В исновки

І на останок підведемо підсумки. Порівняємо теперішню грошову систему і вільні гроші.

Головна відмінність вільних грошей – це відсутність відсоткової природи. А нинішня грошова системи через свою відсоткову природу має такі недоліки:

• Створює дефіцит грошей і тим стимулює нездорову конкуренцію між учасниками системи;

• Потребує безперервного зростання економіки, хоча реальний рівень життя людей залишається на тому ж місці;

• К

  Розподіл прибутків від процентів

  онцентрує багатства. Найбагатші люди і організації володіють капіталами, на які отримують відсотки. Вони мають безперервний дохід з тих хто змушений брати кредити. І таких «змушених» біля 90-99% всього населення. (дивіться малюнок);

• Створюють тенденцію «неповаги до майбутнього». Інвестори вкладають гроші, як правило, в короткострокові проекти, які швидко окупаються. Тому більшість екологічних та соціальних програм не приваблюють інвесторів. Довгострокове планування і спосіб мислення, скерований на благо суспільства, – не прибутковий.

Наприклад, коли господар будує хату подешевше, без утеплення стін та інших теплозберігаючих технологій. Це означає, що йому вигідно щомісяця дорого платити за опалення в майбутньому, ніж вкласти велику суму на будівництво сьогодні. Продисконтувавши майбутні витрати до сьогоднішнього дня.

Отже, система вільних грошей своєю природою унеможливлює таке явище як лихварство (кредитні відсотки). Це «гроші без відсотків та інфляції», – писала Маргріт Кеннеді. І всі негативні явища пов’язані з відсотками будуть відсутні. Не буде дефіциту грошей. Надмірні багатства не будуть стікатися в руки одиниць. На передній план виступить талант людини. Зросте добробут. Економіка позбудеться криз у фінансовій сфері. Довгострокові проекти стануть такими ж привабливими, як і короткострокові. Буде можливість впроваджувати екологічні і соціальні програми. Відтак, людство зможе уникнути екологічної катастрофи.

Література

1. Гезелль С. Естественный экономический порядок / С. Гезелль [перевод Филипа Паи]. - Лондон: Peter Owen Ltd., 1958.

2. Кеннеді М. Гроші без відсотків і інфляції / М. Кеннеді // ПЕРСОНАЛ. – 2005. – № 9. – С. 28–37.

3. Кеннеді М. Чому нам потрібна монетарна інновація / М. Кеннеді. - Висингсё : Lilalex, 2005.

4. Кейнс Д. Общая теория занятости, процента и денег / Д. Кейнс - Лондон: Macmillan & Co. Ltd., 1935.

5. Ліетар Б. Майбутнє грошей: новий шлях до заможності, повноцінної праці і більш мудрого світу / Б. Ліетар. – М.: КРПА Олімп: АСТ: Астрель, 2007. – 493 с.

6. Ліетар Б. Душа грошей / Б. Ліетар. – М.: КРПА Олімп: АСТ: Астрель, 2007. – 426 с.

7. Фишер И. Марочные сертификаты / И. Фишер - Нью-Йорк: Adelphi, 1933.

Електронні ресурси:

novigroshi.org

http://www.chiemgauer.info/

http://www.margritkennedy.de/

http://www.silvio-gesell.de/

Додаток А

Біографія Сильвіо Гезеля

Сильвіо Гезель народився 17 березня 1862 року в м. Сант Віт, округ Еупен-Мальмедю, де зіткнулись німецька і французька культури. В його багатодітній сім’ї (він був сьомою дитиною з дев’яти) спілкувалися обома мовами. Мати Матильда була католичкою, батько, Ернест Гезель – протестант.

Релігійні розбіжності між батьками призвели до того, що хлопець відмовився від віросповідань і відкрився для розумових течій: французького роз’яснення, філософських думок Штірнера та Ніцше, еволюційних теорій Дарвіна і Хайкеля.

1878 р. навчається в Берліні на роботі обох своїх братів Пауля і Романа, на торгового агента.

1882 р. працює в м. Малага (Іспанія) бізнес-кореспондентом в винному магазині.

1884 р. повертається в Німеччину на річну службу в армії. І після цього займається комерційною діяльністю в Брауншвейзі та Гамбурзі (Німеччина).

1887 р. у віці 25 років поїхав в Аргентину, щоб відкрити свою справу стоматологічного та інших медичних профілів у Буенос-Айресі. Тамтешня економічна криза змусила його задуматися про причини інфляції та дефляції, про несправедливий перерозподіл і безробіття.

І в 1891 році Гезель публікує свою першу працю «Реформування грошей, як шлях до соціальної держави». В ній він вперше розповідає про свій винахід – «іржавіючі» гроші.

В 1892 році публікує «Рушійна сила грошей» і «Націоналізація грошей». Наступного року виходить перше видання іспанською мовою «Монетарна система Аргентини» та інші видання, в тому числі і про роль грошей в історії.

В 1899 році Гезель передає свою справу одному з своїх братів і повертається в Європу. Спочатку до Німеччини, а потім до Швейцарії. Там купує собі ферму в місті Юра і посилено вивчає твори Адама Сміта, Карла Маркса, П’єра Прудона, Генрі Джорджа та інших економістів.

В 1902 році випускає журнал «Грошова реформа». В 1904 році розширив свої ідеї пропозиціями щодо реформи земельного законодавства. Ці ідеї опублікував у 1906 році в книзі «Реалізація права на повний трудовий дохід через грошову та земельну реформу».

В 1906 році знову їде в Аргентину, де поновлює господарську діяльність в Буенос-Айресі. Попередньо обмірковує ідею міжнародної валютної системи, про яку пише в 1909 році в публікаціях іспанською мовою.

В 1911 році повертається до Німеччини і оселяється в Еден-Оранієнбурзі, на північ від Берліна. Співпрацює з Джорджем Блюменталем і спільно видають журнал «Фізіократ». Контактує з іншими політичними рухами, наприклад з лідером руху за земельні реформи Адольфом Дамашке та представником лібертаріанського соціалізму Густавом Ландавером.

В 1916 році військова цензура забороняє журнал «Фізіократ» і Гезель переїжджає до нейтральної Швейцарії. Там він публікує перше видання головної праці свого життя «Природний економічний порядок через вільну землю і вільні гроші». В Берні читає доповідь в залі Великої Ради на тему «золото і мир».

В 1917 році виступає перед Всесвітньою федерацією миру в Цюріху з доповіддю «Вільна земля – основа миру».

В 1919 році читає лекції в Берліні «Перебудова держави після введення народовладдя». В квітні на прохання Ернста Нікіша і Густава Ландавера призначений «народно уповноваженим у фінансових справах» в першій «лібертаріанській» радянській республіці Баварії. Там він намагався втілити свої ідеї в життя, але вже через 7 днів влада помінялася. Після повалення другої «комуністичної» радянської республіки Баварії Гезеля було ув’язнено в Штадельхаймі за звинуваченням у державній зраді. Через кілька місяців його було виправдано, але швейцарська влада відмовила йому в можливості повернення на його ферму в Ньовшателі.

В 1920 році остання доробка «Природного економічного порядку» і численні брошури та статті з коментарями стосовно поточних подій. Оформлює концепцію «Міжнародної валютної асоціації».

В 1921 році доповнює ідею земельної реформи, пропозицією інтернаціоналізацією корисних копалин. За користування надрами землі потрібно платити міжнародному співтовариству.

В 1923 році читає лекцію «Підйом Заходу» в Базелі, де наголошує, що кінець світу може бути пов’язаним з війною та інфляцією.

В 1924 році здійснив останню мандрівку в Аргентину.

В 1926 році їде в Трансільванію (Румунія), де вивчає наслідки аграрної реформи.

В 1927 році пише останню працю «Перебудова держави». Висловлює суперечливі ідеї з одного боку про приватизацію релігії та церкви, освіти і культури, а з іншого боку приватизація правової системи. Востаннє переселився в Еден-Оранінбург, де підготував англійську версію «Природного економічного порядку».

В 1929 році після біржового краху на «Чорну п’ятницю», вимагає реформувати структуру грошового господарства, а не шукати винних серед людей.

В 1930 році помер внаслідок запалення легень 11 березня в Едені-Ораніенбурзі.

Додаток Б