41. Вплив промивальної рідини на колекторські властивості пласта

Проникнення в пласт промивальної рідини та її фільтрату веде до зміни перш за все структури перового простору і проникності приствольної зони. Ступінь цієї взаємодії залежить від ряду факто­рів і зменшується у міру віддалення від свердловини. В гранулярно­му пласті всю область, в яку проникла промивальна рідина та її фі­льтрат, умовно можна розділити на дві зони: зону кольматації і зону проникнення фільтрату.

Зона кольматації — це ділянка навколо свердловини, в пори якої проникли частинки дисперсної фази промивальної рідини. Її товщина залежить, в основному, від співвідношення гранулометри­чного складу промивальної рідини і структури порового простору, а також, імовірно, від перепаду тисків в період буріння і від тривалос­ті дії промивальної рідини на породу. У гранулярних колекторах найтонші частинки дисперсної фази проникають по найбільших порових каналах, частково закривають їх, зменшують площу перерізу і перетворюють великі канали в середні і дрібні.

Встановлено, що коли діаметр пор породи менше потроєного діаметра частинок твердої фази промивальної рідини ( <3 ), то на поверхні стінок свердловини утвориться фільтраційна кірка, і ча­стинки майже не проникають в пласт.

Якщо 3 < < 10 , то частинки твердої фази проникають в породу неглибоко, закривають пори і створюють фільтраційну кірку в самій породі. Товщина такої зони 1-2 см. Якщо > 10 , то час­тинки проникають у пласт на декілька десятків сантиметрів і більше. У тріщинний колектор тверда фаза може проникати на дуже велику віддаль, іноді — на десятки метрів від свердловини. Внаслідок част­кового відфільтрування дисперсійного середовища з промивальної рідини на поверхні тріщин утворюється фільтраційна кірка.

Вплив фільтрату промивальної рідини на колекторські власти­вості складніший. По-перше, проникаючи в пласт, фільтрат рідини на водній основі зволожує породу. Часто у фільтраті містяться хімі­чні речовини, які сприяють збільшенню гідрофільності породи, а значить кількості фізично зв'язаної води. Це призводить до змен­шення ефективного перерізу порових каналів і фазової проникності для нафти і газу.

По-друге, у прод. пластах є деяка к-ть глинистих мінералів, які під впливом водного фільтрату гід ратують і набухають, а це веде до зменшення проникності.

По-третє, проникаючи у прод. пласт, фільтрат відтісняє від св-ни пластову нафту (газ). У приствольній зоні утворюється суміш водного фільтрату і нафти, яка в порових каналах розділяється на крапельки фільтрату і нафти (емульсію). З утворенням емульсії гідравл. опори фільтрації нафти до св-ни зростають, а фазова нафто проникність зменшується.

По-четверте, у фільтраті містяться в розчиненому вигляді різні хімічні речовини. Деякі з них при взаємодії з речовинами, що знаходяться у прод. пласті, можуть утворювати нерозчинні осади, внаслідок чого частина порових каналів може бути закрита.

42. Принципи вибору технології первинного розкриття

Під первинним розкриттям розуміють комплекс робіт, пов'язаний з розбурюванням продуктивного пласта, забезпеченням міцності і стійкості привибійної частини свердловини.

Одним з найважливіших завдань при бурінні на нових або мало вивчених площах є виявлення всіх горизонтів, в яких вміщується нафта чи газ, оцінка промислових запасів вуглеводнів у них.

До задач випробування перспективних горизонтів належить:

1. одержання припливу пластового флюїду з даного об'єкта;

2. відбір проби флюїду для проведення лабораторного аналізу;

3. вимірювання початкового пластового тиску;

4. оцінка колекторських властивостей пласта;

5. оцінка ступеня забрудненості приствольної зони пласта;

6. оцінка продуктивності об'єкта;

7. оцінка можливих запасів вуглеводнів. Суть випробування полягає у:

1. ізоляції перспективного об'єкта від всіх інших проникних го­ризонтів і від впливу тиску стовпа промивальної рідини, якою запо­внена свердловина;

2. створенні достатньо великої різниці між пластовим тиском у даному об'єкті і тиском у свердловині з метою одержання припливу пластового флюїду;

3. вимірюванні об'ємної швидкості припливу і характеру зміни тиску в свердловині проти даного об'єкту протягом всього періоду випробування;

4. відборі достатньої кількості проби пластового флюїду для його дослідження.