Висновки
Національне багатство представляє сукупність всіх матеріальних і нематеріальних активів країни. Значимість національного багатства країни визначається її фінансовою безпекою. Не завжди національне багатство вважалося позитивною характеристикою для країни, проте в сучасних умовах, особливо в умовах кризи, стає зрозуміло, наскільки важливим можуть бути ресурси держави.
В 90-ті роки в економіці України різко посилилися сформовані в «радянський» період тенденції нераціонального використання і фактичної втрати багатьох елементів національного багатства. Феномен нераціонального використання багато в чому був породжений системою адміністративно-командної економіки, коли на фоні загального старіння виробничого апарату мали місце в окремих галузях або підприємствах завідомо надлишкові накопичення основного продуктивного капіталу, значне завищення обсягів будівельних робіт.
Відповідно, головна тенденція розвитку економіки країни на середньо- та довгострокову перспективу – заповнення втрат національного багатства і підвищення економічної та соціальної ефективності його використання за рахунок поєднання механізмів ринкового господарства та заходів державного регулювання процесів накопичення і споживання. Кінцевою метою державної політики щодо збереження національного багатства є створення умов, які сприятимуть сталому (збалансованому) еколого-економічному розвитку та макроекономічній стабільності в Україні.
У курсовій здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої науково-прикладної проблеми – обґрунтування і розроблення теоретико-методологічних та методичних підходів до оцінки національного багатства України на основі міжнародної практики та національних особливостей.
У роботі розкрито зміст економічної категорії «національне багатство», його складна внутрішня структура. Національне багатство визначається як природно-майново-інтелектуальний комплекс. В якості нового елемента національного багатства було розглянуто нематеріальне багатство нації (людський капітал, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, духовна спадщина нації), яке є одночасно результатом попереднього розвитку країни і джерелом подальшого зростання.
Здійснено порівняльний аналіз параметрів стану національного багатства України та Росії на початок 2001 року (за даними, що були у відкритому доступі). Порівняний обсяг національних багатств в країнах СНД станом на 2003 рік і визначено, що ми на четвертому місці після Росії, Білорусії та Казахстану.
Крім того, цілком об'єктивно назріла потреба в розробці нових механізмів ефективного використання природно-ресурсного потенціалу країни для забезпечення інфраструктурної трансформації національної економіки та виведення її на позиції стійкого зростання та розвитку. Існує реальна потреба у зміні функціонування національної економіки з сировинної орієнтації на інноваційну. Стимулювання розвитку наукомістких галузей економіки дозволить підвищити ефективність і раціональність використання національного багатства і збільшити участь у ньому людського потенціалу. Особливої уваги потребує така складової національного багатства, як інформаційний капітал, що було розглянуто у другому розділі роботи.
Економічна історія України останніх століть показує, що країні при різних устроях державної влади національне багатство не використовувалося найбільш ефективно для розвитку національної економіки. Цьому присвячений пункт 3, де українське національне багатство порівнюється з російським.
Національне багатство України це надбання кожного жителя країни, тому необхідно законодавчо та інституційно розробити такі механізми, які гарантували б кожному громадянину і майбутнім поколінням рівне право на отримання доходу від використання природних багатств.
Величезне національне багатство країни, потужний економічний і науково-технічний потенціал дозволяють сподіватися, що Україна, як це бувало і раніше, вийде з такого становища, вирішивши проблему розумно комфортних умов для життя різних суспільних верств країни.