Навчання з питань охорони праці

На підприємстві для перевірки знань з ОП за наказом керівника створюється комісія в складі: представників профспілок і місцевого органу держнагляду за ОП.

На підприємстві організовують заняття - лекції, семінари, консультації.

Навчання і перевірка знань здійснюється з такою періодичністю:

• З керівниками підприємств , установ та особами, що безпосередньо відповідають за організацію ОП на підприємстві – 1 раз на 3 роки комісіями навчальних закладів, що мають на це дозвіл

• З керівниками структурних підрозділів (цехів, відділів) – 1 раз на 3 роки комісією з перевірки знань з ОП

• З працівниками , що виконують роботи з підвищеною небезпекою – з періодичністю згідно галузевого нормативного акту, але не рідше, ніж 1 раз на рік.

Працівники, робота яких не пов’язана з підвищеною небезпекою, проходять інструктаж з ОП.

Відповідальність за організацію навчання з ОП покладається на керівника підприємства, в структурних підрозділах на їх безпосередніх керівників. Контроль – покладають на службу охорони праці підприємства.

Інструктажі з ОП:

• Вступний

• Первинний

• Повторний

• Позаплановий

• Цільовий

Вступний ( спеціалістом з ОП )

• з усіма працівниками, які приймаються на роботу)

• З працівниками інших організацій, які прибули на підприємство для виконання робіт

• З учнями і студентами на час практики

• У разі екскурсії на підприємство

• З усіма учнями , студентами, що навчаються в СЗО, ПТЗО, ВНЗ при зарахуванні до ЗО

При вступному інструктажі ознайомлюють з правилами трудового розпорядку, поведінки на території, пожежною профілактикою і т. д. Роблять запис в журналі реєстрації інструктажів.

Первинний проводять безпосередньо на робочому місці з:

• Новоприйнятим на підприємство

• При переводі з цеху в цех

• При виконанні нової роботи

• З відрядженим працівником

• З вихованцями, учнями і студентами в кабінеті, де навчання пов’я зане з небезпечними чинниками та перед уроком трудового навчання і фізкультури

Повторний на виробничому місці в терміни , визначені галузевими нормативними актами, не рідше :

• На роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на 3 міс.

• Для решти робіт – 1раз на 6 міс.

Позаплановий на робочому місці чи в кабінеті ОП

• При введенні нових нормативних актів з ОП чи внесенні до них змін

• При зміні технологічного процесу , устаткування, сировини, матеріалів

• При порушенні працівниками вимог нормативних актів, що призвели чи могли призвести до травм, пожеж тощо

• При виявленні незнання вимог безпеки

• При перерві працівниками в роботі більше 30 днів (для робіт з підвищеною небезпекою), і більше 60 днів для інших.

Цільовий - при виконанні разових робіт

• При ліквідації аварії, стихійного лиха

• При проведенні робіт за нарядом-допуском

• З учнями, студентами при масових заходах (походи, екскурсії)

ТРАВМАТИЗМ, ВИДИ ТРАВМ

ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ

Явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на в-ві, називається виробничим травматизмом.

Щороку в Україні на виробництві травмуються близько 30 тис.осіб, з них до 1300 гинуть, понад 6 тис.набувають професійного захворювання, 10 тис. стають інвалідами. Ризик стати жертвою нещасного випадку на виробництві чи постраждати від професійного захворювання в Україні в 5-8 разів вищий, ніж в розвинутих країнах.

За видом травмуючого фактора розрізняють:

• Механічні (порізи, переломи, вивихи)

• Термічні (опіки, обмороження)

• Електричні (опіки, електрометалізація шкіри, паралічі, механічні пошкодження)

• Психічні ( нервове перенапруження, переляк)

За характером пошкоджень:

• Легкі

• Середні

• Важкі

Важкість встановлюють лікарі в термін 3 дні.

До важких, крім одержання потерпілим важких пошкоджень, належать групові та смертельні НВ.

За кількістю потерпілих:

• Індивідуальні

• Групові

За строком дії:

• Тимчасові

• Постійні

Причини виробничого травматизму та профзахворювання:

Технічні причини:

• Недосконалість технічних процесів;

• Несправність устаткування, інструментів

• Конструктивні недоліки устаткування

• Зношеність устаткування (у деяких галузях досягла 80 %)

• Відсутність захисних огороджень

Кожний шостий нещасний випадок з смертельним наслідком трапляється з технічних причин.

Організаційні причини: (з вини працівника чи ін. осіб)

• Порушення вимог інструкцій, норм, правил

• Відсутність знань чи їх відповідність з ОП

• Брак належного контролю та нагляду

• Порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту

• Незадовільні організація та утримання робочого місця

• Невиконання заходів з ОП

• Порушення виробничої дисципліни

Санітарно-гігієнічні причини:

• Підвищений рівень (ГДК) вмісту шкідливих речовин у повітрі, недостатнє чи нераціональне освітлення, підвищення рівня шуму, вібрації, незадовільний мікроклімат, наявність різного роду випромінювань.

Економічні - 10-12% від усіх причин НВ:

-нерегулярна виплата зарплати

Низький заробіток

Неритмічність роботи

Прагнення чи примус до наднормової роботи

Психофізіологічні причини пов’язані з такими чинниками:

-типом нервової системи людини (характером, темпераментом)

Риси характеру деякою мірою дають змогу передбачити поведінку людини в різних ситуаціях.

• Стан здоров’я (хвороба, втома)

• Незадовільний психологічний клімат у колективі (психічні травми, конфлікти)

• Уміння створити і зберігати протягом робочого дня оптимальний робочий психологічний стан.

Головні причини НВ – це психологічні причини.

МЕТОДИ АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ

Вияснення причин виробничого травматизму та професійних захворювань дозволяє їх усунути і запобігти пошкодженню здоров’я працівника.

Умовно є дві групи методів:

• Детерміністичні ( метод, за яким аналіз проводять з позиції потенційної небезпеки)

• Імовірнісно – статистичні (базується на основі вивчення множини випадкових подій)

До детерміністичних методів належать:

1. Монографічний метод (за цим методом встановлюють несприятливий збіг певних факторів, що приводять до НВ та проводять глибокий аналіз небезпечних і шкідливих чинників)

2. Метод сіткового моделювання – використовують при аналізі випадків травматизму і аварій, що склалися в складній обстановці. Як результат дій багатьох різнорідних чинників.

3. Метод спостереження – встановлення додаткових даних при вивченні причин травматизму.

4. М. анкетування – збирання інформації від безпосередніх виконавців про фактори травматизму.

5. М. експертних оцінок – використовують у випадку недостатності чи неможливості отримати інформацію про нещасний випадок, ґрунтується на припущенні.

Імовірнісно – статистичні методи:

1. Статистичний

2. Груповий (базується на розподілі травматизму за ознаками на групи)

3. Топографічний (розподіл НВ за місцем походження)

4. Економічний (базується на вивченні та аналізі економічних втрат від травматизму)

Статистичний метод – єдиний засіб кількісної оцінки рівня виробничого травматизму. Базується на основі вивчення НВ за актами Н-1, журналами реєстрації.

За цим методом обчислюють показник частоти травматизму:

Це середня кількість потерпілих при НВ по відношенні до 1000 працюючих чи до 100 000 відпрацьованих людино-днів на 1000 працюючих:

Кч = (п/N ),

Де п- кількість осіб, які потерпіли при НВ у звітному періоді ( рік, півріччя) з втратою працездатності більше, ніж на 1 день,

N – середньоспискова кількість працівників ( півсума за 1 число місяця і кінець місяця чи сума за всі 1-ші числа поділену на кількість місяців).

Однак, показник частоти не дає уявлення про характер травматизму.

Тому вираховують показник важкості травматизму – це середня кількість людино-днів непрацездатності, яка припадає на 1 нещасний випадок:

Кт = Т/п^*,

Де п^*- кількість осіб, які потерпіли при НВ у звітному періоді і втратили працездатність більше, ніж на 1 день, за винятком смертельних нещасних випадків і НВ з постійною втратою працездатності;

Т-загальна кількість людиноднів непрацездатності за весь час хвороби ( в робочих днях у всіх потерпілих , крім померлих).

За цим методом обчислюють показник інвалідності і смертності.

Вплив шкідливих чинників на організм людини. Нормування шкідливих речовин. Захист від дії шкідливих речовин.

Шкідливі фактори – це фактори, які призводять до захворювань або зниження працездатності.

Небезпечні і шкідливі фактори поділяють на 4 групи: (за впливом на організм)

ФІЗИЧНІ :

-підвищена швидкість руху повітря

-Підвищена або понижена вологість

- підвищений або понижений атмосферний тиск

-недостатня освітленість

-незахищені рухомі елементи

-підвищена загазованість повітря

-підвищений рівень шуму, вібрації, статичної електрики

-підвищений рівень радіації

ХІМІЧНІ: (хімічні речовини)

-подразнюючі (діють на слизову поверхню очей, носа, гортані, руки та шкіру- пари лугів, кислот, аміак)

-загальнотоксичні (діють на ЦНС, кров та кровотворні органи-сірководень,окис вуглецю)

-сенсибілізуючі (діють , як алергени і спричиняють захворювання шкіри, асматичні явища, хвороби крові – ртуть, альдегіди , аміносполуки)

-канцерогенні ( призводять до розвитку злоякісних пухлин- азбест, дьоготь, продукти перегонки нафти)

-мутагенні (викликають порушення вроджених ознак людини, що відображається на потомках – свинець, ртуть, сполуки етилену)

- такі , що впливають на репродуктивну функцію (ртуть. Свинець, радіоактивні речовини)

БІОЛОГІЧНІ:

• Макроорганізми (тварини і рослини)

• Мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, грибки)

ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ:

-фізичні перевантаження

-нервово-психічні навантаження (розумові, емоційні, монотонність праці)

Хімічні речовини, які проникають в організм в умовах виробництва навіть у невеликих кількостях, викликають порушення , називають токсичними речовинами.

Ці речовини викликають професійні отруєння. Шкідливі речовини можуть бути у рідкому, твердому і газоподібному станах.

Всі шкідливі речовини поділяють на 4 класи небезпеки:

• Надзвичайно небезпечні речовини – ГДК <0, 1 мг/м³

• Високонебезпечні речовини ГДК 0,1- 1,0 мг/м³

• Помірнонебезпечні речовини ГДК 1,0- 10,0 мг/м³

• Мало небезпечні речовини ГДК> 10,0 мг/м³

Граничнодопустима концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої зони – це така концентрація, яка при роботі кожного дня протягом 8 годин і всього робочого стажу не можуть викликати у працюючих захворювань або відхилень в стані здоров’я. Якщо концентрація перевищує ГДК, можуть виникати професійні захворювання чи отруєння.

Найбільш небезпечні шкідливі речовини у пилоподібному тонко дисперсному стані з розміром частинок 3-10 мкм. В залежності від розміру частинок

пил буває у вигляді:

-аерозолю – частинки знаходяться в завислому стані

-аерогелю – це частинки, які осідають на стінах, на виступах приміщень.

За походженням пил буває:

• Органічний (дерево, шкіра, бавовна)

• Неорганічний (цемент, кварц)

• Змішаний (органічний та неорганічний)

Потрапляючи в організм пил викликає захворювання – пневмоконіоз.

Нормування ГДК відбувається за ГОСТом 12.1.005-88 «Повітря робочої зони».

ГІГІЄНІЧНІ КЛАСИ УМОВ ПРАЦІ ЗА ПОКАЗНИКАМИ ШКІДЛИВОСТІ ТА НЕБЕЗПЕЧНОСТІ .

Для гігієнічної оцінки існуючих умов та характеру праці розроблена «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу»

Оцінка умов праці враховує показники мікроклімату, вміст шкідливих речовин, рівень шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань, освітлення , показники важкості та напруженості праці та ін…

Є 4 класи:

1 клас – оптимальні умови праці (зберігається здоров’я і висока працездатність)

2 клас – допустимі умови праці –рівень чинників не перевищує встановлені гігієнічні нормативи, можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку і не чинять несприятливого впливу на здоров’я.

3 клас – шкідливі умови праці- наявні шкідливі виробничі чинники. Що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого і на його потомство. Вони поділяються на 4 ступені.

4 клас – небезпечні ( екстремальні ) умови праці – такий рівень шкідливих чинників , вплив яких призводить до важких форм гострих професій них уражень, отруєнь, загрозу для життя.

МЕТЕОРОЛОГІЧНІ УМОВИ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА

До метеоумов виробничого середовища належать:

Температура

Відносна вологість (абсолютна, максимальна)

Швидкість руху повітря

Теплове випромінювання

Барометричний тиск

Зазначені показники здебільшого діють сумарно, взаємно посилюючи чи послаблюючи один одного. Наприклад….

Температура здорової людини підтримується явищем терморегуляції (т-ція відбувається такими шляхами: 30%-конвекцією,нагрівання повітря шкірою людини, 45%- випроміненням, 20%- випаровуванням, 5%- диханням)

Нормування параметрів мікроклімату відбувається згідно гост 12. 1. 005-88, ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні умови виробничих приміщень».

Нормуються показники мікроклімату відносно таких параметрів:

Періоду року

Категорії важкості

Категорії приміщень

Нормуються оптимальні і допустимі параметри мікроклімату.

Розрізняють два періоди року: теплий, що х-ться середньодобовою температурою >10 ⁰ с, та холодний період , що х-ться середньодобовою температурою < 10⁰ с.

Всі роботи за ступенем важкості поділяються на три категорії:

Категорія I – легкі роботи- енерговитрати до 150 ккал/год-

Легкі роботи Iа- сидячи, з незначним фізичним напруженням і енерговитратами 90-120 ккал/год.

Легкі роботи Iб – роботи сидячи, стоячи або пов’язані з ходьбою- енерговитрати-121- 150ккал/год.

Категорія II – середньої важкості- енерговитрати-151-250 ккал/год

Середньої важкості II а- роботи пов’язані з постійною ходьбою, переміщенням вантажів до 1 кг в положенні сидячи або стоячи -151-200 ккал/год

Середньої важкості IIб - пов’язані з постійною ходьбою, і перенесенням вантажів до 10 кг- 201-250 ккал/год

Важкі роботи III – постійне переміщення вантажів > 10 кг- енерговитрати-. 250 ккал/год.

У навчальних приміщеннях є оптимальними такі метеоумови:

у хол. період року - t-22-24⁰с, швидкість руху повітря-0,1 м/с, відносна вологість- 40-60%

у теплий - - t-23-25⁰с, швидкість руху повітря-0,1 м/с, відносна вологість- 40-60%

Прилади для вимірювання метеоумов

Температура- термометри- ртутні, спиртові, термографи

Вологість – психрометри Августа і аспірацій ний Ассмана, гігрометри,

Швидкість руху повітря – анемометри чашковий і крильчатий, катaтермометр.

Метеорологічні умови регламентуються ГОСТом 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони», ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми виробничих приміщень»

Згідно ГОСТу нормуються оптимальні і допустимі параметри мікроклімату. Оптимальна величина температури повітря робочої зони встановлена цими документами може коливатися залежно від періоду року і важкості виконуваної роботи від 16 до 25 ⁰с, допустима – від 12 до 30 ⁰ с. Вологість опт.-40-60%, допустима 75%. Швидкість руху повітря опт. 0, 2- 0,5 м/с.

Способи забезпечення нормальних метеорологічних умов

• Вентиляція

• Теплоізоляція нагрітого обладнання ( температура не повинна перевищувати 45⁰)

• Екранування джерел теплового випромінювання

• Архітектурно - планувальні заходи

• Засоби індивідуального захисту

• Обмежене перебування людей в зоні з підвищеною температурою.