55. Властивості тампонажного розчину.

1) Густина тампонажного розчину визначається густинами речовин або матеріалів, що входять в його склад та їх кількісним співвідношенням. Густину тампонажного розчину визначають з допомогою спеціальних ареометрів або мірної посудини.

2) Рухомість цементного розчину арактеризується розтічністю, консистенцією та реологічними параметрами в’язкопластичного тіла – динамічним напруженням зсуву і пластичною в’язкістю. Рухомість свіжовиготовленого розчину залежить від водоцементного відношення, питомої поверхні твердої фази, в’язкості рідкої фази та інтенсивності перемішування при приготуванні тампонажного розчину. Найпоширеніший метод оцінки рухомості тампонажних розчинів – визначення розтічності за конусом АзНДІ. Він грунтується на замірі діаметра розпливання тампонажного розчину. Рухомість розчину вважається задовільною, якщо діаметр круга розпливу не менше 18 см.

3) Фільтраційні властивості цементної суспензії характеризують її водоутримувальну здатність і водопроникність. На практиці користуються коеф. водовідділення і водовіддачі. Водовіддачу визначають з допомогою приладів ВМ-6, УВЦ-2.

4) Швидкість тужавіння. Найшвидше тужавіння цементного розчину відбувається у тому випадку, коли він після замішування залишається у спокої. Найпростішим способом для оцінки швидкості тужавіння в статичних умовах є замір термінів тужавіння з допомогою приладу Віка. За цим методом шв-ть тужавіння характеризується так званими термінами тужавіння – терміном початку і кінця тужавіння. Цей найпростіший метод не дає кількісної характеристики структурно-механічних властивостей твердіючих суспензій. При високих температурах і тисках для визначення термінів тужавіння викор. установку УС-1. Швидкість тужавіння залежить від мінералогічного складу. концентрації твердої фази, температури, хім. обробки тощо.

56. Властивості тампонажного каменю.

Тампонажним (цементним) каменем називається тверде тіло, що утворилося при затвердіванні тампонажних цементних розчинів. Важливою особливістю цементного каменю із портландцементу є безперервна зміна його властивостей у часі. Процес структуроутворення, внаслідок якого цементний розчин перетворився в тверде тіло, продовжується у міру протікання реакцій гідратації. Властивості цементного каменю залежать від режиму його твердіння, який визначається вологістю, температурою і деформативними впливами навколишнього середовища. Оскільки вони суттєво змінюються в часі, то це вимагає точного фіксування тривалості його твердіння перед випробуванням.

Основними фізико-хімічними характеристиками цементного каменю є його міцність, проникність, об’ємні зміни і корозійна стійкість.

Міцність цементного каменю характеризується тимчасовим опором згину, стику або розтягу. Міцність цементного каменю залежить від багатьох факторів, основними з яких є хіміко-мінералогічний склад цементу, водоцементне відношення, питома поверхня цементу, наявність наповнювачів і хімічних домішок, умови твердіння та ін. На міцність цем. каменю суттєво впливають темпер. і тиск. Міцність визначають з допомогою розривних машин різного типу.

Під проникністю тампонажного каменю розуміють його здатність пропускати через себе рідини або гази при певному перепаді тиску. Для забезпечення надійного розмежування пластів тампонажний камінь у затрубному просторі повинен мати мінімально можливу проникність для пластових флюїдів. Проникність тампонажного каменю змінбється в процесі його твердіння і суттєво залежить від природи цементу і наповнювачів, водоцементного відношення, умов і часу твердіння. розміру пор і ступеня сполучення між ними. На проникність також впливає хімічна і фізико-хімічна взаємодія між тампонажним каменем і рідиною або газом, що фільтруються через нього. Проникність тампонажного каменю вимірюють так само, як і проникність гірських порід.

Об’ємні зміни. Для надійного розмежування проникних пластів важливо, щоб при твердінні об’єм тампонажного розчину (каменю) не змінювався або дещо збільшувався, при чому збільшення повинно відбуватись без розтріскування каменю і без утворення порових каналів, якими можуть фільтруватись пластові флюїди. До об’ємних змін належать контракція, набухання, усадка і розширення.

Корозійна стійкість. Камінь вважають корозійно стійким, якщо після тривалого (протягом багатьох років) зберігання в пластових водах його міцність та проникність помітно не погіршуються. Швидкість корозійних процесів залежить від концентрації агресивного агента, темпер., тиску, проникності тампонажного каменю, його геометр. розмірів та ін. Корозійну стійкість тампонажного каменю оцінюють за характером зміни його міцності в часі при зберіганні у відповідній пластовій рідині.