Американські марочні сертифікати

З вістка про експеримент в австрійському Вьорглі дійшла і до Сполучених штатів Америки. Професор Йельскього університету, економіст Ірвінг Фішер опублікував ряд статей про нього і запропонував кільком громадам створити свої власні системи вільних грошей. Його настільки засипали додатковими питаннями, що він написав невеличку книгу «Марочні сертифікати» (Stamp scrip). Пропонувалася величина демереджа 104% за рік (2% щотижня).

Фішер застерігав проти вбогих спроб застосування цієї системи - на зразок того, що здійснив Чарлз Дж. Зілстра.

З

Ірвінг Фішер

ілстра був членом палати представників штату Айова. Частково скопіювавши теорію Сильвіо Гезеля, він став активно просувати свій, на жаль неправильний проект. Рішення прийняте 45-ою Генеральною асамблеєю штату Айова і погоджене губернатором 25 лютого 1933 року, уповноважило муніципальну владу на випуск "гарячих бонів", щоб допомогти біднякам і безробітним. А суть помилки полягала в тому, що в інтерпретації Зілстри марки потрібно було приклеювати до бонів не щомісячно, або хоча б щотижнево, а при кожній угоді. Такий захід перетворив антинакопичувальний збір в податок з обороту, який на справді заохочував накопичення замість того, щоб протидіяти цьому. Досвід не призвів до бажаних результатів і викликав незадоволення серед учасників. Інколи критики додаткових валютних систем описують цей випадок, як типовий, але в дійсності він був винятком. А більшість експериментів у США були правильно розроблені й успішно проведені. Там навіть існує чудовий каталог, проілюстрований кількома тисячами прикладів місцевих "гарячих бонів", - stamp scrip.

"Гарячі бони" - американські демереджеві гроші

Особливим є не лише чисельність експериментів, а і те, що в Сполучених штатах Вільні гроші були за крок до офіційного визнання.

18 лютого 1933 року сенатор від штату Алабама Бенкхед подав до сенату США законопроект, а конгресмен від штату Індіана Петтінгіл схожий законопроект в палату представників. Їх намір був таким: випустити "гарячі бони" на загальну суму в мільярд доларів для розподілення по усім штатам, пропорційно їхньому населенню. Пропонувалося випустити однодоларові купюри, які використовувались би, як законний платіжний засіб з викупом права обігу протягом 52 тижнів марками по 2 цента. Обидва ці закони після читання і обговорення були відправлені в Комітет з банківської справи і валюти для детальної оцінки. Але і без цього рух "stamp scrip", будучи широко відомим, поширився по 450 містам на території Сполучених Штатів. Наприклад, місто Сент-Луіс в штаті Міссурі видало марочних грошей на суму 100 тисяч доларів. Штат Орегон також планував випустити "гарячих бонів" на суму 75 мільйонів доларів.

Вільний долар міста Портланд, штат Орегон

Це визначило характер деяких ключових бесід між професором Ірвінгом Фішером і Діном Ачесоном, в той момент заступником міністра фінансів. Фішер був переконаний, що система stamp scrip допоможе країні вийти з депресії і приклав значних зусиль, щоб довести це. Дін Ачесон, зважена людина, вирішив перевірити концепцію в цілому з одним із професорів економіки Гарварда, Руселем Спрагом. І отримав від того відповідь: "Так, цей підхід допоміг би вивести Америку з депресії. Але існують деякі політичні аспекти, які торкаються децентралізації, які бажано обговорити з Президентом..." Ми знаємо якою була реакція президента Рузвельта з його промови, яку він сказав через декілька тижнів.

Ймовірно, це його найбільш відоме звернення, з пропозицією: "Єдина річ, якої ми повинні боятися, - страх сам по собі". В цій промові він озвучив низку нових значних ініціатив, спрямованих на централізацію для протидії кризі: розширення реконструкції фінансових корпорацій і низку масштабних проектів, розроблених під керуванням уряду США. Це стало відомим як проект "Нова справа", завершений в 1934 році першим Американським експортно-імпортним банком. Президент також заявив, що відповідно до виконавчого декрету, він відтепер забороняє "надзвичайні валюти", а це було кодовою назвою усіх додаткових валют - як існуючих, так і тих, які готувалися до випуску по всій країні.

О сь так влада США в 30-х роках відхилила реальний план фінансового переустрою, надавши перевагу рішенням, які дають легкий політичний успіх.

Що найцікавіше, серед істориків економіки закріплюється думка, що ці централізаторські ініціативи в дійсності не вплинули на кінцевий вихід США з Великої депресії. Вони були, можливо, краще за нічого, і багато працьовитих людей справді виконали багато цінної роботи. Але більшість істориків погоджується з тим, що лише коли економіка США почала працювати на Другу світову війну, Велика депресія була нарешті подолана.

Е

Канадський вільний долар

ксперименти з демереджевими грошима проводилися і в інших країнах: в канадській провінції Альберта, в Аргентині.