Коротка історична довідка

У давні часи на території області жили слов’янські племена, нащадками яких стали древляни. Найдавнішим містом і водночас резиденцією древлянських князів був Іскоростень (нині Коростень). З утворенням Київської Русі древлянська земля увійшла до її складу.

Наприкінці XIII - на початку XIV ст. землі області увійшли до Литовського великого князівства. За Люблінською унією 1569 року територія Житомирщини в складі Правобережної України потрапила під владу Польщі.

Після Третього поділу Польщі (1795 р.) переважна частина території області увійшла до складу Волинської губернії, центром якої з 1804 року став Житомир. Постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету в 1923 році здійснено адміністративно – територіальний поділ Волинської губернії шляхом утворення на території майбутньої Житомирської області Коростенського, Новоград – Волинського та Житомирського округів, до складу яких увійшли відповідні міста та райони. Наступне глобальне адміністративно – територіальне реформування було здійснено згідно з постановою ЦВК СРСР від 22 вересня 1937 р., у ході якого зазначені округи було ліквідовано та утворено Житомирську область шляхом поділу Київської області, а також приєднання до неї м. Бердичева, Дзержинського (нині Романівський), Любарського, Чуднівського та Янушпольського районів Вінницької області. В даний час за своїми розмірами область входить до числа найбільших в Україні – займає п’яте місце. Протяжність території області із заходу на схід – 170 км., із півночі на південь – 230 км.

Рельєф

Житомирська область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і північний схід (від 280–220 м до 150 м і менше). Більша частина області (південна і південно-західна) лежить у межах Придніпровської та Волино-Подільської височин. Північно-східну частину займає Поліська низовина. На півночі області знаходиться Словечансько-Овруцький кряж із найвищою точкою 316 м над рівнем моря, крім того на території області є Білокоровицько-Топильнянський та Озерянський кряжі.

Ґрунти: на півночі — дерново-підзолисті; на півдні — чорноземи звичайні.

Ліси займають площу 750,2 тис.га (2007).

Водоймища

Територією області протікає 221 річка загальною довжиною 5366 км. Всі річки належать до басейну Дніпра. Найбільші за довжиною річки в межах області: Тетерів — 247 км, Случ (притока Горині) — 194 км, Ірпінь — 174 км, Уж — 159 км, Ірша — 136 км. На Житомирщині чимало великих озер. Найбільші з них — Чорне, Озерянське, Дуже, Дідове, Прибиловецьке — розташовані в басейні річки Уборть.

Природні ресурси (корисні копалини)

Потужний потенціал добувної галузі Житомирщини базується на розвіданих природних ресурсах регіону. У надрах області виявлено поклади розсипного ільменіту, комплексних апатит-ільменітових руд, самоцвітів, кварцитів, облицювального каменю,

каолінів, мінеральної сировини для виробництва різних будівельних матеріалів, бурого вугілля, торфу, пірофіліту.

На території області суб’єктам господарювання надано 102 спеціальних дозволи на користування надрами з запасів корисних копалин. У галузі функціонує 54 виробничих підприємства основного кола. Запаси титану на Житомирщині складають понад 85% усіх розвіданих запасів титанових руд України. Видобуток титанових (ільменітових) руд в області здійснює філія „Іршанський ГЗК” ЗАТ „Кримський титан”, ТОВ „Валки-Ільменіт”, які спільно з Вільногірським гірничо-металургійним комбінатом, розташованим у Дніпропетровській області, повністю забезпечують товарними концентратами заводи України, значна частина з них – експортується.

Обсяги випуску ільменитового концентрату у 2011 році збільшено на 28 %.

Підприємствами розробляються тільки розсипні родовища титану. Стратегічним напрямом їх подальшого розвитку є розробка розвіданих комплексних родовищ титано-апатитових руд - Стремигородського, Кропивенського, Торчинського, Федорівського у Коростенському, Володарсько-Волинському та Черняхівському районах. По Стремигородському та Кропивенському родовищах здійснюються проектні роботи з техніко-економічного обґрунтування ефективності їх промислового освоєння.

Область володіє унікальним Волинським родовищем п`єзокварцу, запаси якого також вміщують супутню сировину – різноманітне напівдорогоцінне каміння: моріон, берил, топаз, гірський кришталь, аметист, опал, халцедон, агат. У попередні роки це родовище розробляло ПАТ “Кварцсамоцвіти”.

У 2011 році ПАТ «Кварцсамоцвіти» з метою відновлення гранувального виробництва здійснено заходи з модернізації обладнання вартістю понад 6 млн. грн.

У геологічній будові надр значне місце відведено міцним кристалічним породам. Група нерудних корисних копалин представлена кварцитами з унікальних Овруцького та Товкачівського родовищ, на яких сконцентровано близько 84% усіх запасів цієї сировини в Україні. Щороку видобування кварциту на родовищах складає майже 80 відсотків від загальнодержавного обсягу, що повністю задовольняє потреби вітчизняних металургійних заводів. Водночас, враховуючи потенційні можливості родовищ, завершено будівництво нових сучасних ліній з випуску щебеневої продукції з кварцитів, що дозволяє щороку переробляти понад 3 млн.тонн гірничої маси.

Особливе місце в мінерально-сировинному потенціалі області займають поклади декоративно-облицювального каменю. Розвідані запаси різновидів облицювального каменю складають 60% від загальноукраїнських, а запаси лабрадоритів і габро становлять майже 90% від корисних копалин в Україні. По їх запасах регіон займає лідируючі позиції не тільки в державі, але й у Європі. Видобування та обробку природного каменю віднесено до пріоритетних напрямів економічної діяльності держави.

На сьогодні на Житомирщині обліковується 82 родовища природного (блочного) каменю з широкою гамою кольорових та декоративних властивостей, із загальними запасами 135 млн. куб. м. До розробки залучено 57 родовищ, зосереджених у Володарсько-Волинському, Коростишівському, Черняхівському, Малинському, Коростенському, Житомирському районах.

Протягом 2011 року гірничими підприємствами, що входять до основного кола, видобуто 370,1 тис.куб.метрів блочного облицювального каменю, що складає 568,5% до виробництва січня-грудня 2010 року.

Розвинена сировинна база для виробництва щебеню та бутового каменю представлена 67 родовищами будівельного каменю, з яких розробляється 32.

Протягом 2011 року на щебеневих заводах області виготовлено товарної продукції в обсязі 13,9 млн.куб.метрів, що складає 115,3% до обсягу виробництва 2010 року.

Резерв області щодо розвіданих родовищ будівельного каменю, що розташованих в економічно привабливих для потенційного інвестора районах – в межах розміщення залізничних комунікацій, вичерпано.

Гірничорудні корисні копалини представлені польовошпатною сировиною, каоліном, сланцями пірофілітовими. Сировина польовошпатна – важлива складова для фарфоро-фаянсової промисловості, налічує два родовища: Грузлівецьке родовище пегматиту та родовище „Гірне”, з запасами 549 тис. тонн. сировини. Обидва розробляються. Сланці пірофілітові представлені двома родовищами – Нагорянським і Кур'янівським. Пірофіліт Нагорянського родовища, згідно з позитивним висновком по результатах науково-дослідних робіт, виконаних в останні роки, планується використовувати в металургії.

На території Житомирщини знаходиться одне із найвідоміших в державі каолінове родовище, на базі якого ще з кінця XVIII ст. працюють фарфоро-фаянсові заводи (Баранівський, Коростенський, Городницький). У даний час детально розвідано 4 родовища каолінів. На одному родовищі у Баранівському районі геологорозвідувальні роботи продовжуються. Завершено детальне геологічне вивчення одного з найбільших Велико-Гадоминецького родовища каолінів в Бердичівському районі, з загальними запасами сировини 315 млн. тонн. У вересні 2011 року ЗАТ «Каолінова кампанія «КАМЮКА» завершила підготовчі та викривні роботи, розпочала видобування каолінової сировини за станом на 01.01.2012 видобуто 8 254 тонни каолінової сировини. Значні перспективи для підприємств аграрного сектору пов`язані з розробкою перспективного Білокоровицького родовища карбонатної сировини для вапнування кислих ґрунтів.

За рахунок накопичення продуктів фізичного та хімічного руйнування кристалічних порід в області сформовано значні запаси будівельних пісків, керамічних та цегельно-черепичних глин. Держбалансом враховано 4 родовища для виробництва скла та 21 родовище піску будівельного, з яких розробляється та готується до розробки 11.

Із 77 розвіданих родовищ цегельно-черепичної сировини в області, право на розробку надано по 11 родовищах.

Підземні прісні води в області для питного та виробничо-технічного постачання розвідано на 36 ділянках, мінеральні води для лікувальних цілей на 9.

За наявністю родовищ торфу високої якості в області існують значні перспективи нарощування добування паливно-енергетичних корисних копалин. Розвідано 187 родовищ торфу, з яких розробляється 3.

Головним підприємством з розробки зазначених родовищ є державне підприємство “Житомирторф”, філії якого виготовляють паливний торфобрикет та торф сільськогосподарського призначення.

При планових обсягах виробництва запаси родовищ, що розробляються,

забезпечать роботу філій більше як на 50 років. Існують перспективи пошуків нових родовищ сульфідного нікелю на північному заході Українського щита у Красногірсько-Житомирській зоні. В її межах пошуковими роботами виявлено Прутівське родовище мідно - нікелевих руд та складено техніко-економічне обґрунтування доцільності його детальної розвідки та промислового освоєння.

Клімат

Клімат Житомирської області помірно континентальний, з вологим літом та м'якою зимою. Середня температура січня ~ 10 °C, а в липні — близько +20 °C. Річна кількість опадів на півночі ~ 600 мм, а на півдні ~ 570 мм. Вегетаційний період в середньому становить 240 днів. Немало шкоди завдає господарству області таке метеорологічне явище як град (до шести днів за рік), сильні проливні дощі.