2. Предмет дфк, принципи його організації та здійснення, об’єкти та суб’єкти дфк.

Предметом ДФК є відносини між контролюючим суб’єктом та підконтрольним об’єктом з приводу дотримання ним чи недотриманням стандартів, норм, правил при здійсненні конкретних фінансово-господарських операцій, на які спрямовуються конкретні дії.

Принципи організації ДФК:

1. Розмежування місця, ролі, завдання та функцій органів ДФК згідно зі встановленими законодавством компетенцій виконавчої влади.

2. Функціональна, організаційна незалежність органів ДФК та їх посадових осіб від підконтрольних суб’єктів.

3. Координація діяльності органів ДФК з метою усунення у їх діяльності дублювання та забезпечення єдиної системи ДФК.

Контролюючий суб’єкт – це юридична чи фізична особа, яка спрямовує контрольні дії на діяльність іншої юридичної чи фізичної особи, яка перебуває в оточуючому середовищі.

Контрольні дії – це операції порівняння, зіставлення діяльності підконтрольного об’єкта з певними стандартами з метою встановлення та блокування відхилень від цих стандартів та пошуку резервів підвищення ефективності господарювання.

Підконтрольний суб’єкт – це суб’єкт господарювання на діяльність якого спрямовано контрольні дії.

Об’єкт контролю – це господарські організації підконтрольного об’єкту на які спрямовуються контрольні дії суб’єкта контролю.

3. Класифікація дфк:

І. За суб’єктами фінансового контролю:

• Державний – здійснюють органи державної влади та управління, а саме: Рахункова палата, Міністерство доходів і зборів, Державна фінансова інспекція, Державна казначейська служба, Фонд державного майна, Міністерство фінансів, Міністерство економіки, НБУ та ін..

• Муніципальний – проводять місцеві органи влади, їх виконавчі комітети.

• Незалежний – здійснюють незалежні аудиторські фірми на комерційних засадах.

• Контроль власника:

• Відомчий (контроль центральних органів виконавчої влади – міністерства, відомства)

• Внутрішньогосподарські (здійснюється фінансовими, бухгалтерськими, економічними службами)

ІІ. За суб’єктами, що здійснюють контроль:

• Зовнішній(Рахункова палата)

• Внутрішній(міністерства, відомства)

ІІІ. За періодичністю:

• Попередній – проводиться до здійснення господарської операції з метою запобігання незаконних дій. Використовується на стадіях затвердження кошторисів, підготовки бюджетних запитів)

• Поточний або оперативний – здійснюється під час проведення фінансово-господарських операцій, проводиться Державною казначейською службою та внутрішньогосподарським контролем.

• Наступний або ретроспективний контроль – здійснення господарських операцій з метою виявити недоліки в роботі підконтрольного об’єкта та усунути причини та умови їх виникнення. Однією з форм наступного контролю є документальна ревізія.

4.Документальний і фактичний контроль.

За інформаційним забезпеченням розрізняють документальний і фактичний контроль.

Документальний контроль полягає у встановленні суті і достовірності господарської операції за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, у яких вона знайшла відображення в бухгалтерському, податковому й статистичному обліку.

Фактичний контроль полягає у встановленні реального стану об'єкта за допомогою зважування, лічби, вимірювання, лабораторних аналізів тощо. До об'єктів фактичного контролю належать: готівка в касі, основні засоби, нематеріальні активи, готова продукція тощо.

Дослідження предмета державного фінансового контролю різними прийомами і способами утворює метод контролю.

На практиці в контрольно-ревізійній роботі використовують загальні та спеціальні прийоми і способи контролю, які у свою чергу поділяють на дві групи: методичні прийоми фактичного та документального контролю.

До прийомів фактичного контролю належать:

Інвентаризація – спосіб фактичної перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також контролю за їх збереженням.

Контрольний замір – прийом фактичного контролю, що визначає фактичний обсяг виконаних робіт при перевірці достовірності даних про виконані роботи та надані послуги.

Експертно-лабораторний аналіз – прийом фактичного контролю якості сировини, матеріалів, готової продукції.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовується для перевірки обсягу витрат сировини, палива та матеріалів на одиницю виробленої продукції чи досягнутого результату.

Для документального контролю здійснених фінансово-господарських операцій використовують різні за змістом методичні прийоми перевірки документів, облікових регістрів синтетичного й аналітичного обліку та звітності:

Нормативно-правова перевірка полягає в тому, що за змістом господарської операції, відображеної в документі, визначається, чи не суперечить вона чинним законодавчим нормам, правилам, вимогам положень та інших регулятивних документів.

Формальна перевірка документів застосовується для контролю дотримання чинних форм документів, послідовності, повноти і правильності заповнення їх реквізитів.

Арифметична перевірка документів передбачає контроль проведених у документі обчислень, підрахунків у підсумках, що здійснюються при оформленні та обробці документів.

Експертна перевірка документів – це детальне поглиблене дослідження достовірності документа про господарську операцію за наявності ознак його неправильного оформлення, що призвело до порушень вимог чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку щодо форми і правильності заповнення реквізитів документа, застосовуваних способів внесення правомірних виправлень.

Зустрічна перевірка документів – один з ефективних прийомів документального контролю достовірності відображення в документах господарських операцій. Суть такої перевірки полягає в дослідженні достовірності документів шляхом зіставлення записів у них та в облікових регістрах, що належать до однорідних або різних, але взаємопов'язаних господарських операцій підконтрольного об'єкту з суб’єктами господарювання, з якими воно має господарські відносини.

Логічна перевірка документів застосовується при дослідженні достовірності господарських операцій, коли виникають сумніви щодо обсягів у кількісному та вартісному значеннях окремих показників. Суть методу – у порівнянні господарської операції, відображеної в документі, з різними взаємозв'язаними показниками інших господарських операцій.

Аналітична (камеральна) перевірка звітності та балансів полягає в дослідженні обґрунтованості показників звітності та балансів даними бухгалтерського аналітичного і синтетичного обліку.

Письмові пояснення матеріально відповідальних і посадових осіб потрібні для виявлення причин допущених порушень і винних осіб. Пояснення сприяють допоміжному з'ясуванню обставин і умов порушень та недоліків, реальності господарських операцій і достовірності фактів зловживань.

Контроль господарських операцій а також первинних документів та облікових регістрів здійснюється суцільним чи вибірковим способом.

Суцільний спосіб ефективніший, але має обмежене застосування через високі витрати праці. Він застосовується в ревізії грошових коштів за касовими та банківськими операціями, а також на тих ділянках діяльності об’єктів контролю, де викрито зловживання і необхідно встановити повний обсяг матеріальних збитків тощо.

У практичній роботі використовуються різні варіанти вибіркового контролю. Як критерії вибору інформації для контролю, залежно від виду об'єктів, можуть визначатися:

1) однорідні господарські операції з визначеним інтервалом вибору (наприклад, 100 – 200 операцій);

2) усі господарські операції за останній місяць кожного кварталу за різні визначені періоди;

3) частина операцій за ревізований період.

Якщо в процесі вибіркового контролю документації буде встановлено факти зловживань, то застосовується суцільний спосіб контролю.

Перелічені методи контролю використовуються в контрольно-ревізійній роботі не ізольовано, а в поєднанні, що суттєво підвищує дієвість фінансово-господарського контролю.

Отже, зміст контролю виявляється в його формах, а здійснення – у способах і прийомах.