1. Політичні відносини та політична діяльність (відображають стійкий характер взаємодії суспільних груп між собою та з інститутами влади).

2. Політична свідомість (свідчить про принципову залежність політичного життявід свідомого ставлення людей до своїх владно значущих інтересів).

3. Політична організація (характеризує роль інститутів публічної влади як центрів управління й регулювання суспільних процесів). Охоплює такі елементи: сукупність органів законодавчої, виконавчої й судової гілок влади; партійні та громадсько-політичні інститути; групи тиску; громадські організації та рухи тощо.

У політології виокремлюють (здебільшого на загальнодержавному рівні) такі функції політики:

— задоволення владно значущих інтересів усіх груп і верств суспільства;

— раціоналізація конфліктів і протиріч, спрямування їх у русло цивілізованого діалогу громадян і держави;

— примус в інтересах окремих верств населення або суспільства загалом;

— інтеграція різних верств населення шляхом підпорядкування їхніх інтересів інтересам усього суспільства;

— соціалізація особистості (залучення її до складного світу суспільних відносин);

— забезпечення послідовності та інноваційності (онов-люваності) соціального розвитку як суспільства в цілому, так і окремої людини.

Функції політики засвідчують її всеосяжний характер, неперервний вплив на суспільство й неперехідне значення для врегулювання суспільних відносин. Політика тісно пов'язана з різними сферами суспільного життя: економікою, мораллю, правом, релігією, культурою, екологією тощо.

3. Місце політології в системі суспільних наук. Закономірності та категорії політології.

Категорії політології Політологія, як і будь-яка інша наука, має свої категорії, тобто загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш істотні,закономірні зв'язки й відносини реальної дійсності та пізнання, їхня специфіка полягає в тому, що вони розкри- вають різні сторони процесу здійснення влади у суспільстві.

Досконала теорія передбачає наявність системи катего-рій, у якій останні перебувають у логічному взаємозв'язку й розташовуються в певній послідовності. При цьому одна зкатегорій виступає базовою, вона імпліцитно, тобто неявно, у зародку, містить інші категорії. У політології базовою є категорія «політична влада».

Влада взагалі — це вольове відношення між людьми,тобто таке відношення, за якого одні люди здатні і мають можливість нав'язувати свою волю іншим. Засобом здій-снення політичної влади є політика, яка також виступає однією з базових категорій політології. Політика як засно-вана на владі суспільна діяльність реалізується у просторових рамках політичної системи. «Політична система суспільства»є центральною категорією політології. Вона органічно поєднує в собі, з'єднує в систему решту категорій цієї науки. Так, інституціональна підсистема політичної системиоб'єднує політичні інститути — державу та її структурніелементи, політичні партії, групи інтересів, органи місцевого самоврядування тощо.Комунікативна підсистема політичної системи грунту- ється на політичних відносинах, як тих зв'язках міжбагатоманітними соціальними спільностями людей та їхніми організаціями, що складаються з приводу влади. «Політичніінститути» та їх конкретні вияви — «держава», «політичні партії», «групи інтересів» тощо, а також «політичні відно-сини» належать до основних категорій політології.

Політична система містить також «політичну культуру», азначить, такі її складові, як «політична свідомість», «полі-тична поведінка», «політичні цінності», «політичні норми»,«політична соціалізація» тощо, котрі також є категоріямиполітології. «Політична культура», як і «політична система»,також є інтегративною категорією політології, яка поєднує всобі багато інших понять цієї науки.

Закономірності політології

Щодо існування закономірностей політики, а такожвідповідних їм і відображених у теоретичній формі законів

чи закономірностей політології є два протилежні погляди.Один з них, досить широко представлений у марксистській літературі, визнає наявність необхідних, стійких і повторю-ваних зв'язків, тобто законів у суспільних, в тому числі політичних, відносинах, які формулюються у суспільство-знавстві, зокрема в теорії політики. Такими у марксизмі є,наприклад, «закон класової боротьби», «закон визначальноїролі економічного базису (виробничих відносин) стосовно політичної надбудови», «закон соціальної революції», «законзміни суспільно-економічних формацій» тощо.

Інший погляд, який характерний для немарксистськогосуспільствознавства, заперечує не стільки саму наявність об'єктивних закономірностей суспільного, у тому числіполітичного, розвитку, скільки можливості їх науковогопізнання. Методологічною основою такої позиції є пози-тивізм, який виходить з того, що істинне (позитивне) знанняможна здобути лише спеціальними (точними) науками. Істинним він визнає лише те знання, яке може бути під-тверджене (верифіковане) в результаті його емпіричноїперевірки. Оскільки знання про суспільство емпіричним шляхом перевірити, як правило, неможливо,воно не визна-ється істинним, а суспільствознавчі дисципліни не вважа- ються науками.Позитивізм, щоправда, допускає деякі винятки щодоокремих суспільствознавчих дисциплін, зокрема стосовнополітології. Істинним він визнає те політологічне знання,яке або експериментальне підтверджене, або здобуте задопомогою формально-логічних чи математично-формалізо- ваних методів. Однак можливість пізнання саме закономір-ностей суспільного розвитку він заперечує в принципі.Зазначене щодо розмежування філософії, історії, соціо- логії, правознавства й політології стосується також іншихсуспільствознавчих наук, які досліджують політичну сферусуспільного життя. Так, політична психологія досліджує рольорієнтацій, переконань, очікувань, мотивацій, сприйняття уполітичній поведінці людей, що особливо важливо при вивченні громадської думки, політичних конфліктів, електо-ральної поведінки тощо. Політична економія розробляєметоди, прийоми, засоби державної політики стосовнофункціонування економічної системи суспільства в цілому,основи і напрями державного регулювання економічнихпроцесів, економічної стратегії і тактики. Політична антро-пологія досліджує зв'язок політики збіосоціальними рисами людини, її пріоритетним напрямом є виведення характернихрис політичної культури того чи іншого народу з особли- востей його національної культури. Політична географіявивчає залежність політичних процесів від їх просторового розташування, обумовленість політики розмірами, економіко-географічними, кліматичними та іншими природними чин- никами. Однак усі ці галузі наукового знання є складовимивідповідних наук — психології, економічної теорії, антропо-логії, географії, а не політології.