Як виглядають вільні гроші

Вільні гроші є певним стабілізованим варіантом паперових грошей, сам папір використовується і викидається чітко відповідно до показників цифр на них. Мета введення в обіг Вільних грошей проста – стабілізувати загальний рівень цін.

Вільні гроші, в десятинному варіанті випускаються у вигляді 1, 5, 10, 20, 50 і 100-доларових банкнот (те ж саме для франка, марки). Фінансові моніторингові агенції продають, через поштові відділи країни, спеціалізовані марки за ціною 1, 2, 5, 10, 20 і 50 центів.

В ільні гроші таким чином втрачають одну тисячну своєї номінальної вартості щотижнево, це складає приблизно 5% на рік. Вартість витрат покладається на власника купюри. Якщо власник купюри хоче, щоб його банкнота була в «робочому стані», він повинен наклеїти на неї відповідні марки. Щотижнево. Інакше купюра не буде «працювати». 10-центова марка, наприклад, повинна приклеюватися до 100-доларової купюри кожну середу, сама купюра показана так, як вона виглядає в тиждень з 4 по 11 серпня, тобто, на неї наклеєна 31 десятицентова марка (загальна вартість усіх марок складає $3,10), на тих місцях, число та місяць, яких вказані прямо на купюрі. Хто володіє на цьому тижні купюрою, той і купує марку та наклеює її – одну марку на тиждень, починаючи з початку року. За весь рік на 100-доларовій купюрі, таким чином, мають бути наклеєні 52 марки, кожна ціною в 10 центів, або, іншими словами, купюра знецінюється за рік на 5,2% за рахунок власників купюри.

Для центового дріб’язку, вартістю нижче 1 долара (1, 2, 5, 10, 20, 50 центів) можуть використовуватися ті ж самі марки, які потрібно клеїти на купюри крупного номіналу, а от для цього вони повинні спеціально друкуватися і постачатися в почтові відділки, купівля їх буде здійснюватися людьми оптом за купюри крупного номіналу. Самі ж марки можна випускати на зразок поштових марок, перфорованих по краям (щоб можна було легко відривати), цілими листами, де загальна кількість марок складатиме по вартості якраз 1 долар.

На кінець року повністю віддруковані марочні листи (нерозпродані) міняються на свіжо віддруковані, для наступного року.

Кожна людина, зрозуміло, буде намагатися уникнути цієї процедури, наклеювання марок, втрати номінальної вартості купюри, яка в нього на руках – він намагатиметься витратити гроші на що-небудь, сплатити свої борги, заплатити комусь за роботу, покласти ці гроші в банк, пропонувати їх у борг, причому під пільгові відсотки для позичальника. В цьому випадку вийде, що гроші будуть знаходитися під «гнітом», вони будуть змушені циркулювати. А не накопичуватися десь.

Метою введення Вільних грошей є знищення неабияких привілеїв нинішніх грошей. Ці привілеї цілковито полягають в тому, що наша традиційна форма грошей має одну незаперечну і постійну перевагу перед товарами - гроші «вічні». Всі продукти, які виробляє людина, вимагають витрат на зберігання, транспортування, підтримання їх в належному вигляді, але і всі ці витрати і піклування також не панацея: все одно, рано чи пізно, кожний товар, кожний продукт втратить свою цінність, як товар і продукт. Власник грошей за рахунок матеріалу грошей (дорогоцінні метали або папір) уникає псування цього «товару», тобто, грошей. Вони не псуються з часом. Тому при веденні комерційних справ капіталіст (власник грошей) маже завжди дозволити собі чекати, тоді, як власник товарів завжди поспішає продати свої товари до того, як вони зіпсуються. Тому, якщо в процесі ділових перемовин мова іде про зниження ціни, то втрата завжди на власникові товарів, тобто, на працівникові в широкому сенсі цього слова. Саме ця обставина використовується капіталістами (власниками грошей) для здійснення тиску на працівників, іншими словами – власників товарів, де капіталісти завжди змушують працівників знижувати ціну на свою працю, нижче чим праця того варта.

Вільні гроші не скуповуються державою. Гроші потрібні в обігу завжди, вони постійно використовуються, тому для чого їх викуповувати? Національний офіс, однак, покликаний творити свою діяльність для того, щоб на ринку завжди було вдосталь грошей і ціни були рівними, стабільними. Тобто, Національний офіс буде запускати більше грошей в обіг, коли ціни на товари починають знижуватися, і вилучати та знищувати гроші, коли ціни починають зростати; бо, в цілому, ціни залежать від співвідношення загальної кількості грошей до загальної кількості товарів. Природа Вільних грошей така, що всі випущені гроші негайно ідуть на ринок і там «купують» товари. Національний офіс не буде спати, як наша нинішня фінансова адміністрація, з млявим фаталізмом очікуючи стабілізації національної валюти, яка обов’язково витече із таємничої «внутрішньої цінності» золота, чим дає волю для діяльності різних шахраїв, спекулянтів і лихварів; Національний офіс буде сміливо втручатися в ринок своїми грошима (запускаючи їх або вилучаючи) для підтримання загального рівня цін, для підтримки стабільної роботи виробництва і торгівлі.

Велика важливість міжнародної торгівлі для економіки країни призводить до того, що потрібні будуть спеціальні міжнародні договори, які будуть регулювати ці обміни. До підписання цих договорів потрібно вирішити, чи буде фінансова адміністрація регулювати внутрішні ціни, або зверне більшу увагу на регулювання міжнародної торгівлі. Річ у тім, що обидва завдання вирішити одночасно неможливо, тому що регулювання міжнародних цін залежить від внутрішніх цін інших країн, де наша адміністрація не вправі ані робити, ані регулювати. А ми знаємо, що в інших країнах, де досі в дії металевий стандарт, ціни постійно коливаються.

Обмін металевих монет на Вільні гроші повністю покладених на волю людей. Хочуть – міняють, не хочуть – не міняють. Той хто хоче лишити собі золото, будь ласка, може лишати. Але при цьому слід пам’ятати, що золото, так само, як і нещодавно срібло, втратить право бути монетою – грошима, і ними не можна буде проводити платежі законно. Після завершення певного перехідного періоду часу, коли золото можна буде вільно міняти на Вільні гроші, його буде заборонено приймати, як платіжний засіб.

Для проведення міжнародних платежів можна зробити спеціальні переказні векселі, які пропонуватимуть для купівлі тим комерсантам, які постачають товари за кордон. Для малих сум можна робити спеціальні перекази за кордон, так само, як це робиться і зараз таможнею.

Кожний, хто побажає купити національну валюту для експорту і в кого є для цього лише золото, не зможе це зробити. Спочатку він повинен буде продати золото Національному офісу, отримати за це Вільні гроші, а вже з їх допомогою купити переказний вексель. Кожний, кому потрібне золото для сплати поставок товарів з-за кордону, може купити золото в Національному офісі за Вільні гроші. Продаж марок (тих, що наклеюються на Вільні гроші) створить постійне джерело доходів Національного офісу, вони складуть приблизно 5% від усього об’єму грошей в обігу країни, або десь 200-300 мільйонів марок в Німеччині, якщо взяти період до 1914 р.

Цей дохід є по суті «побічним» наслідком проведеної грошової реформи, і його тому можна в розрахунок не брати взагалі. Те, як буде витрачатися цей дохід потрібно вирішити на законній підставі. Громадою.