8. Політичні погляди представників утопічного соціалізму.

Паралельно з лібералізмом і на противагу йому

в передових країнах Західної Європи набули

подальшого розвитку соціалістичні вчення. У

першій половині XIX ст. найвідомішими представниками цьогонапряму суспільно-політичної думки були А. Сен-Сімон, Ш. Фур'є таР. Оуен. Вони були сучасниками вже більш-менш розвиненогокапіталістичного ладу з притаманними йому соціальними супереч-ностями. Стало очевидним, що Велика французька революціяXVIII ст., яка проголосила гуманістичні гасла свободи, рівності ібратерства всіх людей, не принесла справжньої свободи трудящим.Суперечність між гаслами революції та її фактичними результатами стала висхідним пунктом ґрунтовної критики А. Сен-Сімоном, Ш. Фур'є та Р. Оуеном капіталізму як суспільного ладу, була най-сильнішою стороною їхніх учень і дала їм відповідну назву. Напротивагу капіталізмові критично-утопічні соціалісти розроблялипроекти суспільства, яке, на їхню думку, не знатиме експлуатації ігноблення й забезпечить кожному індивідові гідне існування.

Заслугою французького соціолога Клода Анрі де Рувруа (Сен-Сімона) (1760—1825) вважаються насамперед визнання ним закономірностей суспільного розвитку і віра в неперерв- ний прогрес людства. У працях «Листи женевського мешкан- ця до сучасників» (1802), «Про реорганізацію європейського суспільства» (1814), «Про індустріальну систему» (1821) та інших він доводив, що суспільство закономірно розвивається по висхідній лінії.

А. Сен-Сімон виходив з того, що тогочасне суспільство поділяється на «непродуктивні класи» (феодалів і «посеред- ницький клас» — юристів, військових, землевласників- Рантьє) і «промисловий клас» (промисловців, торговців, бан- кірів, селян, ремісників, робітників, учених, митців). Цей поділ шляхом усунення «непродуктивних класів» буде подолано у процесі суспільного розвитку.

Вирішальним рушієм суспільного розвитку А. Сен-Сімон вважав прогрес знань, науки і техніки, а на їхній основі — виробництва.

Найсильнішою стороною вчення французького утопічного соціаліста Франсуа Марі Шарля Фур'є (1772—1837) є критикатогочасного капіталістичного суспільства. У своїх працях вінвикривав притаманні цьому суспільству анархію виробницт-ва, безробіття, нестримну конкуренцію, дух наживи, ницістьінтересів, гноблення й виродження бідноти, паразитизм рантьє і торговців. Ш. Фур'є показував, що успіхи в розвитку промисловості ведуть не до піднесення добробуту, а до посилення злиденності трудящих, прирікаючи їх на каторжну працю на капіталістичних фабриках. Сучасну йому державу він вважав слугою і захисником привілейованих і багатих у боротьбі проти бідних. Держава озброює невелику кількість «бідних рабів» з тим, щоб тримати в покорі маси беззбройних бідняків. Демократія в буржуазному суспільстві наскрізь фальшива, а політичні права і свободи — ілюзорні. Вони нічого не варті без забезпечення права людини на працю.

Третій представник критично-утопічного соціалізму — англієць Роберт Оуен (1771 — 1858); він створював своє вчення в період промислової революції в Англії і виклика- ного нею загострення класових суперечностей.

Центральним у поглядах Р. Оуена є вчення про характер людини. Він виходив з того, що людський характер є продуктом навколишнього суспільного середовища. Крити- куючи капіталістичне суспільство за його поляризацію на купку багатих і масу бідних, експлуатацію, безробіття, злиденність трудівників, важкі умови їхньої праці, Р. Оуен доводив, що саме ці та подібні чинники зовнішнього середо- вища породжують невігластво мас, аморалізм, панування духу наживи й ненависті, відповідають за скалічені всіляки- ми пороками людські долі.