24.Розкрийте особливості інтерпретації образу України у поезії Василя Симоненка.Прочитати вірш напам’ять «лебеді материнства».

Тема рідної землі, України була провідною у ліриці В. Симоненка. У кожному слові молодого поета — любов: любов до своєї землі, до людини, до своєї Батьківщини. Образ України як єдиної, безмежно дорогої для кожного українця Вітчизни, без якої життя втрачає смисл; звернення до земляків: любити рідну землю і дбати про її майбутнє — розкрито у таких поезіях: «Лебеді материнства», «Україні», «Задивляюсь у твої зіниці…», «Земле рідна! Мозок мій світліє…» та інших. Доля України — найважливіше для ліричного героя Симоненкової поезії. Тому що щасливим він буде тоді, коли процвітатиме його країна, коли буде в ній мир і спокій, коли в ній щасливо житимуть люди.Ліричний герой поезії В. Симоненка — це образ сина-патріота, що гостро відчуває свій кровний зв’язок із рідною землею і готовий на самопожертву за щастя України.

Отже, патріотизм, вірність рідній Україні, безмежна любов до свого народу, його культури — ось основні мотиви лірики Василя Симоненка.

ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,

Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір’ям,

Лоскотали марево золотим сузір’ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені

Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

23.Доведіть на матеріалі роману «Земля», що Ольга Кобилянська майстер психологічної прози.

Соціально-психологічна повість «Земля» написана на основі

реальної трагедії братовбивства: 1894 р. в с. Димка поблизу Чернівців

стався нечуваний злочин — брат убив брата. Ольга Кобилянська

мала в Димці родичів, особисто знала старого Костянтина

Жижіяна та його синів Михайла й Саву.Трагедія в конкретній родині привернула увагу письменниці

до з’ясування її причин, до глибокого дослідження внутрішнього

світу і дітей, і батьків. Так постала широка картина суспільних

і родинних стосунків у буковинському селі, і на українському

матеріалі реалізовувалася одвічна глобальна тема прагнення селянина

бути господарем на землі.

Учинки Сави О. Кобилянська психологічно вмотивовує і надає

їм містично-релігійного звучання. Сава не просто легковажний

чи ледачий. Людина з такими рисами може бути незлою, богобоязливою,

боятися гріховних учинків, бути не здатною на вбивство

з власної волі. Сава ж — людина з потаємними, нечесними

намірами, у ньому переважає гріховне.О. Кобилянська подає передусім

психоаналітичну мотивацію людських дій, учинків, помислів,

котрим авторка надає містично релігійного звучання.

Глибокий психологізм О. Кобилянської дають підстави стверджувати, що вона майстер психологічної прози.