють проблеми музики, розповідаючи про представників імпресіонізму:

    1. К. Дебюссі, частково М. Равеля;

    2. П. Хіндеміта, частково І. Стравінського;

    3. Г. Малера, Р. Штрауса, С. Рахманінова, К. Шимановського.

82. Журналісти висвітлюють проблеми музики, розповідаючи про представників експресіонізму:

    1. К. Дебюссі, частково М. Равеля;

    2. А.Шенберг, А.Берг;

    3. П. Хіндеміта, частково І. Стравінського;

    4. Г. Малера, Р. Штрауса, С. Рахманінова, К. Шимановського.

83. Журналісти висвітлюють проблеми музики, розповідаючи про представників неокласицизму:

    1. К. Дебюссі, частково М. Равеля;

    2. А.Шенберг, А.Берг;

    3. П. Хіндеміта, частково І. Стравінського;

    4. Г. Малера, Р. Штрауса, С. Рахманінова, К. Шимановського.

84. За зауваженнями журналістів-дослідників музики, для розвитку музики поява та розповсюдження звукозапису та кіно: :

    1. мали велике значення,

    2. мали певне значення,

    3. не мали значення.

85. Як свідчать мас-медіа, що досліджують проблематику історії музики, у 1920-х роках спроби залучення до музичного мистецтва шумових звуків здійснюють:

    1. іміжиністи,

    2. футуристи,

    3. агітпромовці.

86. Як свідчать мас-медіа, що досліджують проблематику історії музики, у 1940-х роках розвиток техніки звукозапису відкриває новий напрямок:

    1. реальну музику,

    2. сюреалістичну музику,

    3. конкретну музику.

87. Журналісти, які пишуть в друкованих ЗМІ про проблеми музики, повідомляють про те, що повоєнні роки поглибили експериментаторські тенденції попередніх років — у 1950-ті роки виникають перші:

    1. електронні експериментальні студії,

    2. комп’ютерні музичні студії,

    3. духові музичні клуби.

88. Журналісти-музикознавці впевненні у тому, що саме у 1960-ті роки авангардні течії сягають радянської музики, яка до цього моменту розвивалася у руслі:

    1. соцреалізму,

    2. сюреалізму,

    3. буржуазного реалізму.

89. Музикознавці, які друкують на шпальтах спеціалізованих журналів результати своїх досліджень, стверджують: у 1920-х – 30-х роках у США та країнах Європи масовою музичною культурою стає:

    1. джаз,

    2. рок-н-ролл,

    3. буги-вуги.

90. У пресі з’являються повідомлення про те, що у 1920-х — 30-х роках у СРСР були розповсюджені:

    1. фольклорні пісні,

    2. масові радянські пісні,

    3. пісні «важкого року».

91. Медіа, що висвітлюють проблематику музики, впевненні в тому, що 1950-ті роки ознаменувалися появою:

    1. рок-н-ролу,

    2. ритм-енд-блюзу,

    3. твісту.

92. Музичні журналісти стверджують, що рок-музика з’явилася у:

    1. 1950-ті роки,

    2. 1960-ті роки,

    3. 1970-ті роки.

93. Музичні журналісти стверджують, що європоп як напрям пісенної музики з’явився у:

    1. 1950-ті роки,

    2. 1960-ті роки,

    3. 1970-ті роки.

94. Меломани регулярно читають повідомлення в ЗМІ про будь-які подробиці з життя The Beatles, які прославилися як:

    1. рок-група,

    2. фольк-група,

    3. хард-рок-група.

95. За повідомленнями журналістів, які висвітлюють проблематику культури, Led Zeppelin – це назва:

    1. хору Ірландії,

    2. рок-групи Англії,

    3. концерт-холлу США.

96. Як повідомляють журналісти, нині показником популярності виконавців пісень є кількість проданих копій альбомів:

    1. компакт-дисків,

    2. програмок концертів,

    3. виступів на телебаченні.

97. ЗМІ повідомляють про те, що абсолютний рекорд за кількістю проданих копій альбомів (компакт-дисків), близько 46 мільйонів копій, належить:

    1. Полу Макартні,

    2. Майклу Джексону,

    3. Філіпу Кіркорову.

98. На думку журналістів, які досліджують проблеми музики, знаковим явищем у 1980-х роках стає входження до поп-культури т.зв. World music, якою називають музики, що спирається на:

    1. елементи етнічної музики різних народів,

    2. платформу етнічної музики американських індіанців,

    3. підґрунтя музики народів Північного Чілі.

99. У музичній проблематиці поширена думка про те, що останню третину XX століття в музиці слід розглядати під знаком:

    1. модерну,

    2. постмодерну,

    3. технопопу.

100. Журналісти вважають, що в епоху постмодерну музика стає видовищем, продуктом масового споживання та індикатором групової ідентифікації, наприклад знаком, що допомагає визначити свою приналежність до:

     1. цілої культури,

     2. національних меншин,

     3. тієї чи іншої субкультури.

101. Журналісти, класифікуючи музику на види, спираються на думку музикознавця Т. Чередниченко, який виділяє:

     1. два основні типи музичного мистецтва

     2. три,

     3. чотири.

102. Журналісти-критики називають музикою фольклорного типу таку, яка йде:

     1. від архаїчного фольклору до його адаптацій на професійний лад,

     2. від сучасного фольклору до його адаптацій на професійний лад,

     3. від грецького фольклору до його адаптацій на професійний лад.

103. Журналісти-критики називають музику розважального типу таку, яка йде:

     1. від античних скоморохів та менестрелів до сучасної естради;

     2. від середньовічних скоморохів та менестрелів до музики епохи Відродження,

     3. від середньовічних скоморохів та менестрелів до сучасної естради.

104. Журналісти-критики називають мистецтво канонічної імпровізації таке, що йде:

     1. від алергійних співів,

     2. від літургійних співів,

     3. від біполярних співів.

105. Журналісти-критики називають опус-музикою таку, яку здавна називали:

     1. академічну музику, одним з основних понять якої є «opus» - неоригінальний твір, зафіксований у нотному тексті;

     2. академічну музику, одним з основних понять якої є «opus» - оригінальний твір, зафіксований у нотному тексті;

     3. академічну музику, одним з основних понять якої є «lopus» - оригінальний твір, зафіксований у нотному тексті.

106. Журналісти-музикознавці вважають, що термін «музичний стиль» характеризує сукупність засобів та прийомів художньої виразності, що історично склалась і відображає естетичні погляди різних суспільних груп певної епохи або:

     1. творчого зиску,

     2. революційного напрямку,

     3. творчого напрямку.

107. Фахівці-журналісти з музичною освітою у залежності від ґенези музичного стилю, розрізняють історичний, національний та:

     1. плагіаторський стиль,

     2. авторський стиль,

     3. аматорський стиль.

108. Мас-медіа, висвітлюючи проблематику музики, об'єктивною передумовою для розрізнення як музичних жанрів, так і музичних стилів вважає комплекс суто:

     1. музичних тембрів,

     2. музичних характеристик,

     3. цифрових характеристик.

109. ЗМІ, розповідаючи про проблеми музики, при визначенні стилю звертають увагу на індивідуальні риси, притаманні тим чи іншим:

     1. композиторам,

     2. виконавцям,

     3. спонсорам.

110. ЗМІ, розповідаючи про проблеми музики, при визначенні жанру звертають увагу на умови їх побутування, виконання, а також змістовну або конструктивну спрямованість певного:

     1. композитора,

     2. музичного твору,

     3. музичного інструменту.

111. Театральні критики на шпальтах газет тлумачать теа́тр (від грец. θέατρον — місце видовища) як вид сценічного мистецтва, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують:

     1. актори перед слухачами,

     2. сценаристи перед глядачами,

     3. актори перед глядачами.

112. Театральні критики на шпальтах газет тлумачать теа́тр (від грец. θέατρον — місце видовища) як

     1. установу, що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів і приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави;

     2. установу, що не здійснює сценічні вистави певним колективом артистів і приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави;

     3. установу, що здійснює сценічні вистави певним колективом режисерів і сценаристів і приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави.

113. У мас-медіа театр як мистецтво називають:

     1. театральним мистецтвом,

     2. театральним оркестром,

     3. вербальним мистецтвом.

114. Журналісти науку, що вивчає теорію та практику театрального мистецтва, називають:

     1. мистецтвознавством,

     2. театрознавством,

     3. куклознавством.

115. Законодавство України визначає театр як:

     1. «заклад культури (підприємство, установа чи організація) або соціальну групу, діяльність якої спрямована на створення, публічне виконання та публічний показ творів театрального мистецтва»;

     2. «заклад культури (підприємство, установа чи організація) або колектив, діяльність якого спрямована на створення, публічне виконання та публічний показ творів театрального мистецтва»;

     3. «заклад культури (підприємство, установа чи організація) або колектив, діяльність якого спрямована на створення, непублічне виконання та непублічний показ творів театрального мистецтва».

116. Законодавство України визначає театральне мистецтво, як

     1. «вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя за допомогою сценічної дії акторів перед глядачами»;

     2. «вид музики, особливістю якого є художнє відображення життя за допомогою сценічної дії акторів перед глядачами»;

     3. «вид мистецтва, особливістю якого є художнє сприйняття життя за допомогою сценічної дії акторів перед глядачами».

117. Журналісти, які досліджують проблематику театру, вважають, що театральне мистецтво є:

     1. фізичним за своєю природою,

     2. органічним за своєю природою,

     3. синтетичним за своєю природою.

118. Будь-який журналіст знає, що основою театральної вистави є:

     1. драма,

     2. сцена,

     3. вбиральня.

119. Під час висвітлення театральної проблематики, журналіст пам’ятає про те, що характери, конфлікти драми втілюються в:

     1. не живих особах, а їхніх образах і вчинках;

     2. живих тваринах, їхніх звичках;

     3. живих особах, вчинках.

120. Мас-медіа знає, що найважливіший художній засіб, який театр бере від драми – це:

     1. слово,

     2. діло,

     3. музика.

121. Кожний журналіст-театрознавець знає, що театр – це:

     1. мистецтво обману,

     2. мистецтво колективне,

     3. вміння індивідуальне.

122. Тетральний критик, виступаючи в ЗМІ, пам’ятає, що спектакль — твір, що володіє художньою єдністю:

     1. дисгармонією всіх елементів,

     2. какафонією всіх елементів,

     3. гармонією всіх елементів.

123. Театральний критик-журналіст враховує те, що в основі спектаклю лежить режисерська інтерпретація:

     1. життя,

     2. п'єси,

     3. тексту.

124. Журналіст, який працює над проблематикою театру, враховує те, що дія спектаклю організована в часі і в:

     1. залі,

     2. просторі,

     3. театрі.

125. Журналіст, який працює над проблематикою театру, враховує те, що часом у виставі вважається:

     1. темп, ритм, наростання і спади емоційної напруги;

     2. темп, ритм, падіння емоційної напруги;

     3. ритм і блюз наростання емоційної напруги.

126. Журналіст, який працює над проблематикою театру, враховує те, що простором у виставі називають:

     1. розробку сценічного майданчику, принцип її використання, мізансцени, декорації, рух тощо;

     2. розробку знімального майданчику, принцип її використання, мізансцени, декорації, рух тощо;

     3. розробку сценічного майданчику, принцип згортання, мізансцени, декорації, рух тощо.

127. Кожний театральний критик, який дописує рецензії в ЗМІ, знає, що зоровий образ спектаклю створюється художником-декоратором засобами живопису, театральної конструкції, костюмів, висвітлення:

     1. театральної механіки,

     2. театральної техніки,

     3. комп’ютерної техніки.

128. Журналістам, працюючим над висвітленням проблем сценічного відтворення образу, відомо, що декорація може нести як образотворчі, так і:

     1. заразні функції,

     2. образні функції,

     3. виразні функції.

129. У мас-медіа знають, що головним носієм театральної дії є:

1. актор,

2. режисер,

3. сценарист.