Сучасний погляд на теорію вільних грошей

З відомих вчених економістів, які позитивно сприйняли ідею Гезеля про вільні гроші, ми знаємо Ірвінга Фішера і Джона Кейнса. «Вільні гроші могли б бути кращим регулятором швидкості обігу грошей, швидкості, яка є найбільш дієвим фактором в стабілізації цін. При правильному використанні можна було б справді вийти з кризи за лічені тижні… Я лише скромний учень торговця Гезеля», - Ірвінг Фішер. «У майбутньому ми більше навчимося від духу Гезеля чим від духу Маркса» - писав Кейнс (Більше висловлювань Кейнса про Гезеля та вільні гроші можна прочитати в додатку Б).

Ідея Гезеля дуже проста. Прирівняти гроші і товари у своїх можливостях, знищивши накопичувальну функцію грошей. Саме через накопичувальну функцію грошей, існують фінансові спекуляції і кризи. Гезель запропонував реформувати фінансову систему таким чином, щоб гроші були недовговічними, псувалися з часом, як і товари. І таким чином ніхто не зможе їх тримати в себе без діла. Їхня номінальна вартість знижуватиметься з кожним тижнем. Зніматиметься грошова амортизація (демередж), за допомогою наклеювання цінної марки на паперову банкноту.

Це писалося сто років тому, коли ще навіть не всі країни почали користуватися паперовими грошима. З тих пір багато чого помінялося в фінансовій системі та в банківській роботі. Центральні банки тоді були просто столичними банками, які мали монополію на випуск національної валюти. А після Бреттон-Вудських угод центральні банки стали «кредитором останньої інстанції». Вони виступають в ролі рятівника кожного разу, коли окремий банк, або банківська система в цілому, відчуває труднощі. Вони несуть відповідальність за рівень інфляції в країні – контролюють її, скеровуючи розпорядження про зміну ключових процентних ставок, про купівлю або продаж урядових облігацій і валюти на міжнародних валютних біржах. Центральні банки це кредитні установи, клієнтами яких є звичайні банки. Також в наслідок Бреттон-Вудських угод всі країни повинні були встановити курс своїх валют в певному співвідношенні до долара. А США зобов’язалися конвертувати долар в золото за запитом будь-якого Центрального банку. В 1945 році з’явилася така установа, як Міжнародний валютний фонд (МВФ). В 1971 році президент Ніксон скасував прив’язку долара до золота, і Бреттон-Вудські угоди припинили діяти. Але роль долара, як основи всесвітньої валютної системи, залишилася. МВФ це по суті ревізор центральних банків, їх «кредитор останньої інстанції» і офіційний політичний керівник міжнародної грошової системи.

Влада давно підкорилася інтересам міжнародної фінансової системи. Будь-який уряд повністю залежить від глобальних валютних ринків. Якщо ж якийсь з урядів наважиться суперечити цьому фінансовому диктату, то відтік капіталу з його країни миттєво змусить його повернутися до реальності. Капітали, які швидко прокручуються з однієї країни в іншу, стали тіньовим світовим урядом, який руйнує концепцію суверенних повноважень національних держав. Тому введення вільних грошей державою не настільки проста річ, як описав Гезель. Таке рішення буде не до вподоби міжнародним фінансовим інститутам. І відповідь не забариться. Тому держава повинна ретельно підготуватись, щоб вистояти проти економічних санкцій та блокад. Потрібно замінити імпортні товари власним виробництвом по максимуму. Потрібно мати збалансований експорт-імпорт і надійні міждержавні торгівельні угоди. Причому угоди на основі бартеру будуть більш надійними.

Ну і заміна індустріальної епохи на інформаційну також суттєво вплинула і продовжує впливати на фінансову систему. Комерційні банки раніше займалися лише тим, що збирали надлишки коштів у суспільства і давали їх під проценти комерційним підприємствам. А зараз більшість ресурсів банківської галузі надходять з інших джерел. Замість позик підприємствам стали поширені займи споживачам через платіжні кредитні картки. Вони є джерелом життєвої сили для великих банків.

Але не зважаючи на усі ці грандіозні перетворення, незмінною залишається процентна природа грошей. Лихварство процвітає. Економічні кризи не припиняються. Проценти не справедливо концентрують багатства, коли невеличка купка людей живе за рахунок більшості. А по суті обкрадає їх, тобто нас з вами. Гроші пройшли еволюційний шлях, перекочувавши з тіла коштовних металів на папір, а потім на електронні носії. Наша країна хоч і повільно, але неминуче, як і весь світ іде до повної заміни паперових грошей на електронні. Тому впровадження паперових вільних грошей ми можемо навіть і не дочекатися. Готівка відживає своє. Але демереджеві гроші можливі і в електронному вигляді. Про що Сильвіо Гезель не міг навіть здогадуватися. З електронних носіїв грошова амортизація зніматиметься автоматично. І приклади електронних вільних грошей існують. Але давайте спочатку розглянемо історію експериментів з вільними грошима.