Вплив шляху протікання струму на наслідки ураження

Шлях струму визначається місцем прикладання струмоведучих частин до тіла людини.

Особливо небезпечним є ураження людей у тому випадку, коли людина торкається до струмоведучих частин верхньою половиною тіла, де на шляху протікання струму лежать життєво важливі органи – серце, легені, головний мозок.

В електропатології шлях струму через тіло людини носить назву “ петля струму”, якою відбувається ураження. Номенклатуру цих петель розробив Г.Л. Френкель.

Найчастіше струм проходить такими шляхами:

• рука – рука;

• руки – ноги;

• нога – нога;

• голова – ноги;

• голова – руки.

34.Освітлення виробничих приміщень та його вплив на зорову функцію. Природне, штучне освітлення. Методи розрахунку

Виробниче освітлення ОСНОВНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ Світловий потік (Ф) — це потужність світлового видимого випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям. Одиницею світлового потоку є люмен (лм) — світловий потік від еталонного точкового джерела в одну канделу (міжнародну свічку), розташованого у вершині тілесного кута в 1 стерадіан.

Освітленість (Е) — відношення світлового потоку (Ф), що падає на елемент поверхні, до площі цього елементу (5). Одиницею освітленості є люкс (лк) — рівень освітленості поверхні площею 1 м², на яку падає рівномірно розподіляючись, світловий потік в 1 люмен.

додається місцеве.

ПРИРОДНЕ ОСВІТЛЕННЯ Оскільки природне освітлення змінюється не лише протягом доби, а навіть протягом короткого проміжку часу, для нормування та розрахунку природного освітлення приміщень, використовують відносний показник — коефіцієнт природного освітлення (КПО):

де: Е_вн — освітленість у даній точці всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім чи відбитим).

Е_зов — освітленість горизонтальної поверхні, що створюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу.

На рис. схематично зображено внутрішню освітленість (Е_вн) умовної точки М всередині приміщення та зовнішню освітленість (Е_зов).

а б

Схематичне зображенні внутрішньої Е_вн (а) та зовнішньої Е_зов (б) освітленості

Нормовані значення КПО визначаються відповідно до СНиП II- 4-79. З метою врахування особливостей світлового клімату в різних географічних пунктах вся територія колишнього СРСР зонована на 5 поясів світлового клімату (СНиП II- 4-79, чинний на сьогодні в Україні, затверджений ще в 1979 році і переглядався в 1985 році). У виробничих та громадських будівлях іноді не вдається забезпечити достатнє за нормами природне освітлення. В такому випадку необхідно проектувати СУМІЩЕНЕ освітлення, що може бути спричинене: вибрані за умовами технології та організації виробництва або об'ємно-планувальні рішення будівель не дозволяють забезпечити достатнє за нормами природне освітлення приміщень; підвищеними вимогами стосовно якості та постійності освітлення на робочих місцях, які неможливо задовільнити лише при одному природному освітленні; за умовами вибору раціональних рішень громадських будівель та допоміжних приміщень промислових підприємств приміщення повинні мати велику глибину.

Відповідно до СНиП ІІ-4-79 застосування суміщеного освітлення не допускається в жилих кімнатах та кухнях жилих будівель, приміщеннях для перебування дітей, навчальних та навчально-виробничих приміщеннях, школах та інших навчальних закладах.

Раціонально виконане штучне освітлення приміщень при одній і тій же витраті електроенергії підвищує продуктивність праці на 15—20%.

ШТУЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ, ЙОГО НОРМУВАННЯ

Величина освітленості (абсолютне її значення) нормується залежно від характеристики зорової роботи, тобто найменшого лінійного розміру об'єкта розпізнавання, контрасту між об'єктом розпізнавання і фоном, типу системи освітлення і джерел світла.

• Освітленість робочої поверхні, що створюється світильниками загального освітлення в системі комбінованого, має складати 10% від нормованої для комбінованого освітлення при тих джерелах світла, які застосовуються для місцевого освітлення, при цьому слід приймати наступні значення освітленості: для газорозрядних ламп 150 лк - 500 лк, для ламп розжарювання — 50 лк - 100 лк.

У виробничих приміщеннях, в яких виконуються роботи І—Y розрядів, освітленість проходів та ділянок, де не проводяться роботи, має становити не менше 25% від освітленості, що створюється світильниками загального освітлення на робочих місцях, але не менше 75 лк при газорозрядних лампах та не менше 30 лк при лампах розжарювання.

При аварійному режимі найменша освітленість робочих поверхонь виробничих приміщень та території підприємств, які вимагають обслуговування, має становити 5% від освітленості, що нормується для робочого освітлення в системі загального освітлення, але не менше 2 лк всередині будівель і не менше 1 лк для території підприємств.

Евакуаційне освітлення має забезпечувати найменшу освітленість на підлозі основних проходів (чи на землі) та на сходинках сходів: в приміщеннях — 0,5 лк, на відкритих територіях 0,2 лк.

Охоронне освітлення має забезпечувати освітленість 0,5 лк на рівні землі в горизонтальній площині чи на рівні 0,5 м від землі на одній стороні вертикальної площини, перпендикулярної до лінії границі (межі).

Вибір світильників та їх розміщення.

Вибір світильників проводиться з урахуванням певних вимог: світлотехнічних, пов'язаних з умовами середовища в приміщенні, економічних, естетичних і т. ін.

Світлотехнічні характеристики світильників визначаються, в основному, двома параметрами: відношенням потоку, що випромінюється світильником в нижню півсферу, до повного світлового потоку світильника та коефіцієнтом форми кривої сили світла.

ГОСТ 17677-82	Позначення	Назва
КЛАСИ СВІТИЛЬНИКІВ За співвідношенням потоків світла	П	прямого світла
	Н	переважно прямого світла
	Р	розсіяного світла
	В	переважно відбитого світла
	О	відбитого світла
Криві сили світла (КСС) світильників за своєю формою поділяються на сім типів: концентрована (К), глибока (Г), косинусна (Д), півширока (Л), широка (Ш), рівномірна (М), синусна (С).

Світильники повинні бути з необхідним ступенем захисту від умов зовнішнього середовища в місцях встановлення. Особливо жорсткі вимоги щодо цього стосуються світильників, які встановлюються у вибухо- та пожежонебезпечних приміщеннях.

Для обмеження засліплювальної дії світильників загального освітлення та розсіювання УФ частин спектру світла (газорозрядні лампи) висота їх підвісу з ртутними лампами високого тиску з виправленою кольоровістю має бути не менше 4 м — при лампах потужністю до 400 Вт та 6 м — при лампах потужністю від 400 Вт і більше.

СВІТИЛЬНИКИ МІСЦЕВОГО ОСВІТЛЕННЯ розташовуються безпосередньо на робочих місцях або вбудовуються в технологічне обладнання.

Для місцевого освітлення на окремих технологічних операціях і на робочих місцях слід передбачати світильники з відбивачами, що не просвічуються і мають захисний кут не менше 30°. Відбивачі з захисним кутом від 10° до 30° допускається передбачати при розташуванні світильників нижче рівня очей працівників.

МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ ШТУЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ

Загальні положення розрахунку. Завдання світлотехнічного розрахунку системи штучного освітлення полягає у визначенні потужності джерел світла за заданою освітленістю, або у визначенні за заданим розміщенням, світильників і відомій потужності джерел світла освітленості на розрахунковій площині і розпреділення яскравості в полі зору.

Метод світлового потоку. Основне розрахункове рівняння методу світлового потоку, за яким можна визначити світловий потік лампи світильника, має такий вигляд:

де Е — нормована освітленість, лк;

S — площа приміщення, що освітлюється, м²;

К₃ — коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в результаті забруднення та старіння ламп (табл. 3.24);

Z — коефіцієнт нерівномірності освітлення (Z = 1,15 для ламп розжарювання та ДРЛ; Z = 1,1 для люмінесцентних ламп, якщо відношення L/h не перевищує встановлених значень);

N — кількість світильників;

п — кількість ламп у світильнику;

— коефіцієнт використання світлового потоку.

Нормована освітленість Е приймається відповідно до СНиП ІІ-4-79 (табл. 3.1), або розроблених на їх основі галузевих норм.

Коефіцієнт визначається за світлотехнічними таблицями залежно від показника приміщення і, коефіцієнтів відбиття стін та стелі. Показник приміщення і вира­ховується за формулою:

де а і b — довжина і ширина приміщення, м;

h — висота світильника над робочою поверхнею, м.

При величині показника приміщення і > 5 коефіцієнт використання приймається як при і = 5.

Значення коефіцієнтів використання для найбільш розповсюджених типів світильників наведені в СНиП ІІ-4-79.

Метод питомої потужності

Цей метод є найпростішим способом світлотехнічного розрахунку. Він може бути використаний для розрахунків загального рівномірного освітлення незавантажених приміщень, довжина яких не перевищує ширину більше ніж в 2,5 рази.

Г.М.Кноррінг на підставі диференційованого обліку цілого ряду чинників склав таблиці значення питомої потужності залежно від рівня освітлюваного приміщення і висоти підвісу світильників.

Виходячи з цих даних питому потужність беруть з таблиць чи визначать за формулою, Вт/м², =(0,15...0,25) Е·k

де 0,15...0,25 - коефіцієнти, перший відповідає малим приміщенням з рівнем освітлення < 100 лк, другий - великим приміщенням з високим рівнем освітлення > 100 лк; Е_н - мінімальна освітленість за нормою, лк; К - коефіцієнт запасу.

За площею освітлюваної поверхні визначають загальну потужність освітлюваної установки, Вт,

Р_заг=рS

Вибравши тип і потужність джерела світла, визначають кількість ламп: