43. Випробовування продуктивних горизонтів в процесі буріння.

Одним з найважливіших завдань при бурінні на нових або мало вивчених площах є виявлення всіх горизонтів, в яких вміщується нафта чи газ, оцінка промислових запасів вуглеводнів у них. Кінцевий висновок про можливість одержання припливу нафти чи газу з того або іншого горизонту і промислової цінності покладу можна зробити тільки на основі випробування об’єкта.

Суть випробування полягає у:

1. ізоляції перспективного об’єкта від всіх інших проникних горизонтів і від впливу тиску стовпа промивальної рідини, якою заповнена св-на;

2. створенні достатньо великої різниці між пластовим тиском у даному об’єкті і тиском у св-ні з метою одержання припливу пластового флюїду;

3. вимірюванні об’ємної шв-сті припливу і характеру зміни тиску в св-ні проти даного об’єкту протягом всього періоду випробування;

4. відборі достатньої к-ті проби пластового флюїду для його дослідження.

Існує два способи випробування:

1. у процесі буріння, безпосередньо після розкриття перспективного горизонту — спосіб "зверху-вниз";

2. після закінчення буріння і кріплення свердловини — спосіб"знизу-вверх".

Випробування в процесі буріння є найефективнішим, оскільки дозволяє одержати найвірогіднішу початкову інформацію про даний пласт, поки приствольна зона об'єкта ще суттєво не забруднена, а також помітно зменшити вартість свердловини завдяки тому, що:

а) якщо випробувані об'єкти є непродуктивні, то відпадає необ­хідність спуску і цементування обсадної колони для їх розмежуван­ня;

б)якщо непродуктивною є частина об'єктів, то відпадає необ­хідність їх детального випробування після закріплення свердловини, перфорації обсадної колони проти таких об'єктів, а також встанов­лення ізоляційних мостів на період випробування.

44. Мета та способи кріплення свердловин

У процесі буріння розкриваються гірські породи, які відрізняються між собою літологічним складом, фізико-хімічними властивостями, ступенем насиченості і видом пластового флюїду. Поряд із стійкими породами, ствол свердловини в яких може тривалий час залишатися незакріпленим, зустрічаються нестійкі і слабозцементовані породи, які легко осипаються, руйнуються або випучуються зразу ж після розбурювання. Нестійкі породи особливо часто зустрічаються на відносно невеликих глибинах, а також у зонах тектонічних порушень. Щоб запобігти порушенню стійкості стінок свердловини, ствол її необхідно укріплювати.

Кріплення свердловини проводиться з метою:

– створення герметичного і довговічного каналу для транспортування пластового флюїду від експл. горизонтів на денну поверхню або в протилежному напрямку;

• герметичного розмежування всіх проникних горизонтів один від одного;

– закріплення стінок свердловини, які складені нестійкими породами;

– захисту експл. каналу від корозії в результаті дії пластових флюїдів.

Найрозповсюдженішим способом кріплення свердловин і розмежування проникних горизонтів є спуск обсадних колон, складених із спеціальних труб, що називаються обсадними, і цементування простору між колоною труб і стінкою свердловини. Для розмежування горизонтів з різними коефіцієнтами аномальності пластових тисків, а також для запобігання газонафтоводопроявленню з горизонтів з підвищеними коефіцієнтами аномальності використовують також пакери.