4.2. Камеральна перевірка.

Основними завданнями камеральної перевірки фінансової звітності є:

1) виявлення шляхом суцільної перевірки фінансової звітності фактів неузгодженості між показниками, наведеними у різних формах звітності або в тих самих формах звітності за різні періоди бюджетного року;

2) аналіз виявлених відхилень у звітності та встановлення можливих причин їх утворення;

3) звернення уваги відповідальних посадових осіб бюджетної установи на ці порушення і відхилення з метою оперативного усунення недоліків і порушень та забезпечення достовірності фінансової звітності;

4) визначення питань для обстеження під час виходу в бюджетну установу.

Камеральна перевірка фінансової звітності здійснюється без виходу в бюджетну установу.

При проведенні камеральної перевірки періодичної фінансової звітності необхідно дати відповідь на такі основні питання:

1) чи відповідають звітні показники запланованим;

2) у випадку виявлення розбіжностей встановити, чи є вони об’єктивними;

3) чи узгоджуються між собою показники, наведені у різних формах звітності;

4) які операції (процеси, системи) необхідно обстежити під час виходу в бюджетну установу.

Для перевірки ув’язки між залишками коштів, обсягами отриманого фінансування та касовими видатками застосовується наступна формула:

, де:

ЗК₁ – залишок коштів на початок року;

ОФ – отримане фінансування за звітний період;

ЗК₂ – залишок коштів на кінець звітного періоду;

КВ – касові видатки за звітний період.

Для перевірки узгодженості між дебіторською та кредиторською заборгованістю і фактичними та касовими видатками застосовується наступна формула:

, де:

ДЗ₂ – дебіторська заборгованість на кінець звітного періоду;

КЗ₂ – кредиторська заборгованість на кінець звітного періоду;

ФВ – фактичні видатки за звітний період;

ДЗ₁ – дебіторська заборгованість на початок року;

КЗ₁ – кредиторська заборгованість на початок року;

ЗЗ₁ – залишок запасів на початок року;

ЗЗ₂ – залишок запасів на кінець звітного періоду;

КВ – касові видатки за звітний період.

При аналізі відхилень між фінансовими показниками слід мати на увазі:

1) перевищення фактичних видатків над затвердженими асигнуваннями може свідчити про:

• невжиття керівництвом установи необхідних заходів щодо приведення видатків у відповідність до бюджетних асигнувань, взяття зобов’язань понад асигнування, що є бюджетним правопорушенням та призводить до утворення небюджетної заборгованості;

• затвердження кошторису в сумах, що не забезпечують реальної потреби установи у відповідних коштах, наприклад, на підвищення мінімального розміру заробітної плати або у зв’язку з підвищенням цін, тарифів тощо;

• використання (списання на фактичні видатки) наявних на початок року запасів;

• отримання (списання на фактичні видатки) робіт (послуг, товарів), які на початок року перебували у складі дебіторської заборгованості.

В кожному окремому випадку таких відхилень слід з’ясовувати причини і фактори, що вплинули на них;

2) якщо фактичні видатки менші затверджених асигнувань, це може свідчити про:

• економне та раціональне використання бюджетних коштів;

• планування зайвих асигнувань, наприклад, через неврахування наявних на початок року залишків запасів, дебіторської заборгованості;

• невиконання плану щодо розвитку чи функціонування мережі, штатів та контингенту, непроведення потрібних видатків, що негативно впливає на діяльність установи;

• утворення дебіторської заборгованості, накопичення запасів;

• несвоєчасне відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних з фактичними видатками (виконаних робіт, спожитих послуг, використаних запасів) або недоліки у здійсненні контролю за виконанням постачальниками (виконавцями) зобов’язань, взятих ними за укладеними з бюджетною установою договорами.

У разі, якщо бюджетна установа суттєво знизила обсяг послуг, доцільно проаналізувати зміни у розрахунках та обґрунтованість проведених видатків;

3) перевищення фактичних видатків над касовими може свідчити про:

• погашення дебіторської заборгованості, що обліковувалась на початок року;

• утворення (внаслідок отримання товарів, робіт, послуг без здійснення попередньої оплати) кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду;

• списання запасів, які були придбані раніше;

• неповне фінансування установи у порівнянні з затвердженими асигнуваннями;

4) якщо фактичні видатки менші за касові, це може свідчити про:

• погашення кредиторської заборгованості, що обліковувалася на початок року;

• збільшення запасів;

• утворення (внаслідок здійснення попередньої оплати) дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду.

5) перевищення касових видатків над затвердженими асигнуваннями, як правило, свідчить про бюджетне правопорушення, наприклад, нецільове використання бюджетних коштів, фінансування установи з невідповідного бюджету або з двох бюджетів.

Необхідно з’ясувати, за рахунок яких кодів економічної класифікації проведено "додаткові" видатки, як це вплинуло на діяльність установи, встановити причини допущених перевитрат. Слід звернутися до відповідного органу ДКС України із запитом про підстави для таких операцій та запросити вичерпні пояснення посадових осіб бюджетної установи.

Необхідно пересвідчитися, що здійснені видатки пов’язані з діяльністю установи, встановленою її установчими документами;

6) якщо касові видатки менші затверджених асигнувань, це може свідчити про:

• завищення асигнувань;

• неповне фінансування установи.