10 Вільних песо, Аргентина швейцарський вір

В 1934 році Вернер Цімерман і Пауль Енз створили в Цюріху кооператив ВІР, який в 1936 році отримав статус банку.

Вір являє собою приклад швейцарської додаткової валюти, призначеної для малого, середнього бізнесу і приватних осіб. Назва ВІР (WIR) це скорочення від Wirtschaftsring-Genossenschaft, що можна перекласти, як «Економічний гурток взаємодопомоги». А також WIR означає займенник «ми» німецькою. «Назва WIR була прийнята в противагу займеннику Ich («Я» німецькою), тому що гуртом краще захищати інтереси індивідуального» - казав Вернер Цімерман.

5 Швейцарських віРів та цінні марки

Початок був важким, створення цієї додаткової валюти було зустрінуте в штики засобами масової інформації, банками і традиційними діловими колами. Але Цімерман і Енз змогли зібрати приблизно 140 тисяч швейцарських франків обігового капіталу. А в розпал Великої депресії це було видатним досягненням.

Кооператив випустив власну валюту з демереджем. 1 ВІР дорівнює 1 швейцарському франку, а грошова амортизація складала 2% кожного місяця (24% за рік). Щоправда в 1948 році вони відмовилися від демереджа. Хоча і залишили нульову ставку на вклади.

В 1935 році налічувалося 2950 членів ВІР-системи. Найнижча точка розвитку була в 1945 році, коли наслідки другої світової війни знизили членство до 624 особи. Але після війни кількість учасників зростала рік за роком. ВІР-банк існує і сьогодні і налічує більше 80 тисяч учасників.

Це найдавніша і безперервно діюча додаткова валюта в західному світі. Вона сягнула надзвичайно великих розмірів. У 2009 році сукупні активи склали 3,7 мільярдів франків, з яких 876 мільйонів франків кредити ВІР. Розрахунки сьогодні ведуться лише у безготівковій формі, електронними картками. Придбати ВІРи можна продавши свою продукцію, або отримавши кредит. Система ВІР показує, що існування додаткових валют доречне навіть в найконсервативніших капіталістичних країнах з найвищим рівнем життя.

Сучасний досвід

Ч

Маргріт Кеннеді

ерез 70 років Вільні гроші почали відроджуватися. В 2001 році в Берліні, а потім і в інших містах Німеччини утворюються регіональні валюти, які діють за принципом вільних грошей, мають стимул обігу. Поштовхом до таких подій послужила книга Маргріт Кеннеді "Гроші без відсотків та інфляції", написана в 1993 році. Архітектор, еколог, фінансовий експерт і критик нинішньої економічної системи. Вона в своїй книзі розвиває ідеї Гезеля.

Кімгавер

Кімгавер – це один з найбільш відомих проектів регіональних грошей. Впроваджений він в січні 2003 учнями вальдорфської школи міста Прін, на чолі з викладачем економіки Крістіаном Геллері. А сьогодні вже більш чим 620 підприємств користуються кімгаверами.

Кімгавер і його автор Крістіан Геллері

Схема їх дії:

Кожен член спілки може придбати Кімгавери за євро. Це можна зробити в багатьох касах (окремих установ і банків у регіоні).

За 100 євро можна отримати 100 Кімгаверів. З ними член спілки може купувати товари і отримувати послуги в магазинах і установах, які приймають ці гроші. Підприємці можуть їх використовувати (платити зарплату робітникам, купувати місцеву сировину), або обміняти їх назад на євро.

Кімгавер заохочує власний обіг. Він втрачає кожні три місяці 2% від своєї вартості (за рік – 8%). Це змушує людей швидше їх використовувати.

Коли закінчується тримісячний термін, на кімгавер наклеюють цінну марку (вона коштує 2% вартості банкноти). Без такої марки купюра не дійсна. Через шість місяців має бути дві марки на банкноті, через дев’ять – три марки, а через рік міняють повністю банкноту на нову, з іншим дизайном.

При зворотному обміні 100 кімгаверів можна поміняти на 95 євро (5% стягнення). З них 2 євро ідуть на обслуговування регіональної грошової системи: друк кімгаверів, цінних марок та інше. А 3 євро – на користь спілки регіону.

З 2006 року з'явився електронний кімгавер (нім. Elektronischer Chiemgauer). Це пластикова картка, амортизація з якої знімається автоматично. Менеджер проекту — Клаус Копп з регіонального бюро Вассербурга.

САБЕР

Т акож велику роль в популяризації ідеї грошей зі стимулом обігу (демереджем) відіграв Бернар Ліетар? Це - достатньо відомий у фінансових колах фінансист, вчений і практик. Його система плаваючих курсів «для екзотичних валют» застосовується нині повсюди. Викладав в університетах США і Бельгії, консультував з приводу фінансових питаннь уряд Південної Америки, був співробітником Бельгійського центробанку. Один з ініціаторів створення загально-європейської валюти ЕКЮ, брав участь в підготовці програми введення євро.

В

Бернар Ліетар

2004 році професор Бернар Ліетар запропонував ввести ваучерну систему під назвою «Сабер». Це галузева валюта, яка стосується бразильської освіти. Призначена збільшити число студентів, які можуть дозволити собі отримати вищу освіту. Так як 40% населення Бразилії молодше 15 років, ця країна має великі проблеми в галузі освіти. Коли промисловість мобільних телефонів була приватизована, держава поклала 1% збір з мобільних телефонів на освіту. В результаті утворився фонд в 1 біліон доларів. Що можна зробити на ці гроші? Під цю суму випустили ваучери (Сабери). Вартість сабера номінально дорівнює бразильському реалу. Сплачують ним лише за навчання у вищих закладах і ще він втрачає 20% вартості за рік, для того, щоб їх не накопичували.

В аучери видаються наймолодшим школярам (семирічним), при умові, що вони обрали собі наставника з більш старшого класу для «підтягування» слабких предметів. Сабер потрапляє в більш старші класи і так далі, доки не потрапить до школяра найстаршого класу, де 17-річний учень має можливість оплатити частину свого навчання у ВУЗі. Ця схема діє в десять разів ефективніше, чим прямий перерозподіл грошей в галузь освіти.