Модульна контрольна робота

Напрям підготовки 0303 Журналістика

Спеціальність 6.030301 Журналістика

Дисципліна Проблематика ЗМІ

ВАРІАНТ №8

Тестова частина

1. Журналісти, які висвітлюють проблеми культури, впевнені, що з точки зору класифікації мистецтв, музика є:

   1. часовим мистецтвом (музичний твір розгортається та сприймається у часі, так само як і в театрі, літературі, танці);

   2. просторовим мистецтвом (музичний твір розгортається та сприймається у часі, так само як і в театрі, літературі, танці);

   3. зоровим мистецтвом (музичний твір розгортається та сприймається у часі, так само як і в театрі, літературі, танці).

2. Ті журналісти, які аналізують проблеми мистецтва, вважають, що з точки зору класифікації мистецтв, музика є:

   1. виконавським мистецтвом (посередником між творчістю та сприймачем є виконавець, так само як і в танці, театрі);

   2. виконавчим мистецтвом (посередником між творчістю та сприймачем є виконавець, так само як і в танці, театрі);

   3. викривальним мистецтвом (посередником між творчістю та сприймачем є виконавець, так само як і в танці, театрі).

3. У мас-медіа поширена думка про те, що з точки зору класифікації мистецтв, музика є:

   1. зображальним мистецтвом (музичні образи в більшості випадків вільні від конкретного відображення дійсності, так само, як, наприклад, і архітектурні);

   2. незображальним мистецтвом (музичні образи в більшості випадків вільні від конкретного відображення дійсності, так само, як, наприклад, і архітектурні);

   3. незображальним мистецтвом (зображальні образи в більшості випадків вільні від конкретного відображення дійсності, так само, як, наприклад, і архітектурні).

4. На думку журналістів, які висвітлюють проблеми культури, музика може поєднуватись з іншими видами мистецтва, а саме:

   1. зі словом (вокальні та вокально-інструментальні твори, опера та оперета, музична декламація);

   2. з дією (вокальні та вокально-інструментальні твори, опера та оперета, музична декламація);

   3. з образом (вокальні та вокально-інструментальні твори, опера та оперета, музична декламація).

5. На думку журналістів, які висвітлюють проблеми культури, музика може поєднуватись з іншими видами мистецтва, а саме:

   1. травматичною дією (театральні і кіно- твори),

   2. драматичною дією (театральні і кіно- твори),

   3. нелегітимною дією (театральні і кіно- твори).

6. Мас-медіа, висвітлюючи проблематику музики, об'єктивною передумовою для розрізнення як музичних жанрів, так і музичних стилів вважає комплекс суто:

   1. музичних тембрів,

   2. музичних характеристик,

   3. цифрових характеристик.

7. Журналісти, що вивчають проблематику музики, стверджують, що до російської музичної культури слід відносити творчість:

   1. Е. Гріга,

   2. Ф. Листа,

   3. П. Чайковського.

8. Журналіст, який працює над проблематикою театру, враховує те, що простором у виставі називають:

   1. розробку сценічного майданчику, принцип її використання, мізансцени, декорації, рух тощо;

   2. розробку знімального майданчику, принцип її використання, мізансцени, декорації, рух тощо;

   3. розробку сценічного майданчику, принцип згортання, мізансцени, декорації, рух тощо.

9. В Україні пропагування Олімпійського руху через ЗМІ здійснюється за рахунок висвітлення зустрічей відомих українських спортсменів з:

4. ветеранами Другої світової війни,

5. ветеранами спорту,

6. учнями шкіл, гімназій і ліцеїв.

10. ЗМІ, що висвітлюють проблематику музики, стверджують, що з середини 19 століття виникає жанр:

    1. оперети,

    2. опери,

    3. балету.

11. Журналісти висвітлюють проблеми музики, розповідаючи про представників імпресіонізму:

    1. К. Дебюссі, частково М. Равеля;

    2. П. Хіндеміта, частково І. Стравінського;

    3. Г. Малера, Р. Штрауса, С. Рахманінова, К. Шимановського.

12. Журналісти висвітлюють проблеми музики, розповідаючи про представників експресіонізму:

    1. К. Дебюссі, частково М. Равеля;

    2. А.Шенберг, А.Берг;

    3. П. Хіндеміта, частково І. Стравінського;

    4. Г. Малера, Р. Штрауса, С. Рахманінова, К. Шимановського.

13. Журналісти висвітлюють проблеми музики, розповідаючи про представників неокласицизму:

    1. К. Дебюссі, частково М. Равеля;

    2. А.Шенберг, А.Берг;

    3. П. Хіндеміта, частково І. Стравінського;

    4. Г. Малера, Р. Штрауса, С. Рахманінова, К. Шимановського.

14. За зауваженнями журналістів-дослідників музики, для розвитку музики поява та розповсюдження звукозапису та кіно: :

    1. мали велике значення,

    2. мали певне значення,

    3. не мали значення.

15. Як свідчать мас-медіа, що досліджують проблематику історії музики, у 1920-х роках спроби залучення до музичного мистецтва шумових звуків здійснюють:

    1. іміжиністи,

    2. футуристи,

    3. агітпромовці.

16. Як свідчать мас-медіа, що досліджують проблематику історії музики, у 1940-х роках розвиток техніки звукозапису відкриває новий напрямок:

    1. реальну музику,

    2. сюреалістичну музику,

    3. конкретну музику.

17. Журналісти, які пишуть в друкованих ЗМІ про проблеми музики, повідомляють про те, що повоєнні роки поглибили експериментаторські тенденції попередніх років — у 1950-ті роки виникають перші:

    1. електронні експериментальні студії,

    2. комп’ютерні музичні студії,

    3. духові музичні клуби.

18. Журналісти-музикознавці впевненні у тому, що саме у 1960-ті роки авангардні течії сягають радянської музики, яка до цього моменту розвивалася у руслі:

    1. соцреалізму,

    2. сюреалізму,

    3. буржуазного реалізму.

19. Музикознавці, які друкують на шпальтах спеціалізованих журналів результати своїх досліджень, стверджують: у 1920-х – 30-х роках у США та країнах Європи масовою музичною культурою стає:

    1. джаз,

    2. рок-н-ролл,

    3. буги-вуги.

20. У пресі з’являються повідомлення про те, що у 1920-х — 30-х роках у СРСР були розповсюджені:

    1. фольклорні пісні,

    2. масові радянські пісні,

    3. пісні «важкого року».

21. Музична культура рабовласницьких та ранньофеодальних країн стародавнього світу характеризується широкою діяльністю професійних музикантів, що служили в храмах, при дворах знаті, брали участь у:

    1. масових обрядах,

    2. рицарських поєдинках,

    3. гладіаторських боях.

22. Журналісти, які досліджують проблеми історії музики, вважають, що перші музично-естетичні вчення з’явилися в:

    1. Україні,

    2. Китаї,

    3. Парагваї. 

23. За дослідженнями мас-медіа, в епоху середньовіччя в Європі складається музична культура нового типу, яка називається:

    1. феодальна,

    2. середньовічна,

    3. рицарська.

24. На думку журналістів, що вивчають проблеми музики, оскільки панівною в усіх сферах життя в епоху середньовіччя є церква, професійне музичне мистецтво концентрується в:

    1. часовнях та лаврах,

    2. храмах та монастирях,

    3. семінаріях та хресних ходах.

25. За свідченнями журналістів, у Західній Європі формується суворо регламентована система одноголосної духовної музики (т.зв. Григоріанський спів) у:

1) 6-7 ст.,

2) 7-8 ст.,

3) 8-9 ст.

26. Журналісти, що вивчають історію музики, повідомляють про те, що багатоголосся зароджується на початку:

    1. першого тисячоліття,

    2. другого тисячоліття,

    3. третього тисячоліття.

27. За даними журналістів, які висвітлюють проблематику музики, як і Григоріанський спів, знаменний був заснований на:

    1. біатлонічних ладах,

    2. діатонічних ладах,

    3. тріатонічних ладах.

28. Як вважають журналісти-історики музики, в епоху Відродження в Західній та центральній Європі феодальна музична культура починає перетворюватись на:

    1. буржуазну,

    2. рабовласницьку,

    3. куртуазну.

29. За повідомленнями преси, яка пише про проблеми музики, в епоху Відродження у професійній музиці досягає своєї вершини хорове багатоголосся в жанрах:

    1. п’єси,

    2. семи,

    3. меси.

30. Журналісти переконані, що на Русі тенденції Відродження в музичному мистецтві проявляються після звільнення від:

    1. татаро-монгольського іга,

    2. німецько-фашистських загарбників,

    3. фінно-угорських мисливців.

Теоретична частина

1. Висвітлення в ЗМІ соціальних програм. Безробіття. Перекваліфікація кадрів. Бідність. Безпритульність.

Затверджено на засіданні кафедри теорії та історії журналістики

Протокол №6 від 28 січня2010 р.

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ