«Знищення лихварства» віддруковано за підтримки «Банк часу м.Фастів»

Микола Іванович Кардач знищення лихварства

Запоріжжя 2012 р.

Рецензенти:

В.Л. Конощук, кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки підприємства в ЗДІА;

Редактор – О.О. Жуланова

Перекладачі: К.А. Зубарів, О.М. Бакум

М.І. Кардач Знищення лихварства. - Запоріжжя: Ред-цехъ, 2012. - 78с.

У книжці автор описує структуру і функціонування вільних грошей – альтернативу нинішній фінансовій системі. Розглянуті історичні аспекти і приклади функціонування вільних грошей в світі. Запропонований свіжий погляд на сучасне економічне становище, з урахуванням реалій сьогодення.

Видання призначене для широкого загалу.

(С) Кардач М.І., 2012

Зміст

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ 3

ВСТУП 5

СИЛЬВІО ГЕЗЕЛЬ ТА ЙОГО ПРАЦЯ 7

ВІЛЬНІ ГРОШІ 9

Як виглядають ВІЛЬНІ ГРОШІ 15

Введення державою Вільних грошей в обіг 19

Як керувати обігом ВІЛЬНИХ ГРОШЕЙ? 21

Закони обігу ВІЛЬНИХ ГРОШЕЙ 23

СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ТЕОРІЮ ВІЛЬНИХ ГРОШЕЙ 29

ПРОТОТИПИ ВІЛЬНИХ ГРОШЕЙ 31

ДАВНЬОЄГИПЕТСЬКІ ЗАЛИШКИ 31

СЕРЕДНЬОВІЧНІ БРАКТЕАТИ В ЄВРОПІ 33

ЕКСПЕРИМЕНТИ З ВІЛЬНИМИ ГРОШИМА 34

НІМЕЦЬКА ВЕРА 34

ВЬОРГЛЬ 36

АМЕРИКАНСЬКІ МАРОЧНІ СЕРТИФІКАТИ 39

ШВЕЙЦАРСЬКИЙ ВІР 42

СУЧАСНИЙ ДОСВІД 44

КІМГАВЕР 44

САБЕР 45

ТОВАРНІ ТАЛОНИ ШАЙМУРАТОВО 46

ПЕРСПЕКТИВИ НА МАЙБУТНЄ 48

ПРОЕКТ «АСПІРІН» 48

ТЕРА 48

ВИСНОВКИ 52

ЛІТЕРАТУРА 53

Біографія Сильвіо Гезеля 55

Джон Кейнс про Сильвіо Гезеля 57

Схема функціонування демереджевих грошей 63

Замість передмови

... Записати десять мір ячменю, сто голів худоби або десять полів пшениці не вимагає великої праці. Але, можливо, комусь здасться, ніби найважливіше вміти написати це, немов існує лише те, що написано. І тоді ті, хто вміє писати, будуть зневажати тих, хто оре землю, ростить худобу і збирає врожай. Проте, насправді, існують не знаки на папірусі, а поля, зерно і худоба. І якщо всі записи і всі сувої папірусу знищити, а переписувачів розігнати, люди, які працюють і орють, все одно залишаться, і Єгипет буде жити.

Агата Крісті «Смерть настає наприкінці».

Останнім часом в світі почав набирати обертів новий процес соціально-економічної інтеграції країн і народів, що отримав назву глобалізації. У зв'язку з поразкою Радянського Союзу в холодній війні і розпадом світової соціалістичної системи, пов'язаних з ідеологічним і політичним крахом радянського комунізму, у світі запанували гегемоністські амбіції країн - переможців у холодній війні, котрі вважають свій соціально-політичний і економічний устрій універсальним і придатним для будь-яких народів і культур.

Процес глобалізації зараз прямує саме головними капіталістичними країнами Заходу на чолі з США, які надають йому не тільки економічне, а й ідеологічне забезпечення, володіючи монополією на всі найголовніші світові засоби масової інформації. Ідеологи капіталістичної глобалізації вказують на природність і безальтернативність цього процесу, оскільки де-буржуазна демократія і капіталістична ринкова економіка мають універсальний характер і забезпечують найбільшу ефективність у вирішенні як соціальних, так і економічних проблем будь-яких людських спільнот, незалежно від типу їх культур, передісторії, кліматичних і географічних умов.

По суті справи, програма капіталістичної глобалізації - це чергова спроба встановлення світового панування і нового світового порядку, шляхом зосередження контролю над усіма ресурсами планети «обраними». А саме - перетворення економік національних держав в поле дії глобальних економічних операторів (транснаціональних корпорацій), які розміщені в найбільш розвинених капіталістичних країнах та зосередили значну частину світових фінансових і ресурсних потоків.

Національні економіки, внаслідок такої відкритості світовому глобальному ринку, перестають служити інтересам забезпечення потреб громадян своїх держав, стають прислужниками інтересам забезпечення все більших прибутків глобальних економічних гравців. Життєвий рівень і якість життя людей в окремих країнах в меншій мірі визначаються їхньою працею, здібностями, зусиллями, а в більшій коньюктурою світового ринку, контрольованого господарями найбільших транснаціональних корпорацій.

Всупереч життєвим реаліям, ідеологи світової глобалізації по капіталістичному шляху із завзятістю, гідною релігійних фанатиків середніх століть, стверджують, що відкритість країн світового ринку завжди йде їм на благо і завжди підвищує життєвий рівень їхніх громадян. При цьому старанно замовчуються механізми забезпечення такої відкритості, такі, як, наприклад, скасування національних грошових систем (ширше - національних систем поділу праці) політичними методами, і залучення частин національних економік у світову систему поділу праці на основі валют головних капіталістичних країн. При цьому ті частини національних економік, які не представляють інтересу для глобальних економічних операторів, прирікають на деградацію і розпад, а люди, чиї потреби вони повинні обслуговувати, відповідно прирікають на злидні і вимирання.

Отже, в контексті світового глобалізаційного прогресу в економіці країни, як не найдоречнішим буде питання про реалізацію права громадян на підвищення життєвого рівня. І тут при нагоді стане саме Сильвіо Гезель.

Ідея економіки на основі «вільних» грошей, як альтернативу сучасній кризовій економіці — не нова. Ще сто років тому він запропонував її в «Природному економічному порядку». Все це йде всупереч головним глобалізаційним концептам, тому і важко впроваджувати «теорію» в життя. Але все можливо! І все працює! Альтернатива є! І це — Вільні (демерджеві) гроші!

Гезель визначає головну властивість грошей в їх циркуляції: економічна динаміка базується на грошах, як на вічному двигуні. Для того, щоб ця властивість була в наявності, повинні бути створені домовленості, що заохочують грошову циркуляцію і перешкоджають фінансовим спекуляціям. І жодного лихварства!

Ось, власне, про це і книга. Будьте вдумливими та розсудливими.

Олена Жуланова

«Вдалий банкір в середньому менш розумний і далекоглядний, чим вдалий підприємець, і все ж таки банкір владарює в суспільстві над підприємцем через владарювання над кредитом.»

Герні Форд

ВСТУП

Людство шукає порятунку від екологічних катастроф, фінансових криз, соціальної несправедливості. В цій книзі ми розглянемо альтернативу нинішній фінансовій системі – демереджеві гроші. Або як їх назвав Сильвіо Гезель – «вільні гроші». Саме ця нова фінансова система дасть людству можливість подолати кризи і уникнути катастрофи.

Грошова система, якою ми користуємося, недосконала. Але більшість людей цього не помічає, бо побачити недоліки не так просто. Потрібно розібратись, як діють гроші, зрозуміти їхню природу. Нажаль, в більшості людей, на це немає часу і навіть бажання. Вони думають, що це справа нудних вчених. Але розібратись потрібно, бо гроші – це та річ, з якою ми постійно і регулярно маємо справу, і від якої залежить наше свідоме життя.

Ми щодня заробляємо і витрачаємо гроші. І ніби з ними все нормально. Хіба ж ні? Гроші, як гроші! Що з ними може бути не так?

Ми добре бачимо, як ціни з кожним роком зростають. Це дуже помітно! Ми бачимо, як багато людей втрачають роботу, недоотримують зарплати й пенсії. І ми звинувачуємо в цьому керівництво країни. А коли ми бачимо, як банки пропонують кредити за дуже великі відсотки, то ми звинувачуємо людську жадібність.

Усі релігії засуджують лихварство. Але чому держава не може засудити і покарати це явище? Винятки ­­­– деякі ісламські країни, де релігія дуже тісно пов'язана з держадміністрацією. Та чи можливо заборонити людське почуття – жадібність? Ні! Лише сама людина може приборкати його в собі. А законом його не придушиш. Хіба що великий страх жорсткого покарання може виправити ситуацію, але ж це не вихід для цивілізованої країни. Тому не треба звинувачувати людські почуття.

Коли двоє людей торгуються на ринку – вони обоє виявляють свою корисливість. Продавець хоче по-дорожче продати, а покупець хоче подешевше купити. В решті решт вони дійдуть до тієї ціни, яка задовольнить обох. В цей процес торгування дуже природно втручається закон попиту і пропозиції. Коли збільшується попит на товар, жадібність продавця перемагає, а жадібність покупця програє – він купує особливо не торгуючись. А коли збільшується пропозиція товару, то вже навпаки, перемагає жадібність покупця, він сміливо просить знизити ціну і продавець вимушено погоджується.

Але попит на товар і бажання купити цей товар – зовсім різні речі. Пам’ятаєте тост з кінофільму «Кавказька полонянка»: «Маю бажання купити будинок, але не маю можливості, маю можливість купити козу, але не маю бажання. Так вип’ємо за те, щоб наші бажання співпадали з нашими можливостями»! Думаю, більшість з вас зразу подумала, що «можливість» – це якраз і є наявність грошей. І нічого дивного тут немає, бо всі стикалися з подібною ситуацією. Отже, коли бажання співпали з можливостями відбувається купівля. Тобто, бажання підкріплені наявністю грошей – це попит. Відтак, можна сказати, що гроші, які надійшли на ринок, це і є попит товарів. А ті гроші, які не дійшли до ринку (як у випадку з козою, коли є можливість і немає бажання) – це гроші, які випали з економіки. І проблема тут не в тому, що дід не хоче купити козу, а в тому, що гроші не потрапили на ринок. А комусь вони там дуже потрібні, бо хтось хоче купити будинок і не має «можливості». Звичайно, цей «хтось» може прийти до діда і позичити в нього гроші і тоді все буде добре. Ринок отримає потрібні гроші, і попит на товари не стане меншим. Але тут починає проявлятись та жадібність, яку засуджують усі релігії світу. Це лихварство! Дід захоче отримати назад більше ніж дав, з відсотками.

А чому ми повинні погано ставитися до лихварства? Чому кредитні відсотки це погано? Можна звичайно сказати, що це просто аморально. Але для засудження лихварства є і більш прагматичні причини. Для цього треба побачити і зрозуміти, як впливають кредитні відсотки на нас з вами. Тут є очевидний вплив: розраховуючись за позику ми повертаємо борг з лихвою, тобто повертаємо набагато більше чим брали. Думаю багато хто з вас відчував це на собі. Але є також інші приховані впливи кредитних відсотків на людей і суспільство:

• Ціна товару відображає усі витрати, які несе виробник, включно з кредитними відсотками. Тому буде правильно сказати, що відсотки за кредити підприємців лягають на плечі звичайних покупців, тобто нас з вами. І якби кредити були безвідсотковими, то ціни на товари були б нижчими.

• Кредитні відсотки сприяють розшаруванню суспільства. Існує невелика група людей, яка отримує дуже великі дивіденди на свої капітали. І є велика група людей, які платять відсотки за користування тими капіталами (в тому числі сплачуючи відсотки, які «заховані» в ціну товарів). І з часом спостерігається тенденція лише до більшого збагачення окремих осіб та більшого зубожіння основного населення.

• В територіальному плані існує подібна несправедливість. Відсоткова природа грошей веде до того, що вони постійно «тікають» з периферії в центр.

• Дефіцитність фінансової системи обумовлена кредитними відсотками. Вона викликає дику конкуренцію, в якій вижити можна лише «знищивши» іншого.

• Кредитні відсотки роблять невигідним фінансування довготривалих проектів. Інвестору вигідніше просто покласти гроші в банк і отримувати дивіденди, або профінансувати декілька короткострокових проектів. А більшість екологічних і соціальних проектів якраз і являються довгостроковими.

То як суспільство може скинути з себе цей тягар кредитних відсотків? Що треба робити, щоб знищити лихварство? Як змусити діда віддавати свої гроші без винагороди для себе? Наша фінансова система не досконала. І Гезель нам показує це, та дає рецепт як виправити недоліки грошової системи, яка є причиною лихварства, криз і безробіття.