- •1.Сутність, структура, види та характерні риси політики.
- •2. Предмет, структура та функції політології.
- •1. Політичні відносини та політична діяльність (відображають стійкий характер взаємодії суспільних груп між собою та з інститутами влади).
- •3. Місце політології в системі суспільних наук. Закономірності та категорії політології.
- •4. Методи вивчення політичних процесів і явищ.
- •5. Політичні вчення Стародавнього Світу.
- •6. Розвиток політичної думки в епоху Середньовіччя.
- •7. Політичні вчення Нового часу.
- •8. Політичні погляди представників утопічного соціалізму.
- •9. Політичні ідеї Київської Русі.
- •10.Політичні погляди в Україні в XVI-XVIII ст.
- •11. Розвиток політичної думки в Україні в XIX ст.
- •12. Політична думка України XX – початку ххІст.
- •13. Консерватизм і неоконсерватизм.
- •14. Лібералізм і неолібералізм.
- •15. Політичний екстремізм та його різновиди
- •16. Клерикалізм і радикалізм
- •17. Ліві та лівоцентристські течії (соціалізм, комунізм, соціал-демократія).
- •18. Політична влада: сутність, теорії, форми прояву та ресурси
- •19. Сутність та концепції політичної влади
- •20. Типологія влади
- •21. Поняття політичної системи
- •22.Типи політичних систем
- •23.Політична система однієї із зарубіжних країн (за вибором студента).
- •24.Політична система сучасної України.
- •25.Сутність держави та її функції.
- •26.Концепції походження держави.
- •27.Форми державного правління.
- •28.Форми державного устрою.
- •29.Політичний режим та його різновиди.
- •31.Громадянське суспільство: сутність, його співвідношення та взаємодія з державою.
- •32.Принципи виборчого права.
- •33.Сутність мажоритарної виборчої системи.
- •34.Пропорційна та змішана система виборів.
- •35.Референдум та плебісцит.
- •36.Загальні положення, порядок призначення та проведення Всеукраїнського референдуму.
- •37.Політичні партії: поняття, історичні форми, ознаки та функції.
- •38.Типологія політичних партій.
- •39.Партійні системи та їх типологія.
- •40.Партійна система України.
- •41.Сутність, типи та роль громадських об”єднань в політичному житті суспільства.
- •42.Масові демократичні рухи сучасності: соціальний склад, ознаки, типологія та функції.
- •43.Громадські організації і органи та їх роль в житті суспільства.
- •44.Сутність політичного лідерства, теорії його походження та функції.
- •47. Механізми формування політичного лідерства.
- •48. Зміст та функції політичної культури.
- •49.Політична свідомість: сутність та структура.
- •50.Сутність політичної ідеології та її функції.
- •51.Демократія: поняття, еволюція та форми прояву.
- •53.Проблеми становлення та розвитку демократії в Україні.
- •54. Політичний плюралізм і гласність як принципи демократії.
- •55. Проблеми прав і свобод людини в сучасному світі.
- •56.Зміст і структура національних відносин, їх місце і роль в політичному житті суспільства
- •57. Національні відносини як об”єкт політики.
- •58.Національні проблеми сучасного розвитку України.
- •59.Міжнародні відносини: суть, класифікація, закономірності розвитку.
- •60.Зміст та типологія зовнішньої політики держави.
- •61.Принципи сучасної міжнародної політики.
- •62.Зовнішня політика сучасної України.
- •64.Міжурядові міжнародні організації. Оон: структура, принципи і характер діяльності.
- •66.Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
15. Політичний екстремізм та його різновиди
Поняття екстремізм (від фран. extrйmisme і латин. extremis - крайній) означає прихильність у політику й ідеології крайнім поглядам і діям. Екстремізм визначається як "прихильність до крайніх заходів і поглядів (звичайно в політику)". Екстремізм у політичному змісті означає прагнення вирішувати проблеми, досягати поставленої мети із застосуванням найрадикаль-ніших методів, включаючи усі види насильства і терору. Політичний екстремізм допускає пропаганду і використання насильства, інших радикальних засобів для досягнення будь-якої політичної мети, не обов' язково націоналістичного характеру. Політичний екстремізм може мати різну ідеологічну спрямованість (фашистську, сепаратистську та ін.), і виявлятися в сферах національних відносин, релігійних віровчень, міжпартійної або внутріпартійної боротьби, зовнішньої і внутрішньої політики. До екстремізму приводять різні фактори: соціально-економічні кризи, падіння життєвого рівня населення, деформація політичних інститутів і структур влади, тоталітарний характер політичного режиму, придушення владою опозиції, переслідування інакомислення, національний гніт, прагнення окремих груп прискорити рішення своїх проблем, політичні амбіції лідерів та ін. Екстремізм - соціально-політичне явище, одна з форм політичної боротьби, що характеризується запереченням сформованих державних, суспільних інститутів та структур, а також прагненням підірвати їх стабільність або знищити для досягнення власних владних устремлінь, як правило, силовими методами. Ідеологічно екстремізм заперечує будь-які інакомислення, прагнучи як можна жорсткіше затвердити свої політичні, ідеологічні або релігійні погляди.
Розрізняють екстремізм державний і опозиційний. Державний екстремізм здійснюється владними структурами, основні методи - демагогія і репресії. Опозиційний екстремізм здійснюється антирежимними угрупованнями, переважно за допомогою терористичних актів. З численних форм екстремізму виділяються:екстремізм політичний (спрямований на знищення існуючих державних структур і встановлення диктатури тоталітарного порядку лівої або правої користі), національний (захист своєї нації, її прав і інтересів, її культури і мови), націоналістичний (прагнення до відділення, відокремлення) і релігійний (виявляється в нетерпимості до представників різних конфесій або жорстокому протиборстві в межах однієї конфесії). Екстремісти використовують різні методи боротьби: від ненасильницьких (пропаганда, масові виступи і страйки) до різного ступеня легітимності насильницьких (організовані безладдя, страйки, цивільна непокора, терористичні акти, методи партизанської війни та ін.). Часто дії екстремістів характеризуються крайньою агресивністю і небажанням йти на компроміси.
З міжнародних позицій поняття екстремізму (і відмежуван-ня від тероризму) вживається в Шанхайській конвенції про боротьбу з тероризмом, сепаратизмом і екстремізмом.
16. Клерикалізм і радикалізм
Радикалізм (від лат. Radikalis – докорінний) – політична течія, якаобстоює розрив з визнаною традицією, виступає за рішучі методи увирішенні питань політичної теорії і політичної практики, незнімаючисоціально-економічних основ суспільного ладу. Як політична течіярадикалізм виник у ХІХ ст.. Його представники вимагали демог реформ. при
збереженні соціально-економічних основ самого ладу. Соціальною опороюрадикалів є дрібні і середні власники що дотримуються республіканських іантиклерикальних поглядів, частина ліберальної інтелігенції заможнеселянство, середнє чиновництво.
Радикалізм як течію харкт. стійке надання переваги рішучим методомперетворень, динамічний зміст поглядів і дій: звернення до простихвирішень складних питань, прагнення до формування подій,за перченихдиктаторських методів, обстоювання демократичних перетворень прагнення
поліпшити соц. законодавство; розширення інтеграції, розвитокміжнародних відносин без дискримінацій, тощо.
Клерикалізм (віл. Лат. Ctericalism – серповий) суспільно-політичнасерповий) суспільно-політична
течія, представлення якої виступають за посилення позицій вимову церквиа політиці і духовному житті с-ва.
Клерикаліз має такі різновиди: католицький, іудейський ісламський. Всівони відбивають взаємозв’язок політики і релігії. Політичний клерикалізмпідтримує часткові суспільні форми.
