- •1.Сутність, структура, види та характерні риси політики.
- •2. Предмет, структура та функції політології.
- •1. Політичні відносини та політична діяльність (відображають стійкий характер взаємодії суспільних груп між собою та з інститутами влади).
- •3. Місце політології в системі суспільних наук. Закономірності та категорії політології.
- •4. Методи вивчення політичних процесів і явищ.
- •5. Політичні вчення Стародавнього Світу.
- •6. Розвиток політичної думки в епоху Середньовіччя.
- •7. Політичні вчення Нового часу.
- •8. Політичні погляди представників утопічного соціалізму.
- •9. Політичні ідеї Київської Русі.
- •10.Політичні погляди в Україні в XVI-XVIII ст.
- •11. Розвиток політичної думки в Україні в XIX ст.
- •12. Політична думка України XX – початку ххІст.
- •13. Консерватизм і неоконсерватизм.
- •14. Лібералізм і неолібералізм.
- •15. Політичний екстремізм та його різновиди
- •16. Клерикалізм і радикалізм
- •17. Ліві та лівоцентристські течії (соціалізм, комунізм, соціал-демократія).
- •18. Політична влада: сутність, теорії, форми прояву та ресурси
- •19. Сутність та концепції політичної влади
- •20. Типологія влади
- •21. Поняття політичної системи
- •22.Типи політичних систем
- •23.Політична система однієї із зарубіжних країн (за вибором студента).
- •24.Політична система сучасної України.
- •25.Сутність держави та її функції.
- •26.Концепції походження держави.
- •27.Форми державного правління.
- •28.Форми державного устрою.
- •29.Політичний режим та його різновиди.
- •31.Громадянське суспільство: сутність, його співвідношення та взаємодія з державою.
- •32.Принципи виборчого права.
- •33.Сутність мажоритарної виборчої системи.
- •34.Пропорційна та змішана система виборів.
- •35.Референдум та плебісцит.
- •36.Загальні положення, порядок призначення та проведення Всеукраїнського референдуму.
- •37.Політичні партії: поняття, історичні форми, ознаки та функції.
- •38.Типологія політичних партій.
- •39.Партійні системи та їх типологія.
- •40.Партійна система України.
- •41.Сутність, типи та роль громадських об”єднань в політичному житті суспільства.
- •42.Масові демократичні рухи сучасності: соціальний склад, ознаки, типологія та функції.
- •43.Громадські організації і органи та їх роль в житті суспільства.
- •44.Сутність політичного лідерства, теорії його походження та функції.
- •47. Механізми формування політичного лідерства.
- •48. Зміст та функції політичної культури.
- •49.Політична свідомість: сутність та структура.
- •50.Сутність політичної ідеології та її функції.
- •51.Демократія: поняття, еволюція та форми прояву.
- •53.Проблеми становлення та розвитку демократії в Україні.
- •54. Політичний плюралізм і гласність як принципи демократії.
- •55. Проблеми прав і свобод людини в сучасному світі.
- •56.Зміст і структура національних відносин, їх місце і роль в політичному житті суспільства
- •57. Національні відносини як об”єкт політики.
- •58.Національні проблеми сучасного розвитку України.
- •59.Міжнародні відносини: суть, класифікація, закономірності розвитку.
- •60.Зміст та типологія зовнішньої політики держави.
- •61.Принципи сучасної міжнародної політики.
- •62.Зовнішня політика сучасної України.
- •64.Міжурядові міжнародні організації. Оон: структура, принципи і характер діяльності.
- •66.Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
12. Політична думка України XX – початку ххІст.
Герша половина, передусім перші десяти- Іліття XX ст., були особливо плідними в розвитку політичної думки України. У цей період остаточно сформу-валися й чітко виявилися різні її напрями, основними з яких єсоціалізм, консерватизм, націоналізм і націонал-демократизм.Соціалізм 3 часу свого виникнення в середині XIX ст.марксизм набув значного поширення в Європі
і став однією з найвпливовіших ідейно-політичних течій. Паралельно змарксизмом розвивався соціал-демократичний напрям учення просоціалізм. Особливо популярними соціалістичні ідеї стали в першідесятиліття XX ст. — епоху імперіалізму, війн і пролетарськихреволюцій, за визначенням В. І. Леніна. Історичні події цієї епохи,насамперед Жовтнева революція в Росії, підтверджували марксистськевчення, значного впливу якого зазнала й Україна. Тут поширювалисяяк суто марксистські ідеї — про історичну місію робітничого класу,соціалістичну революцію, диктатуру пролетаріату тощо, так і соціал-демократичні. Найвідоміші представники соціалістичного напрямуполітичної думки України першої половини XX ст. — М. Грушевський і В. Винниченко — за своїми політичними поглядами тяжіли до соціал-демократизму.
Консерватизм Наприкінці XIX—на початку XX ст. вукраїнській політичній думці переважали ідеї
соціалізму. Лібералізм в Україні не набув такого поширення, як українах Західної Європи. Ідеї лібералізму в українській політичнійдумці пов'язують почасти з творчістю М. Драгоманова, а особливо —Б. Кістяківського й М. Туган-Барановського. Більш помітне місце в історії української політичної думки посідають ідеї консерватизму, якіособливо активізувались у XX ст. Це було спричинено існуванням у1918 р. гетьманату П. Скоропадського, необхідністю обгрунтування його політико-правових підстав, доведення наступництва монархічно-гетьманських традицій. По-різному це робили три найбільш відоміпредставники українського консерватизму — В. Липинський, С. Тома-шівський і В. Кучабський.
Націоналізм Ідея незалежної української державності була центральною не тільки у творчості представ-ників консервативного напряму української політичної думки. Головнуувагу обгрунтуванню цієї ідеї приділяли також ідеологи ше двохнапрямів політичної думки — націоналістичного і націонал-демокра-тичного. Найвідомішими представниками націоналістичного напряму єМ. Міхновський, Д. Донцов і М. Сціборський. Вони вважали, Ідо дореволюції 1917 р., коли Україна отримала реальний шанс здобутиполітичну самостійність, нація прийшла ідеологічно непідготовленою,а найголовніше — неготовими виявилися ЇЇ провідники, які часто поступалися національними інтересами на користь соціальних демаго-гів і маніпуляторів привабливими гаслами. Ідеологи націоналізмувважали за свій обов'язок формувати національну свідомість україн-ського народу, всебічно сприяти усвідомленню ним необхідності здобуття незалежної державності. Однак при цьому вонинегативноставилися до деяких інших народів, особливо російського, у тій чиіншій формі пропагували ідею національної винятковості українців.Засновником українського націоналістичного руху вважається М. Міх- новський.Націонал- Паралельно з націоналістичним напрямом вдемократизм українській політичній думці сформувався ірозвивався націонал-демократичний напрям.
Зародився він у Галичині наприкінці XIX ст. і був пов'язаний насамперед із державницькими ідеями І. Франка та Ю.Бачинського.Згодом націонал-демократизм набув певного поширення серед діячівНаддніпрянщини, які до революційних подій і боротьби за українськудержавність у 1917—1920 рр. перебували в основному на соціалістичнихпозиціях і поступово еволюціонували від ідеї федералізму до ідеїнаціонально-державної незалежності. Прискоренню цієї еволюціїсприяло усвідомлення провини українських соціалістів за поразкунаціональної революції 1917—1920 рр.Типовими представниками українського націонал-демократизмупершої половини XX ст. вважаються С. Дністрянський, В. Старо-сольський та О. Бочковський. У центрі їхніх політичних концепційтакож перебувало українське національне питання, однак вирішення його, на відміну від націоналістів, вони пропонували в демократичнихформах. Провідною ідеєю їхніх державницьких концепцій була ідеябезумовного визнання права кожної нації на самовизначення.