
- •3. Загальна теорія держави і права як навчальна дисципліна, її завдання та система
- •4. Загальні закономірності виникнення держави
- •5. Розділ II теорія держави Глава з походження держави § 1. Основні теорії походження держави
- •6. Влада і соціальні норми у первісному суспільстві
- •7. Поняття і ознаки держави
- •8. Основні шляхи виникнення держави
- •10. Сутність держави
- •11.Стаття
- •12. Деякі наукові концепції сучасної держави
- •Основні сучасні концепції держави
- •14. Функції держави
- •17. Форми і методи здійснення функцій держави
- •Виконавчі органи влади на місцях
- •25. Типологія держав
- •Поняття та структура форми держави
- •2. Види унітарних держав
- •34. Недемократичні режими поділяють на тоталітарні та авторитарні.
- •2. Співвідношення держави та інших суб’єктів політичної системи.
- •43. Об'єктивне та суб'єктивне право.
- •48. Соціальні норми та їхні види.
- •Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія
- •Предмет і метод правового регулювання як підвалини формування системи права
- •55. Поняття, ознаки, зміст та види правовідносин.
- •56. Суб'єкти правовідносин: поняття і види.
- •58. Юридичні факти: поняття, класифікація.
- •60. 1. Поняття джерела (форми) права та його види.
- •2. Правовий звичай.
- •3. Нормативно-правовий договір як джерело права.
- •4. Інші джерела права (правовий прецедент, релігійно-канонічні тексти та міжнародно-правові акти).
- •Дія нормативно-правового акта в часі
- •68. Поняття реалізації права
- •Правозастосування як особлива форма реалізації права
- •69. Поняття і ознаки правозастосування
- •75. Результати тлумачення (тлумачення норм права за обсягом)
- •76. Види тлумачення норм права за суб'єктами
- •78. Юридична техніка
- •Співвідношення правового регулювання і правового впливу
- •80. Механізм правового регулювання суспільних відносин, його стадії
- •Структура правосвідомості
- •83. Функції правосвідомості
- •Інформативно-пізнавальна
- •Оціночна
- •Регулятивна
- •Розвиток правової науки
- •84. Поняття і загальна характеристика правової культури
- •Види і функції правової культури
- •Засоби, форми і методи правового виховання
- •86. Поняття законності як багатоаспектної категорії. Зміст законності
- •Принципи законності
- •87. Гарантії законності
- •88. Поняття, ознаки та функції правопорядку
- •89. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання
- •90. Правопорушення: поняття, склад, види
- •93. Принципи та функції юридичної відповідальності
- •94. Види юридичної відповідальності
- •95. Правова система — це система всіх специфічних юридичних явищ, характерних для певної держави чи групи держав.
- •98. Мусульманське право
Співвідношення правового регулювання і правового впливу
Не варто ототожнювати два явища: правове регулювання і правовий вплив. Термін "регулювання" походить від латинського слова "regulo" - "правило" і позначає впорядкування, налагодження, приведення чогось у відповідність з чимось. Термін "вплив" означає вплив на що-небудь за допомогою системи дій. Значеннєві навантаження цих двох категорій близькі, частково збігаються, але неоднозначні.
Правовий вплив поширення дії права в усіх його формах на свідомість і поведінку людей, на їх взаємодію як учасників суспільних відносин з метою забезпечення особистих чи соціально-значущих результатів.
Правовий вплив на людей може бути:
1) інформаційно-психологічним-доведення позиції держави про дозволену, необхідну чи заборонену поведінку, про правові стимули (заохочення) і правові обмеження (покарання);
2) виховним - виховання поваги до права, орієнтування людини на правові цінності, досягнуті людством, на необхідність їх сприйняття і розвитку (поділ влади, народний суверенітет, демократія, основоположні права і свободи людини, справедливе правосуддя тощо), формування настанов на правомірну поведінку;
3) соціальним - забезпечення взаємного зв'язку правових норм і соціального середовища їх дії, відображення в правових нормах соціально корисної мети, врахування усіх факторів суспільного життя людини - як правових, так і економічних, політичних, соціально-культурних, моральних тощо.
Співвідношення правового регулювання і правового впливу е таким:
1) правове регулювання є різновидом соціального регулювання, однією з форм соціального впливу, тоді як правовий вплив є частиною соціального впливу, пов'язаний із тими суспільними відносинами, які не регулюються правом, але на які поширюється дія права;
2) предмет правового регулювання є вужчим за обсягом, ніж предмет правового впливу, бо його становлять не всі стосунки людей, а тільки ті суспільні відносини, що регулюються правом. А предметом правового впливу охоплюються й ті стосунки людей (економічні, політичні, соціокультурні), які не регулюються правом;
3) правове регулювання і правовий вплив мають власні механізми - механізм правового регулювання здійснюється через систему юридичних засобів і форм, а механізм правового впливу функціонує через систему юридичних і неюридичних (ідеологічних, психологічних, інформаційних) засобів;
4) правове регулювання відзначається точною юридичною мірою, бо регулювання відбувається за допомогою певних правових норм і здійснюється через правовідносини. Правовий вплив не завжди має точну юридичну міру: окрім норм права, застосовує інші соціальні засоби і форми впливу на поведінку людей; не обов'язково здійснюється через правовідносини;
5) правове регулювання є специфічно юридичним, обов'язковим: пов'язане з установленням прав і обов'язків суб'єктів, із прямими приписами про можливу і належну поведінку. А правовий вплив не має виключно юридичної специфіки, є загальним, в якому діє не лише право як сукупність норм, а й "дух" права, виявляється прояв дії права на правову свідомість і культуру особи, що сприяє виробленню стандарту законослухняної поведінки; б) правове регулювання може досягти результатів за допомогою усіх форм реалізації права (використання дозволів (прав), виконання обов'язків, додержання заборон, застосування норм права), спираючись у разі необхідності на державний примус. Правовий вплив не може гарантувати доведення норм права до їх виконання, оскільки не має у своєму розпорядженні всього різноманіття способів, притаманних правовому регулюванню (рекомендації, заохочення, примус та ін.), хоч і припускає застосування примусу.