Модульна контрольна робота

Напрям підготовки 0303 Журналістика

Спеціальність 6.030301 Журналістика

Дисципліна Проблематика ЗМІ

ВАРІАНТ №15

Тестова частина

1. Журналісти висвітлюють проблеми музики, розповідаючи про представників імпресіонізму:

   1. К. Дебюссі, частково М. Равеля;

   2. П. Хіндеміта, частково І. Стравінського;

   3. Г. Малера, Р. Штрауса, С. Рахманінова, К. Шимановського.

2. За зауваженнями журналістів-дослідників музики, для розвитку музики поява та розповсюдження звукозапису та кіно: :

   1. мали велике значення,

   2. мали певне значення,

   3. не мали значення.

3. Як свідчать мас-медіа, що досліджують проблематику історії музики, у 1920-х роках спроби залучення до музичного мистецтва шумових звуків здійснюють:

   1. іміжиністи,

   2. футуристи,

   3. агітпромовці.

4. Один із недосвідчених журналістів припустився помилки і написав неправильне твердження. Знайдіть помилку: «Серед видів образотворчого мистецтва виокремлюють такі:

1. графіка,

2. живопис,

3. іконопис,

4. скульптура,

5. вітраж,

6. ювелірна справа,

7. дизайн,

8. прінт-дизайн,

9. фотографія.

5. Журналісти-критики образотворчого мистецтва вважають, що класицизм – це:

1. мистецька течія,

2. літературний напрямок,

3. вид спорту.

   6. На переконання журналістів, які досліджують проблеми літературознавства, література як галузь мистецтва має такі функції (знайдіть помилку):

1. естетична,

2. пізнавальна,

3. ігрова,

4. карна,

5. виховна.

6. Журналісти вважають, що текст літературного твору є посланням автора своєму потенційному:

1. читачеві,

2. покупцеві,

3. літературному агентові.

6. Журналісти в мас-медіа вирішують проблему лінгвістичної прагматики, зокрема теорії мовної комунікації, і роблять висновки про те, що у згаданій теорії художній текст розглядається як:

1)акт комунікації,

2)психологічний процес,

3)семіотичний чинник.

9. На думку журналістів, багато важить та обставина, що художній текст як витвір мистецтва поліфонічний, містить фактуальну, концептуальну та підтекстову інформації, на них ґрунтується інтелектуальний контакт між:

1. автором і редактором,

2. автором і читачем,

3. редактором і видавцем.

10. За повідомленнями театральних істориків, які публікують результати своїх досліджень на шпальтах українських видань, за часи Середньовіччя театри не мали великого успіху й тому стали закриватися, а замість них розвивалася творчість бродячих акторів – західноєвропейських гістрионів, жонглерів, та Руських блазнів і:

1. пілігрімів,

2. скоморохів,

3. міністрелей.

11. За даними театральних критиків та істориків театру, які рідко друкуються в пресі, за часи Середньовіччя особливий інтерес представляли ваганти – співці-сказителі із середовища недоучених семінаристів і:

    1. розжалуваних священиків,

    2. розбещених студентів,

    3. розпустних монахинь.

12. Як повідомляють у пресі історики театру, у творчості мандрівних акторів Середньовіччя, особливо вагантів, розвивалися переважно:

    1. комічні сюжети,

    2. сатиричні лінії,

    3. драматичні події.

13. Кінокритики, які виступають у ЗМІ, вважають, що кінематограф (від греч. κινημα, κινηματος — рух і грец. γραφω — писати, зображувати) – це:

    1. галузь нелюдської діяльності, що полягає в створенні рухомих зображень;

    2. галузь людської діяльності, що полягає в створенні рухомих зображень;

    3. галузь людської діяльності, що полягає в руйнуванні рухомих зображень.

14. Журналісти вважають, що синематограф (від фр. cinematographe, устар.) кінематограф (від греч. κινημα, κινηματος — рух і грец. γραφω — писати, зображувати) – це:

    1. тотожні поняття,

    2. нетотожні поняття.

    3. неспроможні поняття.

15. На думку журналістів-кінокритиків кінематограф був винайдений у:

    1. XXI столітті,

    2. XX столітті,

    3. XIX столітті.

16. У мас-медіа розповсюджена думка про те, що кінематограф став украй популярний у:

    1. XXI столітті,

    2. XX столітті,

    3. XIX столітті.

17. Як вважають журналісти-кінокритики, у поняття кінематографа входять кіномистецтво і:

    1. кіноіндустрія (кінопромисловість),

    2. кінотехніка,

    3. кінотеатри.

18. Як вважають журналісти-кінокритики, кінематограф:

    1. це вид сучасного художнього мистецтва, твори якого створюються за допомогою нерухомих зображень,

    2. це вид сучасного монументального мистецтва, твори якого створюються не за допомогою рухомих зображень;

    3. це вид сучасного образотворчого мистецтва, твори якого створюються за допомогою рухомих зображень.

19. Як вважають журналісти-кінокритики, кіноіндустрія (кінопромисловість) – це:

    1. галузь мистецтва, що виробляє кінофільми, спецефекти для кінофільмів, мультиплікацію, і що демонструє ці твори для глядачів;

    2. галузь науки, що виробляє кінофільми, спецефекти для кінофільмів, мультиплікацію, і що демонструє ці твори для глядачів;

    3. галузь економіки, що виробляє кінофільми, спецефекти для кінофільмів, мультиплікацію, і що демонструє ці твори для глядачів.

20. Попри надзвичайну важливість духовного чинника для формування адекватних ціннісних орієнтацій українського суспільства, українські друковані ЗМІ здебільшого не надають йому належного значення, що виявляється у відсутності на їхніх сторінках глибоких, продуманих і всебічних матеріалів на:

    1. релігійну тематику,

    2. культурну проблематику,

    3. соціальну проблематику.

21. У висвітленні релігійних подій спостерігається певна закономірність: видання, спрямовані на задоволення інформаційних потреб аудиторії (так би мовити, інтелектуальні: "Дзеркало тижня", "День", "Вечірній Київ", "Україна молода") висвітлюють їх:

    1. менш системно,

    2. більш системно і повно,

    3. ніяк.

22. Видання розважального характеру ("Сегодня", "Вечерние вести", "Киевские ведомости" тощо) питаннями релігійності та духовності суспільства:

    1. постійно переймаються,

    2. майже не переймаються,

    3. не знаю.

23. В Україні релігійну проблематику активно висвітлює веб-портал:

    1. «Релігійно-аналітична служба України» (РІСУ, Львів),

    2. «Релігійно-інформаційна служба України» (РІСУ, Львів),

    3. «Релігійно-довідкова служба України» (РІСУ, Львів).

24. Нині в Україні, попри передбачені законодавством покарання за нагнітання нетерпимості та міжрелігійної ворожнечі, чимало як церковних, так і політичних діячів відкрито розпалюють релігійні конфлікти, демонструють в ЗМІ свою прихильність до тієї чи іншої:

    1. церкви або конфесії,

    2. політичної організації або партії,

    3. держави або союзу держав.

25. Львівські дослідники пропонують ввести у програму ВНЗ, де навчаються студенти-правники і студенти-журналісти, обов'язковий курс:

    1. «Захист свободи слова»,

    2. «Захист свободи совісті»,

    3. «Захист свободи совісті в ЗМІ».

26. ЗМІ України повинні «розвернутися» в бік релігійної:

    1. толерантності,

    2. нетерпимості,

    3. байдужості.

27. Нині в Україні підвищення релігійної освіти потребують працівники:

    1. державних органів всіх рівнів,

    2. засобів масової інформації,

    3. пересічні громадяни,

    4. усі згадані.

28. Звичай багатьох наших «нових віруючих» чиновників публічно демонструвати для мас-медіа свою приналежність до тієї чи іншої церкви є:

    1. вельми не толерантним,

    2. вельми толерантним,

    3. загальноприйнятним інструментом набуття пабліситі.

29. Під час обговорення «Моніторингу» Релігійно-інформаційна служба України підняла питання про:

    1. достатню підготовку сучасних журналістів до архіважливої справи – об'єктивного і серйозного подання в ЗМІ релігійного життя країни;

    2. недостатню підготовку сучасних журналістів до неважливої справи – об'єктивного і серйозного подання в ЗМІ релігійного життя країни;

    3. недостатню підготовку сучасних журналістів до архіважливої справи – об'єктивного і серйозного подання в ЗМІ релігійного життя країни.

30. Журналісти-музикознавці впевненні у тому, що саме у 1960-ті роки авангардні течії сягають радянської музики, яка до цього моменту розвивалася у руслі:

    1. соцреалізму,

    2. сюреалізму,

    3. буржуазного реалізму.

Теоретична частина

1. Мовна проблематика на сторінках друкованих ЗМІ.

Затверджено на засіданні кафедри теорії та історії журналістики

Протокол №6 від 28 січня2010 р.

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ