- •1.Сутність, структура, види та характерні риси політики.
- •2. Предмет, структура та функції політології.
- •1. Політичні відносини та політична діяльність (відображають стійкий характер взаємодії суспільних груп між собою та з інститутами влади).
- •3. Місце політології в системі суспільних наук. Закономірності та категорії політології.
- •4. Методи вивчення політичних процесів і явищ.
- •5. Політичні вчення Стародавнього Світу.
- •6. Розвиток політичної думки в епоху Середньовіччя.
- •7. Політичні вчення Нового часу.
- •8. Політичні погляди представників утопічного соціалізму.
- •9. Політичні ідеї Київської Русі.
- •10.Політичні погляди в Україні в XVI-XVIII ст.
- •11. Розвиток політичної думки в Україні в XIX ст.
- •12. Політична думка України XX – початку ххІст.
- •13. Консерватизм і неоконсерватизм.
- •14. Лібералізм і неолібералізм.
- •15. Політичний екстремізм та його різновиди
- •16. Клерикалізм і радикалізм
- •17. Ліві та лівоцентристські течії (соціалізм, комунізм, соціал-демократія).
- •18. Політична влада: сутність, теорії, форми прояву та ресурси
- •19. Сутність та концепції політичної влади
- •20. Типологія влади
- •21. Поняття політичної системи
- •22.Типи політичних систем
- •23.Політична система однієї із зарубіжних країн (за вибором студента).
- •24.Політична система сучасної України.
- •25.Сутність держави та її функції.
- •26.Концепції походження держави.
- •27.Форми державного правління.
- •28.Форми державного устрою.
- •29.Політичний режим та його різновиди.
- •31.Громадянське суспільство: сутність, його співвідношення та взаємодія з державою.
- •32.Принципи виборчого права.
- •33.Сутність мажоритарної виборчої системи.
- •34.Пропорційна та змішана система виборів.
- •35.Референдум та плебісцит.
- •36.Загальні положення, порядок призначення та проведення Всеукраїнського референдуму.
- •37.Політичні партії: поняття, історичні форми, ознаки та функції.
- •38.Типологія політичних партій.
- •39.Партійні системи та їх типологія.
- •40.Партійна система України.
- •41.Сутність, типи та роль громадських об”єднань в політичному житті суспільства.
- •42.Масові демократичні рухи сучасності: соціальний склад, ознаки, типологія та функції.
- •43.Громадські організації і органи та їх роль в житті суспільства.
- •44.Сутність політичного лідерства, теорії його походження та функції.
- •47. Механізми формування політичного лідерства.
- •48. Зміст та функції політичної культури.
- •49.Політична свідомість: сутність та структура.
- •50.Сутність політичної ідеології та її функції.
- •51.Демократія: поняття, еволюція та форми прояву.
- •53.Проблеми становлення та розвитку демократії в Україні.
- •54. Політичний плюралізм і гласність як принципи демократії.
- •55. Проблеми прав і свобод людини в сучасному світі.
- •56.Зміст і структура національних відносин, їх місце і роль в політичному житті суспільства
- •57. Національні відносини як об”єкт політики.
- •58.Національні проблеми сучасного розвитку України.
- •59.Міжнародні відносини: суть, класифікація, закономірності розвитку.
- •60.Зміст та типологія зовнішньої політики держави.
- •61.Принципи сучасної міжнародної політики.
- •62.Зовнішня політика сучасної України.
- •64.Міжурядові міжнародні організації. Оон: структура, принципи і характер діяльності.
- •66.Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
17. Ліві та лівоцентристські течії (соціалізм, комунізм, соціал-демократія).
Комунізм.Ідея суспільного ладу, за якого всі люди будуть рівноправними трудівниками і власниками
суспільного багатства, є давньою мрією людства. Розрізнені, близькі досоціалізму й комунізму ідеї у тій чи іншій формі висловлювались ше в докапіталістичну епоху. Виникнення соціалізму й комунізму як ідейноїтечії належить до епохи зародження капіталізму, періодупершопочат-кового нагромадження капіталу. Тоді відбувалась експропріація дрібних виробників, унаслідок чого створювались великі сільськогосподарськіпідприємства, як це було, наприклад, в Англії, котра однією з першихстала на шлях капіталістичного розвитку. Тому закономірно,що саме в Англії уперше з'явились систематизовані комуністичні ідеї як відображення протесту мас проти капіталістичного гніту. Виникутопічний соціалізм, родоначальником якого є видатний англійськийгуманіст, політичний і релігійний діяч Т. Мор. Його «Золота книга,настільки ж корисна, як і забавна, про найкращий устрійдержави і про новий острів Утопія», відома під скороченою назвою «Утопія» (1516), ідала назву домарксистському етапові соціалістичних учень. У нійрозповідається про острів, на якому існує республіка, де немає нібагатих, ні бідних, а всі жителі однаковою мірою забезпечені мате-ріальними благами. Громадяни республіки, керівники якої обираються демократичним шляхом, усім володіють спільно, у них немає ніякоїособистої власності.Подібні комуністичні ідеї висловлювали також інші представники раннього утопічного соціалізму — Т. Кампанелла, Дж. Уінстенлі,Ж. Мельє, Г. Маблі.
Наступним етапом розвитку утопічного соціалізму був критичнийутопічний соціалізм, представлений трьома великими критиками капі-талізму — А. Сен-Сімоном, Ш. Фур'є і Р. Оуеном.Вони фактично виражали інтереси робітничого класу, але неусвідомлювали класового змісту свого вчення. Більше того, критичнісоціалісти-утопісти заперечували будь-яку свою партійність,стверджу- ючи, що виступають від імені розуму, всього людства, яке в їх особахуперше усвідомило свої завдання.
Завдяки критичному утопічному соціалізму з'явився сам термін«соціалізм» (від лат. зосіаііз — суспільний, зосіиз — товариш, восіеіаз —суспільство). Уперше цей термін було використано 1827 р. у США в журналі «Кооператив мегезін» для позначення поглядів послідовниківР. Оуена. Вчення про соціалізм як суспільний устрій, заснований наколективістських, товариських засадах, було реакцією на ліберальнийіндивідуалізм.
Соціал-демократизм.
Шляхи й методи боротьби за соціалізм були
предметом гострих дискусій від самого по- чатку виникнення організованого робітничого
руху. Як зазначалось вище, К. Маркс і Ф. Енгельс виходили з необхідності революційної заміни капіталізму соціалізмом. 1875 р. упраці «Критика Готської програми» К. Маркс запропонував німецькій соціал-демократії революційний шлях до соціалізму через завоюванняполітичної влади і встановлення диктатури пролетаріату. В ході гострихдискусій, які точились між соціал-демократами навколо цихпропозицій, наприкінці XIX ст. була сформульована цілісна концепціяреволюції, яка передбачала: завоювання державної влади робітничим класом, представленим соціал-демократією, як у мирній, парла-ментській, так і в немирній формі; утворення пролетарської держави уформі демократичної парламентської республіки; усуспільнення засобіввиробництва шляхом відчуження капіталістичної власності; добро- вільне усуспільнення селянської власності шляхом утворення великихколективних господарств тощо. Концепція стала так званою справоюмарксистів другого покоління, особливо одного з лідерів і теоретиків німецької соціал-демократії Карла Каутського (1854—1938).
Наприкінці 90-х років у соціал-демократії виникли інші погляди нареволюцію і соціалізм, опозиційні щодо марксистської концепції. Найвідоміший представник нового напряму, видатний діяч німецькоїсоціал-демократії Едуард Бернштейн (1850—1932) висунув та обгрун-тував ідею про те, що перехід від капіталізму до соціалізму буде довготривалим процесом поступового переростання старого суспільствав нове. Він віддавав перевагу еволюційному шляхові переходу досоціалізму перед революційним, вважав, що робітничий клас деякийчас має ділити державну владу з буржуазією, а усуспільнення власності повинно здійснюватись поступово з тимчасовим збереженням змішаноїекономіки.
Погляди Е. Бернштейна викликали гостру полеміку з марксистами,особливо з К. Каутським і В. І. Леніним. Останній назвав ці поглядиревізіонізмом і продовжував обґрунтовувати неминучість соціалістичної революції. Ленінська концепція революції, сформульована з ураху-ванням досвіду революції 1905 р. в Росії і загрози початку імперіаліс-тичної війни, передбачала завоювання влади робітничим класом начолі з революційною партією шляхом збройної боротьби, встановлення диктатури пролетаріату і швидке усуспільнення економіки.
Початок Першої світової війни поглибив розкол між соціал-демо-кратами і марксистами. У серпні 1914 р. парламентська фракціянімецьких соціал-демократів проголосувала за надання урядові кредитівна воєнні цілі й тим самим підтримала його експансіоністськуполітику.Слідом за цим уряди своїх країн підтримали інші соціал-демократичні партії. II Інтернаціонал як міжнародне об'єднання соціалістичнихпартій припинив своє існування. Під час війни соціал-демократипроголошували гасла «класового миру» й «захисту Вітчизни». Російськіж більшовики вели боротьбу спочатку за припинення війни, мир безанексій і контрибуцій, а згодом — за поразку у війні царизму і проле- тарську революцію.Перемога Жовтневої революції в Росії зумовила посиленнярозмежування соціал-демократів на правих, лівих і центристів.
Соціалізм.
3 часу свого виникнення в середині XIX ст. марксизм набув значного поширення в Європі
і став однією з найвпливовіших ідейно-політичних течій. Паралельно змарксизмом розвивався соціал-демократичний напрям учення просоціалізм. Особливо популярними соціалістичні ідеї стали в першідесятиліття XX ст. — епоху імперіалізму, війн і пролетарськихреволюцій, за визначенням В. І. Леніна. Історичні події цієї епохи,насамперед Жовтнева революція в Росії, підтверджували марксистське вчення, значного впливу якого зазнала й Україна. Тут поширювалисяяк суто марксистські ідеї — про історичну місію робітничого класу,соціалістичну революцію, диктатуру пролетаріату тощо, так і соціал-демократичні. Найвідоміші представники соціалістичного напрямуполітичної думки України першої половини XX ст. — М. Грушевський і В. Винниченко — за своїми політичними поглядами тяжіли до соціал-демократизму.
