39. Види профілів похило-скерованих свердловин.

Велике значення при похило-скерованому бурінні має правильний вибір профілю свердловини. Раціональний профіль дозволяє скоротити до мінімуму роботи з відхилювачем, забезпечує необхідне зміщення вибою і допустиму інтенсивність викривлення. Профіль повинен дозволяти експлуатувати свердловину глибинними насосами, в тому числі і штанговими насосами, причому повинно виключатися протирання насосно-компресорних труб штангами і обрив останніх.

Профіль похилої свердловини необхідно вибирати таким чином, щоб при мінімальних затратах часу і засобів довести її до проектної глибини без будь-яких ускладнень, забезпечивши необхідну якість її для тривалої і безаварійної експлуатації.

Широко застосовуються профілі свердловини п’яти типів (рисунок 39.1).

Рисунок 39.1 – Профілі похилих свердловин

1 - вертикальна ділянка; 2 - ділянка набору кривизни; 3 - ділянка стабілізації

; 4 - ділянка зменшення кривизни; 5 - вертикальна ділянка

Профіль “а” найпоширеніший і складається з трьох ділянок: верхньої вертикальної 1; набору кривизни 2; похило-прямолінійної (стабілізації) 3. Цей профіль рекомендується в основному для буріння похилих свердловин на однопластові родовища з великим відхиленням при середній глибині.

Різновидністю профілю “а” є профіль “б”. У ньому замість похилонаправленої ділянки є ділянка 4, на якій зенітний кут зменшується. Такий профіль рекомендується застосовувати у випадку ускладненого буріння свердловин при незмінному зенітному куті.

Профіль типу “в” складається з п’яти ділянок: вертикальної 1, набору кривизни 2, стабілізації 3, зменшення кривизни 4 і вертикальної 5. Цей профіль найскладніший і супроводжується найбільшим видовженням ствола свердловини.

Коли не вдається стабілізувати зенітний кут, свердловини бурять за профілем “г”, який складається з чотирьох ділянок і відрізняється від попереднього заміною ділянок 3 і 4 на ділянку 4 природного зниження зенітного кута.

Профіль типу “д” складається з вертикальної ділянки 1 і ділянки набору зенітного кута 2. Профіль характеризується великою протяжністю ділянки 2, на якій проводяться роботи з відхилювачем. Цей профіль рекомендується застосовувати за умов, що сприяють природному викривленню свердловини, а також у тих випадках, коли можливе буріння без орієнтування відхилювача.

40. Способи первинного розкриття продуктивних горизонтів

Під первинним розкриттям розуміють комплекс робіт, пов'язаний з розбурюванням продуктивного пласта, забезпеченням міцності і стійкості привибійної частини свердловини. Вибір способу розкриття суттєво залежить від будови пласта, його колекторських властивостей, складу рідини і газів, які містяться в ньому, кількості продуктивних пропластків і коеф. аномальності пластових тисків.

При одному із способів до первинного розкриття пласта приступають після того, як свердловина закріплена до його покрівлі експлуатаційною колоною і зацементована. Після розбурювання пласта ствол свердловини залишають відкритим.

Цей спосіб має ряд переваг:

1. склад і властивості промивальної рідини можна вибирати із врахування особливостей тільки даного пласта, що дозволяє звести до мінімуму небезпеку забруднення колектора;

2. найбільша поверхня фільтрації пластового флюїду у свердло­вину;

3. зменшується витрата обсадних труб і тампонажних матеріалів на кріплення свердловини;

4. виключається небезпека забруднення продуктивного пласта тампонажним розчином;

5. відпадає необхідність вторинного розкриття з метою сполу­чення ствола св-ни з пластом.

Однак цей спосіб можна застосовувати тільки в тому випадку, якщо продуктивний пласт складений стійкими породами, насичений тільки одним флюїдом, а колекторські властивості на його товщині змінюються незначно.

Другий спосіб первинного розкриття відрізняється від попереднього тим, що ствол свердловини у продуктивному плас­ті закріплюють спеціальним фільтром, який підвішують в обсадній колоні, але не цементують. Кільцевий простір між фільтром і коло­ною ізолюють пакером. Цей спосіб можна використовувати в тих випадках, коли продуктивний пласт складений недостатньо стійкими породами. Спосіб має ті ж переваги і обмеження, що і попередній. Порівняно з першим способом тут дещо більша витрата обсадних труб.

Найширше розповсюджений третій спосіб. При цьому способі продуктивний пласт розбурюють, не пере­криваючи попередньо вищезалягаючі породи обсадними трубами. Після розбурювання продуктивного пласта закріплюють його експ­луатаційною колоною і цементують. Для сполучення внутрішньої порожнини обсадної колони з продуктивним пластом у колоні і це­ментному кільці пробивають отвори.

Спосіб має ряд переваг:

1. дозволяє сполучати свердловину з будь-якою за товщиною ділянкою продуктивного пласта і одержувати приплив пластового флюїду тільки з неї;

2. проводити спеціальну обробку цієї ділянки з метою покра­ щення колекторських властивостей приствольної зони та інтенсифі­ кації припливу з неї;

3. одночасно, але роздільно експлуатувати декілька ділянок пласта, які відрізняються між собою колекторськими властивостями, складом або властивостями рідин, що насичують їх.

Спосіб має і суттєві вади:

1. склад і густину промивальної рідини необхідно вибирати із врахуванням стійкості, коефіцієнтів аномальності пластових тисків та індексів тиску поглинання

2. продуктивний пласт може суттєво забруднитися тампонаж­ ним розчином, оскільки надлишковий тиск при цементуванні значно більший, ніж при бурінні;

3. цей спосіб не забезпечує стійкості та цілісності незцементованих і слабозцементованих колекторів.

У деяких випадках, з метою попередження забруднення продуктивного пласта тампонажним розчином, застосовують четвертий спосіб. При цьому способі нижню частину експлуатаційної колони складають з фільтра, цементують свердло­вину вище покрівлі продуктивного пласта. Спосіб можна застосовувати у тих випадках, що і перші два. Склад і густину промивальної рідини вибирають так само, як і при третьому способі.

При п’ятому способі св-ну укріплюють обсадною колоною до покрівлі прод. пласта і заколонний простір цементують. Після розбурювання пласта св-ну закріплюють потайною колоною (хвостовиком), цементують і проводять вторинне розкриття, як при третьому способі. Цей спосіб має переваги перших трьох. Хоч конструкція св-ни дещо ускладнюється, проте цей спосіб є для багатьох родовищ найраціональнішим.