Ставлення людини до речей:

а) Позитивні якості:

• Охайність, щедрість, бережливість.

б) Негативні якості:

• Неохайність, марнотратство, скупість.

3.

Поняття про менталітет. Національні риси характеру українського народу

Менталіте́т — (від лат. mental - розум, розумовий), те саме що Ментальність - система переконань, уявлень і поглядів індивідууму або суспільної групи, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь.

Олександр Стражний визначає, що національними рисами українського менталітету є:

1. Осілість – т.б. перебування протягом тривалого часу на певній території.

2. Хазяйновитість – селянин – людина хазяйновита, який має доглянуті і оброблені садиби.

3. Консерватизм – виявляються такі риси як упертість, недовірливість, іронічність, розважливість, неприйняття нового.

4. Універсальність – кожен господар був майстром на всі руки: і хату звести, і хліб спекти, і пологи прийняти, і оковиту вигнати. Кожен собі був і «швець, і жнець, і на дуду грець».

5. Миролюбство - невід'ємний компонент селянського світогляду. Коли не вистачає врожайних земель, прагнення завоювати інші території безглузде.

6. Сміливість – тільки сміливі й відважні люди могли собі дозволити жити не за законами джунглів, а за законами значно жорстокішими – дикого, відкритого усім вітрам і кочовикам степу. (Запорізька Січ).

7. Волелюбність – незалежність, непокора чужинцям.

8. Демократичність – у ранніх слов’ян більшість важливих рішень ухвалювали народні збори, у Київській Русі – вічі; перша конституція Пилипа Орлика.

9. Духовність – віра в Бога, створення храмів, церков.

10. Обдарованість – схильність до міцного здоров'я, фізичної і психічної витривалості, обдарованість.

11. Образність сприйняття – образність українського мислення виражається в живописі, поезії, літературі.

12. Сентиментальність – вразливість, мрійливість, чуттєвість, пасивність, ліризм, глибоку емоційність, романтизм.

13. Містицизм – для українців природа – чи то ліс, ріка, чи дике поле з усіма його мешканцями – своя, рідна, зрозуміла.

14. Сердечність – перевага емоційності над раціоналізмом, почуттів над логікою, серця над розумом.

15. Відкритість – відкритості сприяла просторість українського ландшафту, відсутність гір і територіальних кордонів.

16. Барокове мислення – людина-бароко – романтик: примітивний, доброзичливий, м'який, однак не наполегливий, не впертий, не цілеспрямований.

17. Кмітливість, хитрість, лукавство – хитрість, нестандартне, жваве мислення є однією з визначальних рис українського менталітету.

18. Самовілля – козак «плювати хотів і на пана, і на царя, і на султана, і на самого диявола!».

19. Оптимізм – незважаючи на важкі випробування в душі українця залишалося мало місця для депресії, злоби, фаталізму.

20. Життєрадісність – виявляється в музиці, живописі, українській народній вишивці, українській кераміці.

21. Розвинене почуття гумору – гумор є сталим атрибутом українського телебачення, парламенту, ділового життя.

22. Преклоніння перед жінкою – культ жінки, матері.

23. Повага до родини – родинні цінності займають особливе місце в українській ментальності.

24. Еротичність – культ кохання.

4.

Характер і самовиховання

1. Перші ознаки виникнення і закріплення рис характеру можна спостерігати вже на початку життя людини. Вік від 2-3 до 9-10 років є сенситивним для становлення характеру. Цей період є оптимальним для розвитку рис характеру завдяки притаманній людині віковій сенситивності.

Під впливом дорослих можуть формуватися як позитивні так і негативні риси, наприклад, доброта, чуйність, товариськість або, навпаки, егоїстичність, байдужність до людей, черствість. Початок формування таких рис пов'язаний з першими місяцями життя і значною мірою залежить від стилю спілкування з дитиною матері чи особи, що її заміняє.

2. Пізніше формуються працьовитість, акуратність, сумлінність, відповідальність, наполегливість та інші «ділові» якості (як і їхні антиподи).

Відбувається це у процесі дитячих ігор та виконання доступних видів домашньої праці зі стимулюючою підтримкою з боку дорослих. Комунікативні риси характеру стають більш виразними в початкових класах середньої школи, коли в дитини різко зростає діапазон контактів з однокласниками і вчителями, з'являються нові шкільні друзі.

3. Розвиток і закріплення вольових рис характеру відбуваються в підлітковому віці, а його моральних й світоглядних основ - у старших класах середньої школи (період ранньої юності). В студентські роки (другий період юності) найбільш активним є розвиток «моральних і естетичних почуттів, становлення і стабілізації характеру і, що важливо, оволодіння повним комплексом функцій дорослої людини, включаючи громадянські, суспільно-політичні, професійно-трудові» (Б. Г. Ананьєв). По закінченні вищого навчального закладу характер фактично сформований.

Важливу роль у формуванні характеру відіграє самовиховання.

Самовиховання – свідома діяльність людини, спрямована на формування своєї особистості відповідно до поставленої мети. Усвідомлене і цілеспрямоване виховання починається в підлітковому віці, коли підліток набуває життєвого досвіду самостійної поведінки і виникає потреба в самореалізації. Більш цілеспрямованим воно стає в юнацькому віці завдяки усвідомленню свого місця і поклику в житі.

Додатково (самостійно)

Акцентуації характеру

Характер може виявлятися більшою або меншою мірою. Це саме стосується також й рис характеру, кожна з яких має різний кількісний ступінь вияву.

Надмірний вияв окремих рис характеру та їх поєднань, крайні варіанти норми в психології називають акцептуаціями характеру.

У людей, акцентуації яких відхиляються від середньої норми, іноді можуть виникати деякі проблеми і труднощі, а при певних обставинах - однотипні конфлікти і нервові зриви. Для запобігання неправильних вчинків, перевантажень та ускладнень на роботі, у навчанні і в побуті кожній людині належить знати слабкі місця свого характеру.

Німецький вчений К. Леонгард виділив 12 типів акцентуацій характеру. Його класифікація базується на оцінці стилю спілкування людини з оточуючими. Типи акцентуацій характеру поділяються К. Леонгардом на дві групи за принципом акцентуації рис або характеру, або темпераменту. До акцентуації рис характеру К. Леонгард відносить демонстративний, педантичний, застряглий та збудливий типи.

1. Демонстративний тип. Для осіб цього типу акцентуації є характерними схильність до «витіснення» зі свідомості тих оцінок, які є неприємними для образу «Я»; прагнення за будь-яку ціну завжди бути в центрі уваги; завищена самооцінка, намагання приймати «бажане за дійсне».

2. Педантичний тип. Цьому типу акцентуації притаманні інертність психічних процесів, схильність «загрузати» в дрібницях, наявність проблеми складності прийняття рішення. В спілкуванні люди цього типу приваблюють рівним настроєм, надійністю в справах, сумлінністю та охайністю.

3. Застряглий тип. Основна риса цього типу акцентуації -значна стійкість афекту, «злопам'ятність», прагнення і в головному і в дрібницях відстоювати свою точку зору, не враховуючи позицію групи.

4. Збудливий тип. Для таких осіб є характерною схильність до «вибуху» емоцій, як засобу періодичної розрядки нервової системи.

До акцентуацій рис темпераменту відносяться гіпертимний, дистимічний, тривожний, циклоїдний, екзальтований, екстравертований та інтравертований типи.

1. Гіпертимний тип. Людям цього типу притаманні високий рівень оптимізму, а також жадоба діяльності при можливій схильності до поверхових висновків.

2. Дистимічний тип. Для цього типу акцентуації є характерною песимістична спрямованість особистості, фіксація на похмурих сторонах життя.

3. Тривожний тип. Головна риса - високий рівень тривожності, сильно розвинений «комплекс неповноцінності» - як підтвердження заниженої самооцінки.

4. Циклотимічний тип. Провідна ознака - схильність до невмотивованих різких змін настрою протягом короткого часового інтервалу: від підвищено-оптимістичного до знижено-песимістичного і навпаки.

5. Екзальтований тип. Для носіїв цього типу акцентуації є характерним великий діапазон емоційних станів, вони захоплюються чимось радісним і так само легко впадають у відчай.

6. Емотивний тип. Це чутливі та вразливі люди, що відзначаються глибиною переживань у галузі тонких емоцій.

7. Екстравертований тип. Люди цього типу відкриті до всякої інформації, готові вислухати і надати допомогу кожному, хто до них звертається, здатні до конформізму. Їм притаманні високий рівень товариськості, балакучості, поступливість, ретельність.

8. Інтровертований тип. Для таких осіб є характерними низька контактність, замкненість, відірваність від реальності, схильність до філософствування. Вони орієнтовані на свій внутрішній світ, на свою оцінку предмета або події, а не на предмет як такий.

Зазначені типи акцентуацій проявляються не завжди. Оскільки структура характеру є динамічною і змінюється протягом життя людини, акцентуації характеру можуть бути зменшені в процесі виховання, самовиховання або психокорекції. Людині слід знати свої характерологічні особливості й удосконалювати їх у разі необхідності.

5