31. Вібрація, її вплив на працівника та методи захисту

Вібрація — це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, що сприймаються організмом людини як струс. Часто вібрації супроводжуються шумом. Джерелом вібрації є механічні, пневматичні й електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, встановлене без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні і сільськогосподарські машини. За характером впливу на організм розрізняють загальну та локальну вібрацію. Загальна вібрація викликає тремтіння всього тіла людини, локальна — залучає до коливання лише окремі частини тіла (руки, передпліччя, ноги).Класи умов праці залежно від рівня вібрації поділяються на допустимі, які відповідають ГДР — ДСН 3.3.6.037-99, шкідливі та небезпечні

ВПЛИВ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Сила впливу вібрації, ступінь і характер її дії на організм люди­ни залежать від кількості поглинутої енергії, найбільш адекватним виразом якої є віброшвидкість.

Людина краще переносить горизон­тальні коливання, ніж вертикальні, що спрямовані вздовж осі тіла.

Під впливом коливань деяких частот на організм людини може виникати таке явище, як резонанс внутрішніх органів.

Може викликати неприємні відчуття (качка).

Під дією загальної вібрації виникають розлади нервової і судинної систем, спазми коронарних, церебральних і периферичних судин. Внаслі­док дії такої вібрації на центральну нервову систему може розвинутися церебральна форма вібраційної хвороби, що зустрічається найчастіше. Вона порушує фізіологічна функції організму, що проявляється у вигля­ді головного болю, запаморочення, нудоти, що настають без видимих причин. У людини погіршується сон, знижується працездатність.

Загальні вібрації негативно впливають на статеву сферу.

При роботі з ручними машинами погіршується постачання кінцівок кров’ю, порушується чутливість шкіри, відбувається закостеніння сухо­жилків м’язів, виникає сильний біль і відкладання солей в суглобах кистей рук і пальців, це призводить до деформації і зменшення рухли­вості суглобів.

Допустимі значення при дії постійної локальної та загальної нормується середньоквадратичне значення віброшвидкості та віброприскорення або їх логарифмічні рівні в діапазоні октавних смуг із середньо геометричними частотами; при дії непостійної вібрації нормується вібраційне навантаження одержане робітником протягом зміни; (при локальній вібрації V = 2,0*10-2 v/c, Lv = 112 дБ, ω = 2,0 м/с2, Lω = 76 дБ), (при загальній вібрації V = 0,028*10-2 – 3,2 м/с, Lv = 116*10-2 – 75 дБ, ω = 0,014 – 0,56 м/с2, Lω = 33 – 65 дБ)

методи віброзахисту бувають колективні та індивідуальні. Колективні методи передбачають такі заходи:

• послаблення енергії вібрації в джерелі її виникнення;

• послаблення параметрів вібрації на шляху її розповсюдження від джерела збудження;

• організаційно-технічні;

• санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні.

Організаційно-технічні заходи передбачають:

• заміну операцій, що вимагають використання вібромашин дистанційним або автоматичним управлінням;

• своєчасні планово-попереджувальні ремонти;

• контроль за вібраційними параметрами ручних машин не рідше ніж 1раз на 6 місяців;

• змащування та зрівноваження деталей машин, що рухаються.

Чинне місце в системі захисту працюючих займає:

вібропоглинання;

вібродемпфування;

віброізоляція;

віброгасіння.

Вібропоглинання та вібродемпфування вібруючих конструкцій здійснюється за рахунок збільшення втрат енергії в коливальних системах. В якості вібродемпфування використовують матеріали, що мають велике внутрішнє тертя (магнітні сплави, пластмаси, мастики, пінопласти, гума, пластикати і ін.).

На конструкціях, що вібрують шар пружнов’язких матеріалів збільшує у коливальній системі внутрішнє тертя. Товщина покриття мастиками має перевищувати товщину вібруючих конструктивних деталей у 2-3 рази.

Віброізоляція – це єдиний засіб зменшення вібрації, що передається на руки від ручного механізованого інструмента. Для цього в коливальну систему вводиться пружний елемент, коефіцієнт пористості якого зменшується, коли збільшується сила натиску.

Віброгасіння досягають шляхом збільшення маси агрегату чи підвищення його жорсткості.

31. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві

Власник повинен проводити розслідування і вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (ст. 22 Закону «Про охорону праці» і Положення, затвердженого Кабміном 21.08.01 № 1094). Дія цього Положення поширюється на підприємства, установи й організації незалежно від форм власності. Нещасні випадки класифікують за такими ознаками: 1. За кількістю потерпілих: - одиночні, коли потерпає одна людина; - групові, коли одночасно, наприклад травмуються дві чи більше особи незалежно від ступеню ушкодження їхнього здоров'я. 2. Виробничого чи невиробничого характеру. До виробничих нещасних випадків відносяться ті, що зв'язані з виробництвом – такі нещасні випадки, що відбулися в робочий час при виконанні трудових обов'язків або доручень роботодавця, у тому числі у відрядженнях, а також при діях в інтересах підприємства. З метою розслідування та обліку таких нещасних випадків складається акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок Н-1 чи акт спеціального розслідування. Нещасні випадки, що відбулися з працівниками на території підприємства або в іншому місці роботи, під час перерви для відпочинку і харчування, а також під час перебування працівників на території підприємства в зв'язку з проведенням роботодавцем наради, одержанням заробітної плати, обов'язковим проходженням медичного огляду, а також у випадках, передбачених колективним договором, розслідуються згідно з Положенням і про кожен з них складається акт за формою Н-1.

До нещасних випадків невиробничого характеру відносяться ті, що не пов’язані з виконанням трудових обов’язків, отруєння, самогубства, ураження електричним струмом, опіки, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами, при виконанні донорських функцій, громадських обов’язків, при прямуванні на роботу чи з роботи транспортом, що не належить підприємству і т. п. За результатами розслідування таких нещасних випадків складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм). 3. За типом розслідування: типове чи спеціальне розслідування. Спеціальне розслідування проводиться при нещасних випадках із смертельними наслідками, при групових нещасних випадках, у разі нещасного випадку з тяжкими наслідками та при зникненні працюючого під час виконання трудових обов’язків. Розслідування ведеться з оформленням акту спеціального розслідування за формою Н-5.

Типове розслідування ведеться з оформленням акту Н-1.

ОБЛІК

Облік нещасних випадків в цілому ведеться відділом (службою) охорони праці місцевого органу виконавчої влади за відповідними формами державної статистичної звітності за підсумками кожного кварталу і за рік.

За результатами розслідування на облік беруться нещасні випадки, які сталися: під час виконання трудових обов'язків (у тому числі під час відряджень), а також дій в інтересах підприємства без доручення власника; на робочому місці, на території підприємства або в іншому робочому місці роботи протягом робочого часу, включаючи встановлені перерви; протягом часу, необхідного для приведення в порядок знаряддя виробництва, засобів захисту, одягу перед початком або після закінчення роботи, а також для особистої гігієни; під час проїзду на роботу або з роботи транспортом підприємства або сторонньої організації, яка надала його згідно з договором (заявою), а також власним транспортом, який використовувався в інтересах виробництва; під час аварій (пожеж) і ліквідації їх наслідків на виробничих об'єктах; під час надання підприємством шефської допомоги; на транспортному засобі, стоянці транспортного засобу, в порту заходу судна, на території вахтового селища з працівниками, які перебували на змінному відпочинку (провідник, працівник рефрижераторної бригади, шофер-змінник, працівники морських і річкових суден, а також ті, що працюють за вахтово-експедиційним методом); у робочий час при пересуванні пішки, на громадському, власному транспортному засобі або засобі, який належить підприємству чи сторонній організації, з працівником, робота якого пов'язана з переміщенням між об'єктами обслуговування; під час пересування пішки або на транспортному засобі до місця роботи чи назад за разовим завданням власника або уповноваженого ним органу без оформлення посвідчення про відрядження.

33.Параметри електричного струму та характер їх дії, наслідки електротравматизму. Вплив шляху проходження струму через тіло людини на наслідки ураження.

Чинники, що впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом, діляться на три групи: електричного характеру, неелектричного характеру і чинники виробничого середовища.

До фізичних параметрів електричного струму, що є вирішальними при ураженні організму належать:

• сила струму;

• напруга;

• рід струму;

• частота.

Наслідки ураження залежать від опору шкіри та опору внутрішніх органів. Шкіра є основним фактором, що визначає опір тіла людини в цілому. Опір шкіри різко знижується при ушкодженні її рогового шару, наявності вологи на її поверхні, збільшенні потовиділення, забрудненні.

Товщина рогового шару на різних ділянках різна (0,02-0,2 мм). Опір епідермісу у 1000 разів більший за опір дерми. При сухій і непошкодженій шкірі опір тіла людини коливається в широких межах (3000 до 100000 Ом), якщо зіскоблити роговий шар, опір буде до 1000-5000 Ом.

При оцінці у мов небезпеки ураження людини електричним струмом опір тіла людини вважають стабільним, лінійним, активним і рівнім 1000 Ом.

Ступінь негативної дії струму на організм людини збільшується при збільшенні сили струму.

Розрізняють три ступені дії сили струму.

• відчутний 0,1 мА при змінному і 5-7 мА при постійному струмі;

• невідпускаючий 10-20 мА змінний, 50-80 мА постійний;

• фібриляційний струм 100 мА змінний, 3000 мА постійний.

Пороговий відчутний струм не може викликати ураження людини і в цьому випадку він вважається безпечним.

Якщо сила струму більша відчутного порогу виникають судоми м’язів і неприємні відчуття. Біль стає нестерпним, судомне скорочення м’язів стає таким значним, що людина не може його перебороти, не може розімкнути руки і самостійно припинити контакт зі струмоведучою частиною. Такий струм є небезпечним для людини, якщо він не викликає раптового її ураження, однак при тривалому контакті його значення буде зростати за рахунок зниження опору тіла людини, що може призвести навіть до смерті.

Частота і рід струму. тяжкість ураження електричним струмом зростає зі збільшенням частоти. Але така закономірність спостерігається тільки в межах частот 0...50 Гц. Подальше збільшення частоти, незважаючи на зростання струму, що проходить через людину, не супроводжується зростанням небезпеки ураження.

Характер дії струму на організм людини залежить від величини напруги.

При збільшенні напруги, опір тіла людини зменшується у десятки разів. Підвищення напруги призводить до пробивання рогового шару шкіри.

Опір тіла людини постійному струму більший ніж змінному. Експериментально встановлено, що 120 В постійного і 42 В змінного струму викликають однакові ураження.

Наслідки електротравматизму значно залежать від частоти струму. Найнебезпечнішим відносно електроударів є змінний струм 50 Гц, а зі збільшенням частоти небезпека ураження зменшується. Зменшення дії починається з частоти 1000 Гц.

Високочастотні струми, що перевищують сотні кГц,як правило не призводять до електричних ударів. Ці особливості високочастотних струмів використовуються в медицині. КВЧ, УВЧ, ЗВЧ широко застосовуються з лікувальною метою.

Наслідки ураження організму визначає також час проходження струму через тіло людини, бо з часом різко падає опір тіла. Чим довше буде діяти струм, тим більша ймовірність важкого або смертельного ураження.

Величина струму, що проходить через людину, безпосередньо і найбільше впливає на тяжкість ураження електричним струмом. За характером дії на організм виділяють:

відчутний струм — викликає при проходженні через організм відчутні подразнення; найменше значення для змінного струму частотою 50 Гц коливається в межах 0,6-1,5 мА і 5-7 мА - для постійного струму;

невідпускаючий струм — викликає при проходженні через організм непереборні судомні скорочення м'язів руки, в якій затисиуто провідник; найменше значення коливається в межах 10-15 мА для змінного струму і 50-80 мА - для постійного;

фібриляційний струм — викликає при проходженні через організм фібриляцію серця. найменше значення знаходиться в межах 100 мА для змінного струму і 300 мА для постійного.

Граничнодопустимий струм, що проходить через людину при нормальному (неаварійному) режимі роботи електроустановки не повинен перевищувати 0,3 мА для змінного струму і 1 мА для постійного.

Індивідуальні особливості і стан організму. більш чутливі до дії електричного струму холерики і меланхоліки. Вони більше потерпають від дії струму, а фізично здорові і міцні люди -- менше.

Час дії струму. Зі збільшенням часу дії струму зменшується опір тіла людини за рахунок зволоження шкіри від ноту та електролітичних процесів в тканинах, поширюється пробій шкіри, послаблюються захисні сили організму, підвищується вірогідність збігу максимального імпульсу струму через серце з фазою Т кардіоцикла (фазою розслаблення серцевих м'язів), що, в цілому, призводить до більш тяжких уражень.