Прототипи вільних грошей давньоєгипетські залишки

Насправді історія вже мала приклади прототипів вільних грошей.

В Давньому Єгипті одиницями такої валюти були грубі уламки глиняного посуду, так звані «остраки» (грецьке походження слова). По суті ці уламки були розписками за депозити, зроблені фермерами на місцевих складах: фермер здавав зерно і отримував «остраку».

У явіть що ви давньоєгипетський фермер і після збору врожаю отримали надлишок в десять мішків пшениці. Ви несете їх на ваш місцевий склад і отримуєте розписку, в якій написано: «отримано десять мішків пшениці» з офіційною печаткою і датою здачі. Ці розписки зазвичай оформлювались на черепках посуду. Багато тисяч таких розписок знайдено археологами по всьому Єгипту. Ці розписки люди використовували як гроші, для обміну товарами.

О

Єгипетська острака

днак ключ до системи в тому, що коли ви, утримувач «остраки», приходите на той же склад, скажімо через рік, щоб погасити розписку на десять мішків, то завідувач складу віддасть вам дев’ять мішків. Розмова може бути такою:

• Але ж я приніс вам розписку на десять мішків, чому ви вертаєте мені лише дев’ять?

• А хіба ви не бачите, що розписка за минулий рік?

• Ну то й що?

• Ви бачили охоронця складу? Йому також хочеться їсти! Те ж і зі мною. До того ж, незважаючи на усі наші заходи, ми втрачаємо пшеницю через щурів і мишей.

• Так, але як це пов’язано з моїми десятьма мішками?

• Добре, цей десятий мішок просто покриває витрати на зберігання ваших мішків за рік.

Зауважимо, що єгипетська система була більш витонченою чим середньовічна європейська, про яку піде мова далі. Бо якщо ви повернулися через шість місяців, а не через рік, щоб забрати свої мішки, то отримаєте 9,5 мішків. Так що плата за зберігання була точно пропорційна часу, за котрий валюта була поза складом, а склад зберігав зерно.

Середньовічні брактеати в європі

В

Магдебурзький брактеат ХІІ ст.

Середньовічній Європі також існував прототип Вільних грошей. Тоді в Європі була поширена так звана Нова чеканка і одним з її варіантів була система брактеатних грошей (від bractea - тоненька пластина з латинської). Це були круглі монети, на срібних пластинах товщиною як папір. Від звичайних монет їх відрізняло те, що вони були відштамповані лише з одного боку, але їх мала товщина дозволяла бачити чеканку іншого боку. Але найбільш цікавим є те, що їх "обіг був обмежений не лише територією, але й часом", так стверджує німецький спеціаліст з брактеатів Френк Бергер. Раз на рік брактеати підлягали обов’язковій чеканці. Цей процес був пов'язаний з великим щорічним осіннім ярмарком в кожному місті – торговці, щоб продати товар змушені були обміняти стару валюту на нову, і понести витрати за чеканку. З 1130 року і надалі їх використання набуло великого поширення, особливо в Європі, країнах центральної та східної Європи і в Балтиці. Ця плата за чеканку якраз і відігравала роль стимулу обігу.

Ніхто не бажав мати такі гроші. Тому їх вкладали в меблі, добротні будинки, витвори мистецтва і все те, що мало стабільну вартість, яка згодом збільшувалася. В ту епоху виникло багато значущих здобутків релігійного та світського мистецтва й архітектури. Ми і нині згадуємо про той час, як про період злету європейської культури.

Ханс Р. Л. Корсен пише у своїй книзі "Тендітні гроші": "Оскільки накопичувати грошові багатства було неможливо, замість них були створені реальні багатства". Недоліком системи брактеатів було те, що "збір за чеканку" був єдиним джерелом податків. Наприкінці ХІІІ сторіччя система брактеатів занепала, як вважає Бернар Ліетар, через надмірну жадібність васалів. Щоб отримати більше податків вони "збільшили збір за чеканку". Цей приклад з історії вчить нас, що податки варто стягувати не разом з платою за обіг, а окремо.